Людей виселяють на вулицю

Управляюча компанія «Житлорембудсервіс» та ЖЕП «Автозаводське» зламали двері кімнат у малосімейці по вулиці Толстого, 36 та вивезли речі мешканців. Пояснюють, що виконували рішення суду. Але, як з‘ясував «ТелеграфЪ», державна виконавча служба (єдиний орган, уповноважений виконувати рішення судів) людей не виселяла і їхні речі не описувала. Мешканці малосімейки стверджують: їх пограбували. До прокуратури міста вже надійшло сім скарг.

17 березня мешканці малосімейки по вулиці Льва Толстого, 36 побачили у своєму дворі вантажівку та працівників управляючої компанії «Житлорембудсервіс», ЖЕПу «Автозаводське» у супроводі дільничного міліціонера.

Комунальники пішли по кімнатах гуртожитку із ломиком: вибивали двері, виносили з кімнат людські речі та завантажували їх у машину. Мешканцям пояснили, що виконується рішення судів щодо людей, які не проживали у кімнатах та втратили право користуватися житлом. Проте, як кажуть жильці, самі рішення судів їм ніхто не показував. Натомість «тупо» виламували замки, у тому числі й у тих кімнатах, де реально мешкають люди.

– У нас практично в усій 23-й секції вибили двері, – розповіла одна з мешканок. – Сусід повернувся із роботи, аж бачить – двері опечатані. Так він із сім‘єю тут проживає, ніколи квартирантів не пускав!

Її розповідь продовжує мешканка іншої секції:

– Ось тут кімната лікаря третьої міськлікарні П., ось лист йому надійшов із Пенсійного фонду, - показує вона. – Його двері теж відкривали працівники ЖЕПу. Нам сказали, що є рішення суду щодо цієї кімнати. А його самого ні про що не поставили до відома. Ми як сусіди подзвонили йому на роботу. Там сказали – він у відпустці. Зараз двері відкриті, а сусід прийде, та ще й нам претензії пред‘явить.

Валентину Холодняк теж сповістили про її дивне виселення сусіди:

– Я викликала міліцію і зробила заяву, що мене пограбували, – розповідає вона. – Але у міліції віддали заяву тому ж дільничному, який був при вивезенні речей. І він відмовив у порушенні кримінальної справи.

Дільничний Віталій Шишко пояснив «Телеграфу», що «здійснював охорону громадського порядку» при виконанні судового рішення. Посилання на судове рішення є і у «відмовному» міліцейському матеріалі за заявою пані Холодняк. Тепер вона поскаржилася до прокуратури, і не одна: туди вже надійшли скарги від семи мешканців малосімейки. Люди називають те, що відбувалося, словом «беспредел».

Що ж то за акцію таку провели представники управляючої компанії «Житлорембудсервіс» та ЖЕПу «Автозаводське»? Бо раніше такими методами підступні квартирні аферисти виселяли соціально неадаптованих громадян. І це називалося беззаконня. Тепер, як бачимо, вантажівками відкрито вивозять речі цілком нормальних людей. Напевне, це так і називається, «шмон» - краще за віце-мера Порицького і не скажеш. Ось його пряма мова:

– Ми цілеспрямовано провели там шмон. (І не тільки по Толстого, 36, але цей булинок – окрема розмова. Бо його готували під реконструкцію). Коли ті, кому виділялося житло, здають його, вони втрачають право на житло.

Загалом ЖЕП «Автозаводське» відсудив 29 кімнат у мешканців малосімейки по вулиці Толстого, 36.

«Це виконання рішення суду»

Наталія КНЯЗЕВА, комерційний директор управляючої компанії «Житлорембудсервіс»:

– Протягом двох років ЖЕП «Автозаводське» проводилася робота зі складання актів про непроживання. Після того, як суд ухвалив рішення, люди були зняті з реєстрації і відповідно описане їх майно. Майно передане на зберігання на склад ЖЕПу «Автозаводське». Було опечатано 16 кімнакт. Жодне з цих приміщень не було жилим і придатним для житла.

