«Мешканцям окупованих територій необхідно дати вибір», - лідер гурту «Широкий Лан» Святослав Бойко

Соліст та лідер "Широкого Лану" Святослав Бойко активний волонтер, регулярно їздить на передову з гуманітарними вантажами. Він не раз виступав перед бійцями й на передовій, і на тренувальних базах, а також беруть участь у численних благодійних концертах на підтримку армії та добровольчих батальйонів. Святослав не раз зіштовхувався з різними думками як місцевих мешканців, які живуть на передовій, так і з бійцями, які пройшли пекло війни. Після повернення територій ми постанемо перед питанням як повернути людей, які намагались від’єднатись від України. «Телеграф» поцікавився у Святослава, як на його думку можна повернути людей, знайти спільну мову.

- Їх повернути буде важко. Необхідно розуміти той факт, що на окупованих територіях живе дуже багато патріотів, які з тих чи інших причин не виїхали. У когось батьки хворі, у когось немає фінансової можливості. Їх багато і повертати їх прихильність до України не потрібно. А як працювати з тими людьми, які махали триколором і кричали “Путин введи войска”, в цьому плані я трохи радикальний.

Україна в плані інформаційної війни програє і часто через свою неміч чи через ігнорування певних кроків не проводиться інформаційна робота з тими ж мешканцями окупованих територій. Це можна зробити за допомогою трансляційної вишки, яке на окуповану територію транслюватиме українське телебачення та радіо, але цього не зроблено. Чому? Це питання до компетентних органів відповідальних за це. Оскільки робота не ведеться, то люди які жили на межі “русские наши братья” які все життя хтось працював або має родичів у Росії все більше.. Буде надзвичайно важко. Необхідно також розуміти, що там живе багато етнічних росіян. Саме голодомор 30-х років минулого сторіччя та висілки в Сибір не пройшли даремно. Пустували цілі села, які заселяли вимушені переселенці з Росії, Білорусі. Вони приїжджали туди цілими сім'ями, - розповів Святослав Бойко.

За словами Святослава, вимагати від етнічних росіян бути українцями неможливо. На його думку, конфлікт на Донбасі на довго. Росія всіляко затягує конфлікт, натискаючи на різні важелі, змушуючи Україну до замороження конфлікту. Якщо так конфлікт і залишиться, то вибір де жити залишиться за мешканцями окупованої території. Вони повинні бачити різницю рівня життя на території України та в окупації.

- По лінії розмежування максимально укріпити межі. І на територію, яка граничить з непідконтрольною територію, запускати інвесторів. Створити для них вигідні умови, створити робочі місця, щоб регіон розвивався. Необхідно створити разючу різницю, щоб люди могли бачити, - додав Святослав, - Цим людям необхідно дати вибір, необхідно показати, як може бути. Але вибір за ними.

Святослав вірить у долю, яка не один раз давала йому підказки. Так було і під час Революції гідності біля Маріїнського парку. Пропонуємо прочитати кілька абзаців, написаних Святославом після трагічних подій у Києві.

- Знаєте, друзі, спробую аналізувати дні протистоянь в Києві - і мені робиться не по собі... Тепер прекрасно розумію, що я міг стати одним з бійців Небесної Сотні, бо було кілька смертоносних моментів, які до тепер мені сняться. Що мене тоді врятувало - не знаю: збіг обставин, щасливий випадок чи Боже провидіння? Більше схиляюсь до останнього... Знаєте, коли ми повернулись з Маріїнського парку на Майдан, я перечитав 90-ий псалом, який був роздрукований на звичайному аркуші паперу формату А4, читав і вірив, що врятує. 17-го лютого мені його простягнув незнайомий чоловік у майданівській каплиці зі словами: “Тримай його коло себе, він врятує від кулі, завтра важкий день буде...” Не надавши особливого значення його словам, все ж сховав той аркуш до нагрудної кишені бронежилета. І 18-го лютого він дав яку-не-яку надію, що лишусь живим. Бо після подій в Маріїнському парку розумів, що це все просто так не закінчиться...
Особливо чітко запам’ятався старший чоловік, якого дуже сильно побили “беркутівці”. Один з тих “пернатих” стояв над чоловіком і прицільно бив палицею по голові, в результаті чого - проламаний череп і кров, яка витікає, як з крана.... Ми несемо його до будинку офіцерів, аж раптом чоловік каже: “Хлопці, тримайтесь...” Уявляєте, він не переймався за те, чи буде він жити, він переживав за тих, які стоять проти псів режиму... Я того чоловіка ніколи не забуду, кожної ночі його бачу у снах і чую оте: “Хлопці, тримайтеся...”.

Ось і напередодні концерту у Кременчуці Святославу наснився сон.

- Я йшов вулицею, один квартал був заповнений дітьми, які бавилися та спілкувалися між собою українською. А далі стоїть храм, які здіймається до неба. Біля ліфтів, який підіймає вверх стоїть натовп людей старшого покоління. Я зрозумів це як знак, що нація перероджується, - зазначив Святослав Бойко, - Від Радянського Союзу нам у спадок дісталася ментальність, що замість нас вже подумала держава, а це породжує байдужість. Нам дісталася радянська система освіти, охорони здоров'я, армії, яка по маленьку змінюється. Це величезний механізм, який не може за один раз змінитися, але зміни по маленьку йдуть.