«Штурм» НПЗ

Завод атакують!
19 жовтня, близько 10.00, до редакції зателефонував чоловік і таємничим голосом (ніби його взяли у заручники) почав розповідати, що нафтопереробний завод захоплюють рейдери. «Озброєні люди у камуфляжі та бронежилетах під’їхали на двох автобусах до воріт адмінкорпусу заводу та пиляють ворота», – напружено розповідав працівник НПЗ, що побажав залишитися невідомим. Скільки саме «загарбників» під стінами заводу - чоловік не міг сказати, оскільки з його «пункту спостереження» цього не було видно. Зателефонувавши до правоохоронців, ми переконалися, що ранкове повідомлення – не жарт: керівництво міської міліції вже на місці з’ясовує ситуацію із «захопленням» заводу. За півгодини «ТелеграфЪ», разом з іншими міськими мас-медіа вже «чергував» під воротами адмінкорпусу НПЗ.

Під воротами
Біля воріт підприємства лежав розпиляний навісний замок. Замість нього вхід охороняли дебелі дядьки у синьому камуфляжі без будь-яких знаків та зброї. Такі самі дядьки прогулювались навколо адміністративної будівлі. Поміж ними іноді траплялися озброєні охоронці заводу у чорній формі та міліціонери. Ніяких різких рухів не помічалося з жодного боку. Що відбувається за територією підприємства, ми попросили пояснити прес-секретаря Кременчуцького міськуправління міліції Анну Волювач:
– Близько 9.30 начальник охорони ЗАТ «Укртатнафта» повідомив міліцію, що на територію підприємства проникли невідомі особи та намагаються вчинити бійку, – розповідає міліціонер. – Зараз навколо заводу перебувають підрозділи ДАІ, держслужби охорони та «Омон». Керівництво міліції перебуває на території підприємства – там відбувається нарада. Достеменно відомо, що на території перебуває якась охоронна структура із Дніпропетровська. Всі подробиці з‘ясовуються. 
За словами заступника начальника міської міліції Дениса Захарченка, до міліції також звернулися двоє працівників охорони НПЗ – невідомі особи подряпали їм руки, коли намагалися увійти в приміщення адмінкорпусу.
А поміж тим інформагенції вже розповсюдили новину про «рейдерське захоплення заводу»,  посилаючись на очільника НПЗ Сергія Глушка. За його словами, перебуваючи у відрядженні, він дізнався про те, що силове захоплення заводу здійснено його попередником Павлом Овчаренком, якого «супроводжували озброєні співробітники «Беркута».

За воротами
Тим часом з’ясувалося, що дійсно зранку на територію ЗАТ «Укртатнафта» зайшли головний державний виконавець Кременчуцького міського управління юстиції та колишній голова правління ЗАТ «Укртатнафта» Павло Овчаренко. Без допомоги силовиків з однієї із приватних охоронних фірм Дніпропетровська  не обійшлося. Державний виконавець надав постанову, згідно з якою необхідно усунути перешкоди пану Овчаренку у здійсненні трудових прав та обов’язків як голові правління ЗАТ «Укртатнафта». Він поновлений на посаді Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2007 року.

Хто в камуфляжі?
Через деякий час міліціянти, озброєні автоматами Калашникова, вивезли на автобусі з території заводу 25 «камуфляжних» хлопців. Переважно це були полтавські студенти. Юнаки пояснили міліції, що  їх найняв на роботу чоловік, якого вони бачили лише раз у житті. Про це повідомив заступник начальника міськуправління міліції Денис Захарченко. «Найманців, за їх словами, посадили в автобус у Полтаві і на під’їзді до Кременчука роздали камуфляж, – каже Денис Захарченко. – Сказали, що сьогодні вони працюватимуть охоронцями. Склавши адмінпротоколи, ми відпустили цих людей по домівках». На підприємстві залишились 20 охоронців фірми «Бук», яких нове керівництво офіційно найняло для охорони підприємства. За словами пана Захарченка, всі «камуфляжники», і офіційні і неофіційні, були без зброї. Керівництво обласної міліції поставило питання перед МВС про позбавлення ліцензії фірми «Бук». Офіційне формулювання - через «здійснення в Кременчуці невластивих їй функцій, що могло призвести до озброєного протистояння».