– Хто описував речі?

– ЖЕП «Автозаводське у присутності працівників «Житлорембудсервіс» і працівника міліції.

– Ви попереджували людей перед тим, як проводити примусове виселення?

– Ні про яке примусове виселення не йдеться. Це виконання рішення суду.

«Це грубе порушення законодавства»

Володимир СКРИПНИК, начальник Автозаводського відділу Державної виконавчої служби:

– Виконавча служба не брала участі у цьому виселенні людей. Порядок виконання таких рішень такий: коли надходить виконавчий лист, судовий виконавець відкриває провадження і дає термін до 15 днів на добровільне виконання рішення, про що людину сповіщають замовленим листом. Якщо рішення добровільно не виконується, виконавець призначає дату примусового виселення людини із займаного нею приміщення. Але жоден орган, жодна посадова особа, окрім державного виконавця, не має права примусово виконувати рішення судів, що фактично відбувалося на Толстого, 36. Провести масове виселення в один день практично неможливо. Адже виконавець складає акт опису майна – до останньої булавки яка знаходиться у квартирі. Потім передає майно на відповідальне зберігання і попереджує про кримінальну відповідальність за його збереження. Буває, ця процедура займає навіть не один день. А просто зайти, винести майно – це грубе порушення законодавства.

P.S. У 2005 році, коли розпочинали реконструкцію малосімейки на вулиці Східній, 22, ЖЕП «Крюківське» теж виселяв людей через суди, без їхньої участі у судових засіданнях. Тоді прокуратура порушила кримінальну справу проти посадових осіб ЖЕПу, суд виніс вирок. Начальник ЖЕПу потрапив під амністію. А людей поновили у правах на житло. Наразі прокуратура розглядає скарги мешканців вулиці Толстого, 36. «ТелеграфЪ» обов‘язково повідомить про результат.

Вагонзавод подав низку позовів на виселення зі своїх гуртожитків

«Під роздачу» потрапили сім‘ї вчителів, пенсіонерів, сім‘ї з неповнолітніми дітьми, які на законних підставах багато років мешкають у відомчих гуртожитках №6 та 4 на вулиці Пальміро Тольятті. Більшості з них нікуди йти. І вони не мають коштів, щоб найняти квартири.

Віктор Тристан – екс-директор школи №23. Нині працює у педагогічному училищі. Його дружина – теж працівник освіти. У сім‘ї троє синів. На даний час сім‘я сина Олексія мешкає у квартирі батька, на вулиці Пальміро Тольятті, 6. А тим часом вагонзавод закидав сім‘ю листами з вимогою звільнити житлову площу. Розповідає Віктор Тристан:

– У 1997 році за клопотанням голови Крюківської райради Андрія Коваленка нам виділили житло у будинку, який зводив вагонзавод. Видали ордер на двокімнатну ізольовану квартиру. Тобто у гуртожиток мене ніхто не поселяв. Аж раптом у 2002 році виявилося, що це гуртожиток… А згодом учителі опинилися «крайніми»: тобто такими, яких треба виселити. Є позов на мене до суду, поданий ВАТ КВБЗ, і ми можемо просто залишитися на вулиці. Я робив спробу зв‘язатися із керівництвом вагонзаводу і з‘ясувати, чим же заважають учительські сім‘ї. Офіційно усі зустрічатися відмовляються. Міське керівництво – теж «у кущах».

Окрім сім‘ї Тристанів, «листи щастя» про виселення надійшли багатьом сім‘ям. Їх історії типові: отримували житло за клопотанням влади. А тепер ці люди – кандидати у бомжі.

Валентина Самсонова – пенсіонерка і одинока мати. Досі працює вчителем у школі №23. Син – студент.

