«Кредмаш» позбавляється дитсадка, стадіону та палацу культури

Емілія Дунаєва сподівається, що народний хор ветеранів, як і ПК «Кредмаш», підприємство та влада не залишать напризволяще

– Я вже 27 років відвідую єдиний міський академічний хор ветеранів війни та праці. Ми створили його самі, всі ці роки демонстрували, що в нашому поважному віці багато на що здатні. Співаючи патріотичні пісні, піднімаємо дух старшого покоління, навчаємо молодь. Ми часто виступаємо в шпиталі інвалідів війни, в інституті, в школах, на міських концертах. А зараз, в рік 70-річчя визволення міста, можемо «загинути». Нашого керівника та баяніста скоротили. Виявляється, весь палац культури «Кредмаш» на межі виживання. Це біль нашого колективу, – зі сльозами на очах розповідає «Телеграфу» Емілія Дунаєва.

Учасники хору ветеранів змогли зберегти колектив після смерті першого керівника. Завдяки підтримці заводу дорожніх машин вони «вижили» у важкі часи перебудови та економічної кризи. Нині ж все може скінчитися. І така доля чекає не лише на хор ветеранів. У палаці культури вже немає джазового колективу. А попереду – непрості часи виживання.

– Керівництво заводу «Кредмаш» хоче перевести нас на самоокупність, – стисло каже директор палацу Тетяна Кухтик і радить інші питання задавати адміністрації підприємства.

Голова наглядової ради заводу, депутат Полтавської облради Микола Данилейко зазначив, що соціальна сфера є непрофільним активом підприємства, і навіть назвав її тягарем.

– Вона не приносить прибутку, лише забирає кошти. Ми прийняли рішення поетапно позбавлятися об'єктів соціальної сфери. Шляхом викупу чи відчуження передамо місту стадіон «Кредмаш». Вирішується питання про передачу дитсадка № 35, що на вулиці Леніна. А палац культури переводимо на самоокупність. Ви ж розумієте, що він зараз проходить як промисловий об'єкт. Ми за тепло та електрику платимо – як за завод, а не як за об'єкт культури, – пояснює свою точку зору Микола Данилейко, але обіцяє, що зробить усе можливе, щоб не допустити закриття палацу.

– Ми будемо замовляти заходи. Я намагатимуся робити все для того, щоб не допустити закриття палацу і його перепрофілювання, – запевняє керівник підприємства.

Із проханням не залишати осередок культури без фінансової підтримки до керівництва «Кредмашу» звернувся і мер Олег Бабаєв. Він повідомив, що стадіон та дитсадок місто прийме до комунальної власності, а ось палац – не потягне.

– Стадіон буде доцільним для команди «Кремінь». І садок не закриємо – в центрі проблеми з місцями для дітей у дитсадках… А ось палац місто не потягне, тож завод не повинен залишати його напризволяще. Принаймні Микола Данилейко мені це пообіцяв, – каже Олег Бабаєв.

Поки ж кременчуцькі посадовці домовляються з керівництвом підприємства про те, як прийняти соцсферу заводу «Кредмаш» на баланс, Микола Данилейко шукає можливість, зважаючи на ювілейну дату визволення міста від фашистських загарбників, поновити дві ставки хору ветеранів.

А ще він запевнив, що завод не позбавлятиметься приміського табору «Чайка», бази відпочинку на річці Псьол «Дубки» та дитсадку № 19 на вулиці Перемоги.

Поки наше питання вирішується, ми ходимо на репетиції, а керівник хору і баяніст працюють безкоштовно. Вони, як і ми, розуміють, що закриття буде великою втратою для міста. Не можна цього допустити. А що стосується самоокупності, то всі ми знаємо – культура сама себе не нагодує. Її потрібно дотувати. Можливо, завод і місто повинні об'єднатися і спільно нас підтримати. Адже сюди ходять не лише працівники підприємства, а всі кременчужани. Наші колективи привозять з конкурсів великі нагороди, їх цінують і в місті, і в Україні, – каже Емілія Дунаєва.

"Кременчуцький ТелеграфЪ" №8 від 21 лютого