Наразі в Кременчуці накопичилось чимало проблем, які міська влада не вирішує, і які суттєво погіршують життя громадян.
Наразі в Кременчуці накопичилось чимало проблем, які міська влада не вирішує, і які суттєво погіршують життя громадян. Кременчужани скаржаться на бридкі дороги, нестерпні щоденні пробки на мосту через Дніпро, побори у медичних закладах, корупцію, низькі зарплати та магнітні бурі. Рівень роздратування та обурення тих, з ким спілкувався «ТелеграфЪ», дуже високий. Здавалося б, кількість потенційних протестувальників величезна. Та коли «ТелеграфЪ» подивився, скільки кременчужан реально протестували у 2012 та 2013 роках, вийшло – кіт наплакав. Чому так? Виявляється, все через підступні «повзучі погіршення».
Чому обурених багато, а на мітинги виходять одиниці?
На це запитання «Телеграфу» відповів науковець, перспективний кременчуцький соціолог NN. Як людина вкрай непублічна, він погодився дати коментар лише на умовах конфіденційності. Коментар такий:
– Соціологи не пов’язують напряму рівень протестних настроїв та реальну кількість протестувальників на вулицях. Якщо ви почитаєте матеріали досліджень, то побачите, що наразі соціологи фіксують дуже високий рівень протестних настроїв українців. Між тим, на акції протесту виходять одиниці. На мою думку, така схема поведінки пов’язана з тим, що в українському суспільстві сьогодні немає лідерів, немає чіткої ідеологічної концепції – запит на неї є, та він не реалізований. Те саме можна сказати і про лідерів опозиції. В якихось певних угрупованнях вони, безумовно, лідери, та для більшості громадян України жоден з них не спроможний поки стати лідером. Можу припустити, що значна кількість незадоволених людей вийшли б на публічні акції протесту, коли б мали справжнього лідера. Щодо особистої поведінки громадян, чому вони не виходять на публічні акції протесту, можу висловити лише власну версію. На мою думку, справа у звичці пристосовуватися до обставин. Ми – конформісти. Звикли пристосовуватися до будь-яких обставин, навіть, якщо вони суттєво погіршують рівень нашого життя. Головне, щоб він погіршувався поступово. Наприклад, якщо вам в один день зменшити зарплату на 70 %, ви обуритесь і протестуватимете. Та коли вам її протягом року зменшують на 3-5%, або просто «заморожують» і не індексують, не зважаючи на зростання цін, ви будете потроху пристосовуватися до менш комфортного життя. Українці невпинно втрачають купівельну спроможність, але це відбувається поступово, спершу на 2-4%, потім на 10%, і так далі. Я б назвав це «повзучими погіршеннями». І ми до них пристосовуємося. Не сталася ще та подія, яка б обурила усіх та сколихнула суспільство.
«Не повышайте тарифы!»
01.05.2012. Першого травня 100-150 осіб традиційно вийшли на мітинг протесту. Комуністи вимагали не підвищувати комунальні тарифи. Вільні профспілки вимагали зупинити масові звільнення на підприємствах міста. Депутат-свободівець Олег Савченко виступив з короткою пропозицією: «Банду – геть!». Міська влада з мітингувальниками не спілкувалася.
«Хороший чорнобилець – мертвий чорнобилець!»
06.09.2012. 25 кременчуцьких чорнобильців стали в пікет протесту перед міськвиконкомом. Стояли заради солідарності з чорнобильцями-луганчанами, які почали голодування через скорочення пенсій, проведені урядом Азарова. Скорочення суттєві: якщо до настання «азаровщини» середня пенсія чорнобильця становила 6752 грн., то після новацій уряду Азарова вона зменшилась до 1500-1600 грн. На ці гроші хворому чорнобильцю не прожити – ані на ліки, ані на їжу не вистачить. Тому кременчужани і тримали плакат «Хороший чорнобилець – мертвий чорнобилець!». Міська влада з мітингувальниками не спілкувалася.
«Вернем страну народу!»
07.11.2012. 250 кременчужан вийшли на традиційний мітинг 7 листопада. Комуністи вимагали «Вернуть страну народу!» та не підвищувати комунальні тарифи та суму «ексвитрат», які сплачують кременчужани управляючим компаніям. Учасники маніфестації пройшли з червоними прапорами по вулиці Леніна до пам’ятника вождю пролетаріату. Міська влада з мітингувальниками не спілкувалася.
«Вернём пляж народу!»