– Я була у заступника міського голови Миколи Порицького, – розповідає вона. – Він телефонував посадовцям вагонзаводу і казав їм, що вони чинять юридично незаконно. А потім заспокоїв мене: мовляв, візьміть папірець, який вам незаконно надіслали, викиньте і забудьте, що він був. Я повірила. Але через тиждень знову отримала папірець: мені продовжили термін проживання до 1 квітня. Тепер просто страшно, що залишать мене безпритульною на старість. (до речі, Микола Порицький повторив «Телеграфу» те саме, що й учительці Самсоновій: мовляв, вагонзавод діє незаконно!) Але гучні заяви не зупиняють епопею виселення.

Пенсіонерка Надія Колодій (колишній медпрацівник) – у черзі на отримання житла вже 25 років. Тепер може втратити й гуртожиток. Олена та Анатолій Микитенки – обидва вчителі. У родині двоє дітей. Зараз Олена у декреті, а її маленьку доньку не реєструють у квартирі. Опікунська рада Крюківського райвиконкому нічим не допомогла.

А що ж влада? Міський голова Микола Глухов, по суті, визнає позицію вагонзаводу, бо не втручається. На соціальне житло люди теж не можуть розраховувати.

– Місто не буде виділяти їм житло, бо житла немає, – заявив мер. А тим часом йдуть суди. У вересні 2008 року Крюківський райсуд вже ухвалив рішення про виселення сім‘ї Яременків разом із неповнолітніми дітьми. Третя особа – орган опіки та піклування – виніс питання «на розсуд суду» – тобто навіть не намагався захистити дітей.

Сергій МЕЛЬНИК, директор з персоналу та соціальних питань ВАТ КВБЗ:

– Ми діємо у правовому полі. Люди, які не є працівниками підприємства, знали, що їм надається тимчасове житло. І вимога виселитися звідти пов‘язана із дефіцитом житла для працівників КВБЗ. Ми неодноразово зверталися до керівників підприємств та організацій, за клопотанням яких люди були поселені у нашому гуртожитку, з проханням вирішити житлову проблему їхніх працівників. Але керівники підприємств не реагують на наші звернення. Зверталися ми й до квартирного управління міськвиконкому, щоб людям надали соціальне житло. Відповіді такі: у місті соціального житла немає. На даний час питання про виселення з гуртожитку не працівників КВБЗ вирішуються у судовому порядку.

Як захищає закон мешканців відомчих малосімейок?

Світлана ДУДКІНА, нотаріус:

– Проблема людей, які проживають у цих гуртожитках, повинна вирішуватися у комплексі. Насамперед потрібно визначитися зі статусом гуртожитків акціонерного товариства. Річ у тім, що з першого січня цього року набув чинності Закон «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Проте стаття 1 Закону визначає, що сфера його дії «не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності». У судових позовах ВАТ КВБЗ спирається на те, що це приватна власність. У той же час, відповідно до документів, які надані судом відповідачам, у свідоцтві про право власності на гуртожиток за адресою вул. Пальміро Тольятті, 6, виданому у 2002, зазначено колективну власність. Проте у Цивільному кодексі, який діє з 2004 року, поняття «колективна власність» відсутнє. Виникає питання: на якій підставі виникло право власності на гуртожиток та чи знаходиться він зараз саме у приватній власності у розумінні вищезазначеного Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав…»? І це питання доцільно ставити у суді. Окрім цього, стаття 8 цього ж Закону захищає права громадян, які проживають у гуртожитках недержавного житлового фонду. За текстом статті, це й гуртожитки, які перебувають у власності «підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств» – вірогідно, це можна застосувати до гуртожитків ВАТ КВБЗ. Громадяни, які зареєстровані на законних підставах та не менше п‘яти років проживають у таких гуртожитках (відповідно до цієї ж статті 8) мають право проживати там до розв‘язання житлової проблеми (отримання соціального житла), і це теж можна доводити у суді.