Хто ж таки прийшов на НПЗ?
Спочатку всеукраїнські ЗМІ повідомили, що Овчаренко - це людина, яку підтримують татарські акціонери і його поверненням вони лише посилюють свою позицію на підприємстві. Однак згодом татарська сторона надіслала листа Президенту України та в уряд з вимогою втрутитися в ситуацію навколо «Укртатнафти». Вони вважають, що «хтось планує взяти під свій контроль завод» і припинили постачання нафти до Кременчука. Цим самим вони висловили своє «фе» Овчаренку.
У «Нафтогазі» від коментарів відмовляються, але неофіційно стало відомо, що Овчаренко їх також мало влаштовує. Хоча на цьому етапі він їх задовольняє більше, ніж Сергій Глушко. Цитуємо коментар представника «Нафтогазу»: «Овчаренко своїм приходом викинув Глушка. Тим самим викинув татар із заводу. Тепер татари мають подумати, як більше не ігнорувати позицію України, не зривати збори акціонерів… Тож вони закипіли і припинили постачання нафти на завод. Можливо, конфліктом акціонерів скористалася третя сторона.»
Хто ж ця «третя сторона»? Експерти не виключають, що повернення Овчаренка -  в інтересах міліардера Олександра Ярославського. Зацікавленість до НПЗ також виявили і представники групи «Приват». Однак усі сторони відмовляються від коментарів.
У будь-якому випадку, якщо новий керівник заводу представляє власні інтереси чи інтереси третіх сторін, це все одно свідчить про послаблення позиції татар. Така ситуація може змусити їх шукати консенсус з українцями, і паритет на заводі, можливо, буде поновлено. З іншого боку, у татар є потужний важель впливу – постачання нафти. Вони вже не раз «перекривали трубу», якщо ситуація в керівництві їх не влаштовувала.
Так чи інакше, у Мінпаливенерго запевняють, що завод не зупиниться. «Якщо не татари, то й інші компанії готові постачати на завод нафту. Є попередні домовленості про це з «Газпром-нафта» та Лукойлом. Звичайно, все має бути економічно прораховано», - заявило «Телеграфу» джерело в Мінпаливенерго.

Як звільняли Павла Овчаренка
Про своє звільнення голова правління 'Укртатнафти' Павло Овчаренко у 2004 році дізнався з факсу. Цей папір було підписана віце-прем'єром Республіки Татарстан Равілем Муратовим (на той час головою Спостережної Ради «Укртатнафти»).
Наступного дня охорона не допустила пана Овчаренко на робоче місце, а виконуючим обов'язки голови правління був призначений Сергій Глушко. На зборах акціонерів кандидатуру пана Глушка підтримала НАК 'Нафтогаз України' і уряд Татарстану. Представник 'Татнафти' за нового голову правління не голосував.
Сам Сергій Глушко після призначення на посаду в 2004 році заявив про прорахунки попереднього менеджменту «Укртатнафти», і зокрема, діями в інтересах «Укрсиббанку» (читай – Ярославського, якого пов’язують із Овчаренком). Тоді ж Глушко дорікав  і тим, що не проводиться модернізація підприємства. Тепер Овчаренко  використовує той самий аргумент уже проти Глушка.

Пряма мова
Після кількагодинного очікування під воротами заводу кременчуцьких журналістів запросили «на роз’яснення». Новий-старий голова НПЗ Павло Овчаренко на п’ятихвилинній прес-конференції розповів…

Про себе та свої суди:
– У жовтні 2004 року, із порушенням Кодексу Законів про працю, мене було відсторонено від виконання обов’язків голови правління нафтопереробного заводу. Після трирічної судової тяганини колегія суддів Сумського обласного апеляційного суду винесла рішення щодо поновлення мене на посаді. Рішення остаточне й оскарженню не підлягає. До того ж  Крюківський районний суд Кременчука виніс додаткову ухвалу стосовно методу виконання рішення апеляційного суду. Тобто я цілком законно зайняв це крісло.

Про безперешкодний вхід на завод:
– На моїх очах ніякого фізичного протистояння на заводі не було. Судовий виконавець безперешкодно виконав свої обов’язки. Я выльно увійшов до кабінету. З минулим керівником я не зустрівся – він перебуває у відрядженні.

Про працівників та звільнення:
– Усіх спеціалістів заводу я знаю, оскільки працював з ними. Колектив мене знає та робить свою справу. Хоча в мене є претензії до деяких моментів у сфері управління. Якщо буде потреба, то ми замінимо спеціалістів, але ніяких глобальних змін у штаті не буде. Запевняю.

Про завод, акціонерів та перспективи:
– Мене дуже хвилює те, що за останній рік завод зазнає збитків у 120 мільйонів гривень. Такого не було ні за мого керівництва, ні за керівництва Юрія Бойка. Є певні упущення. Необхідно довести до логічного завершення бізнес-план з модернізації виробництва, оскільки цього потребують нові умови на ринку продажу пального. Усі акціонери були попереджені про те, що я повертаюся на займану посаду. Для них це не новина. За мого керівництва завжди зберігався баланс інтересів між українськими та татарськими акціонерами. Я вважаю, що і надалі мені це вдаватиметься.