12.11.2012. 120 кременчужан вийшли до яхт-клубу «Посейдон» (район Ревівки), щоб холодного осіннього ранку вимагати повернення пляжу в Затоні народу. Народ втратив свій улюблений пляж після того, як Кременчуцька міська рада 23 грудня 2008 року віддала землі Затону в оренду приватним підприємцям Мельникам. На запитання «Телеграфа», чому війну за пляж почали на початку зими, а не влітку, мітингувальники не відповіли. Міські депутати Алєксєєв, Стасюк та Кармазін, які активно виступали на трибуні, теж не відповіли «Телеграфу», чому вони почали боротися за пляж лише восени 2012 року, а не у 2008-му, коли народ насправді втратив пляж.
«Залиште нашу школу дітям!»
27.11.2012. Батьки учнів кременчуцької школи №14 вийшли на мітинг під стіни міськвиконкому. Вони вимагали не знищувати школу, не зривати дітей посеред навчального року до інших шкіл. «Залиште нашу школу дітям!» – вимагали батьки. І під тиском громади депутати Кременчуцької міської ради, які щойно зібрались на чергову сесію, зняли з розгляду питання реорганізації приміщення 14-ї школи під центр адміністративних послуг. А за добу до мітингу і мер Кременчука пан Бабаєв пообіцяв батькам школярів, що 14-ту школу не знищуватимуть. Втім, через три місяці школу знищили. Там буде центр адміністративних послуг.
«Жеваго, коли ти наїсися?»
13.02.2013. На акцію протесту перед Кременчуцьким райвиконкомом вийшли селяни Кременчуцького району та представники кременчуцького відділення партії «Свобода». Люди протестували проти будівництва Біланівського ГЗК, заради якого мають знищити 14 сіл. Серед інших вони тримали плакат «Жеваго, коли ти наїсися?» (саме компанія, створена нардепом Жеваго, будуватиме новий ГЗК). Мітингувальників підтримали народні депутати-свободівці Олег Сиротюк та Юрій Бублик. Ініціатор акції – Ганна Капустян, депутат райради, член кременчуцького відділення «Свободи». Під тиском громади депутати райради зняли питання, яке стосувалося будівництва Біланівського ГЗК, з розгляду на сесії. Районна влада спілкувалася з мітингувальниками. Міська влада з ними не спілкувалася.
«Ганьба ворогам екології!»
13.03.2013. На акцію протесту проти будівництва Біланівського ГЗК до Кременчуцького райвиконкома вдруге вийшли селяни Кременчуцького району та представники кременчуцького відділення «Свободи». До них приєдналися поодинокі кременчужани. Люди вимагали зняти питання будівництва Біланівського ГЗК з розгляду сесії. Їх знову підтримали нардепи-свободівці Олег Сиротюк та Юрій Бублик, а також нардеп Каплін («УДАР»). Під проводом «свободівців» протестувальники увірвалися до сесійної зали і таки домоглися зняття питання про будівництво Біланівського ГЗК з порядку денного. Так народ вдруге переміг у нерівній боротьбі.
«Добробыт»,
где твой быт?»
26.02.2013. На мітинг протесту перед Кременчуцьким міськвиконкомом вийшли 150 осіб. Люди протестували проти підвищення комунальних тарифів та суми експлуатаційних витрат, проти неякісних послуг кременчуцьких управляючих компаній. Міська влада з мітингувальниками не спілкувалася.
«Бабаев и
Погребной! Наш город – не ваш бизнес!»
26.03.2013. Нечисленна група кременчужан зібралася перед міськвиконкомом, де мала початися чергова сесія. Люди протестували проти будівництва Біланівського ГЗК, проти підвищення комунальних тарифів та суми експлуатаційних витрат, а також проти того, щоб кременчуцька влада купувала старі тролейбуси за ціною нових – причому за бюджетні кошти. Міська влада з мітингувальниками не спілкувалася, депутати міськради їх оминали.
ЦИТАТА
"Ми – конформісти. Звикли пристосовуватися до будь-яких обставин, навіть, якщо вони суттєво погіршують рівень нашого життя. Головне, щоб він погіршувався поступово – і ми звикнемо".
Читачі «Телеграфа» протестують проти влади, «голых сисек» і поганих доріг
«ТелеграфЪ» запитав читачів та членів їхніх родин, що їх обурює настільки сильно, що вони готові вийти через це на публічні акції протесту? На наші запитання відповіли 107 осіб. Добірка їхніх відповідей не є соціологічним дослідженням і не може вважатися такою, що відображує настрої кременчужан. Це – думка групи громадян.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.