У ПК «Кредмаш» пройшло закриття 17-го балетного сезону

Було страшенно спекотно, та ще й субота. І попри все це у залі Палацу культури «Кредмаш» зібралася сила-силенна народу. Бо подивитися балет в Кременчуці можна в одному-єдиному місці – тут, у «Кредмаші». Адже тут працює Театр класичного танцю Світлани Шумкової. 

Зрештою публіка розсілася та вгомонилася, а на сцену вийшов фантастично елегантний – у справжньому смокінгу – режисер Театру Олександр Сухомлин.  Він поправив концертну краватку, задумливо подивився у далечінь, і оголосив початок фінального концерту, присвяченого закриттю 17-го балетного сезону Театру танцю Світлани Шумкової.

– Я радий повідомити, що ми ще на цілий рік змогли зберегти в Кременчуці класичний балет! – сказав Олександр Сухомлин. І нам стало дуже сумно – бо в Кременчуці дійсно треба «зберігати» балет – надто він «инородный» для нашого міста.

 Втім, сумували ми недовго, бо на сцену вже випурхнули виконавиці «Урочистого вальсу» Штрауса, і дійство почалося. Півтори години по старій сцені заводського палацу культури літали фантастично гарні казкові істоти. Рожевим сполохом пронеслась Аврора зі «Сплячої красуні». Випливли на сцену чотири бездоганні кременчуцькі маленькі лебеді (балет  «Лебедине озеро»). Цей номер нас просто вразив. Власне, танцювати партію маленьких лебедів на провінційній сцені – це ризик. Адже номер дуже популярний, його виконували найліпші балерини світу та Маріїнського театру (бо це окремий світ). Тому вдвічі приємно було дивитися, як якісно зробили його кременчуцькі танцівниці.

 Втім, найбільші овації публіки викликав номер «Notre-Damme De Paris», який трупа Театру танцю поставила за мотивами пісні «Вelle» із популярного мюзиклу «Notre-Damme De Paris». Отут вже народ аплодував так, що долоні тріщали. Справді, ми давно таких аплодисментів не чули. Самі ж ми били в долоні виконавицям «Ноктюрну» (Шопен). І умлівали від «Літа» (Вівальді, цикл «Чотири пори року»). Кременчуцькі танцівниці відтворили авторську постановку Роллана Петі – і це було дуже гарно. 

 А потім на сцену вийшов Олександр Сухомлин і сказав: «17-й балетний сезон Театру танцю закрито!». Сильфіди, ельфи та маленькі лебеді розтанули у мороці сцени. Казка скінчилась.

Це – Олена Панкова, колишня солістка Театру танцю. Вперше «ТелеграфЪ» фотографував її у червні 2000 року. Фотографію маленького тоненького дівча біля станка надрукували в газеті, у матеріалі «Балет – мій Бог».  І ось, через 11 років, сталася друга фотосесія. Після концерту ми побачили Олену з оберемком балетних костюмів – вона допомагала переносити їх до гардеробної. Звісно, самі б ми не впізнали ту маленьку балеринку із 2000 року.  Нині  «балеринка» вже закінчила Харківську академію внутрішніх справ і стала оперативним працівником. Несподівано, правда?

А на концерт Олена прийшла, бо більшість колишніх вихованок Театру танцю за найменшої нагоди збираються на концерти свого колективу.