«Не хочу, щоб помстилися дитині – тому і сплачую гроші...»

У вас діти є?  Вони до школи ходять? Якщо і діти є, і до школи вони ходять, цей матеріал для вас – ми розповімо про так звані добровільні благодійні батьківські внески. До редакції звернулось чимало батьків кременчуцьких школярів.  Вони скаржаться, що змушені щомісяця платити обов’язкові грошові внески, які дирекція шкіл уперто називає »добровільними благодійними внесками». Тож «ТелеграфЪ» починає серію репортажів про те, скільки батькам треба заплатити «добровільних благодійних внесків», аби їхня дитина закінчила кременчуцьку школу – а тим більше, гімназію чи ліцей.

«Я відчула себе людиною другого сорту, бо здала лише 150 гривень благодійних внесків»

Мама №1:

«ТелеграфЪ» отримав коментар пані Бобер – директора 5-ї Кременчуцької гімназії і депутата кременчуцької міської ради:

– Пані директор, чи правда, що батькам майбутніх першокласників ваша секретар пропонує одразу здати грошовий благодійний внесок і записати це до спеціального зошиту?

– Це неправда! Не смішіть мене. Це повна нісенітниця! Цього просто не може бути!

– Ви стверджуєте, що батьки брешуть?

– Звідки у вас взагалі така інформація? Заява про вступ до першого класу і благодійні внески жодним чином не пов’язані між собою. Ніякого чарівного зошита, про який ви говорите, не існує! Це взагалі питання не до мене. В гімназії є батьківський благодійний фонд, ним керує один із наших батьків – відомий адвокат Сергій Миколайович Потреба. А моя секретар, про яку ви згадували, – бухгалтер цього фонду.

– Як це зручно – водночас і секретар, і бухгалтер. Тобто, ви заперечуєте, що у вашій гімназії батькам майбутніх першокласників наполегливо пропонують сплатити грошовий внесок?

– Я хочу сказати, що без благодійної допомоги сучасна школа не виживе. Я кажу це, як депутат міської ради. Зараз, коли держава відсторонилася від школи, ми виживаємо завдяки благодійним внескам. Я дуже вдячна всім батькам за моральну та матеріальну допомогу.  І вважаю, що, коли ви зробили благодійний внесок, то робіть це красиво – не треба поза спиною директора кудись скаржитись.

«ТелеграфЪ» звернувся за коментарем до голови батьківського благодійного фонду 5-ї гімназії пана Потреби. Ми хотіли все-таки з’ясувати – існує чи ні таємничий зошит обліку благодійних внесків, який пані секретар-бухгалтер пропонує батькам майбутніх першокласників? Пан голова пообіцяв відповісти на наші запитання трохи згодом, коли повернеться з відрядження.

Мама одного з першокласників 5-ї гімназії розповіла «Телеграфу», що на початку року вчителька запропонувала батькам здати по 200 гривень на обов’язкові за програмою зошити –  «прописи» (1 і 2 ч.), «математика», «Я і Україна», «основи здоров’я», «букварик» та «післябукварик». Слухняна мама гроші здала. Квитанцію їй не дали, натомість сказали, що кожен зошит коштує 20 гривень. Мама, яка звернулася до редакції, дуже здивувалася – бо ходила по книжкових магазинах і побачила, що ціни на зошити значно нижчі. Обурення – чому ж із неї здерли так дорого – муляє жінку досі. Адже статки вона має невеликі.

 «ТелеграфЪ» і собі пішов подивитися, скільки ж коштують вищезгадані зошити у книжковому магазині в центрі міста? (Див. інфографіку).

 Тож у нас вийшло «на круг» 77.50 грн. Причому ми рахували вартість найдорожчих видань. Якщо узяти дешевші, вийде сума у 44 гривні. І аж ніяк не у 200 грн. «ТелеграфЪ» запропонував директору 5-ї гімназії пані Бобер прокоментувати ситуацію.  Пані директор відповіла:

– На жаль, я не знаю, скільки коштують ці зошити. Я працюю зі своїми вчителями на довірі. Я не можу сказати, що вчинок вчительки – це самовільна ініціатива, адже зошити повинні бути у кожного учня – цього вимагає програма. Зі свого боку, я не маю фінансових стосунків ані з вчителями, ані з батьками, тому не можу сказати, про яку суму взагалі йде мова.

Нам стало цікаво – звідки ж така розбіжність у вартості типових зошитів? Про це нам розповіла адміністратор книжкового магазину Ася Олександрівна: 

– Ми, як офіційні представники кількох видавництв, пропонуємо школам купувати у нас підручники. До нас приходить чимало вчителів, які закуповують книги на клас. Зазвичай вони беруть чек – кажуть, що не хочуть мати проблем із батьками, мають відзвітувати. Та деякі вчителі, навпаки, відмовляються. Пояснюють, що купувати у людей, які розвозять книги по школах, вигідніше – бо вони за домовленістю повертають певну суму готівкою. Одне можу сказати з власного досвіду – найдорожчий та найповніший набір зошитів для першокласника коштує не більше 100 гривень.

Мама №3

– Ми ходимо до 30-го ліцею, платимо щомісяця по 40 гривень на потреби школи. Здаємо класному керівнику. На останніх батьківських зборах вчителька сказала: або купуємо нові парти, або ставимо пластикові вікна. Вирішили ставити вікна. Я мовчки заплатила 250 гривень – як сказали. А на збори навіть не пішла, бо просто не витримую – там весь час розмови лише про гроші. 

Мама №4

– Ми ходимо до 30-ї школи. Платимо щомісяця по 40 гривень на школу, на зошити здали по 60 гривень, по 70 гривень батьківський комітет зібрав на подарунки вчителям, минулого року збирали по 240 гривень на нові меблі. Платимо на щось весь час, квитанції не дають.

Мама №5

– Ми перевели дитину з 30-ї школи до простішої. Такі платежі, як у 30-й, ми просто не потягли – хоча дитина одна. У нас кредит за квартиру, там плати, у школі весь час плати. Минулого року здавали по 300 гривень на підвісну стелю, і на пластикові вікна у коридорі здавали, і на двері, і на шпалери.  Та це що – у куми дитина вчиться у спецкласі в тій же 30-й школі, там у них нетбуки, діти на них працюють. Так за кошти батьків у класі і кабелі тягли, і сейф ставили, і якісь спеціальні двері. Не кожному таке по кишені.

«ТелеграфЪ» отримав коментар директора 30-го ліцею пані Шиян. Вона, до речі, депутат Кременчуцької міськради і голова депутатської комісії з питань освіти:

– Пані Шиян, батьки учнів вашої школи платять щомісяця по 40 гривень на потреби школи. Хто встановив цю суму? Чи вона обов’язкова?

– Цим займаються батьки, батьківський комітет. Я навіть питань їм не ставлю, як вони це роблять. Ми не маємо права вказувати батькам, як щось робити. Я навіть не знаю, де ці кошти зберігаються.

– Але ви хоч знаєте, на що вони витрачаються?

– Витрачаються на канцтовари, на засоби для миття, на посуд, який діти весь час б’ють. За батьківські кошти ми зробили капітальний ремонт кабінету правознавства. Батьки – це була виключно їхня ініціатива – купили три комп’ютерних датчики, які регулюють подачу тепла в школу. Це дуже вигідна річ – вночі автоматично подача тепла зменшується, а з четвертої ранку автоматично збільшується. Завдяки цьому ми вже зекономили 25% коштів на оплату теплоносія! Я наполягатиму, щоб всі школи йшли таким шляхом! Наостанок скажу, що я всім своїм вчителям категорично заборонила збирати власноруч кошти на зошити абощо. У мене все йде через спецфонд та благодійний фонд, батьки на все отримують квитанції. 

Як бачите, ситуація полярна. Батьки скаржаться, що їх змушують платити «добровільні» благодійні внески.  Директори шкіл стверджують, що ніякого примусу немає – все лише добровільно. В наступному номері ми розповімо, що думає з приводу шкільних благодійних внесків начальник міського управління освіти пан Москалик. Та що він радить батькам, які хочуть з’ясувати, куди пішли їхні кошти. А також, що робити, якщо платити вказані суми не можеш. А ще ми поговоримо про те, що робить для шкіл кременчуцька  влада. І яка від неї користь батькам, які власним коштом ремонтують школи та міняють вікна.

«Гроші, зібрані з батьків, мають проходити через бухгалтерію»

«ТелеграфЪ» пропонує зробити систему збирання коштів у школах прозорою