Сім‘ю з дітьми виселили з гуртожитку на вулицю

«Прийшла державний виконавець, два свідки того, як будуть описувати майно, міліція, два вантажники, юрист з вагонного заводу і сказали: «Або ми вивозимо ваше майно зараз, або даємо вам чотири години на те, щоб ви зібралися самі», – розповідає Тамара Яременко, мати двох неповнолітніх дітей. Сім’я залишилася без даху над головою. Бо суд захистив не дітей, а право приватної власності вагонзаводу на гуртожиток.

15 грудня, перша година дня, квартира на восьмому поверсі будинку на вулиці Пальміро Тольятті, 6 (гуртожиток вагонного заводу). Двері відчинені, якісь чоловіки носять речі у картонних коробках. У квартирі – поспішні збори. Двоє хлопців, 17-річний Сергій та 12-річний Микола, сидять серед вузлів та вузликів. По виразах облич видно, що вони пригнічені і розгублені. Хлопці повільно спаковують комп’ютер... Молодший син цього дня був змушений пропустити школу, старший – заняття в університеті.

Їхня мати, Тамара Яременко, намагається стримати сльози та щось зав’язує у вузли у коридорі. Чоловіки, які носять пожитки, виявляються співпрацівниками батька сім’ї – Віктора Яременка. Вони можуть тільки допомогти перевезти речі – більш нічим. Бо «найгуманніший» український суд ухвалив рішення – виселити сім’ю Яременків разом із неповнолітніми дітьми без надання іншого житла. Позов подавав ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Мотивував свої вимоги тим, що гуртожиток – приватна власність підприємства, і воно може розпоряджатися ним на власний розсуд. А ще тим, що договір найму кімнати закінчився.

Віктор і Тамара не є працівниками вагонзаводу. Свого часу їх поселили в гуртожиток за клопотанням «Укртелекому» – з місця роботи Віктора. Яременки прожили у гуртожитку п’ять років і сподівалися, що право найму вагонзавод їм продовжить. Бо коштів, щоб найняти квартиру, ні тим більше – купити, вони не мають. Але їм відмовили, незважаючи на клопотання з їх місць роботи. Врешті фіналом судового спору й стало примусове виселення родини на вулицю серед зими.

– О десятій годині прийшла державний виконавець, два свідки того, як будуть описувати майно, міліція, два вантажники, юрист з вагонного заводу і сказали: «Або ми вивозимо ваше майно зараз, або даємо вам чотири години (з 11.00 до 15.00 – Ред.) на те, щоб ви зібралися самі», – розповідає Тамара Яременко. Ці збори й побачив «ТелеграфЪ»…

– Оскільки житла немає, то дітей хочуть віддати у притулок, – жінка таки не стримує сліз.– Сказали, там все пристосовано для дітей. Речі вивезуть у якусь кімнату в гуртожитку вагонного заводу.

– А ви самі куди підете?

– Не знаю…Учора писали заяву до опікунської ради Крюківського райвиконкому про те, щоб нам дали відстрочку – до кінця опалювального сезону. Але рішення нема… Ніхто нічого не сказав, сказали, що не підписали нам і все. Зараз немає іншого виходу – тільки вибиратися!

До цього часу Яременки все ще не полишали надію, що й надалі користуватимуться житлом у гуртожитку. Пробували різні шляхи: і апеляцію на рішення суду про їх виселення, і переговори з вагонзаводом. Сподівалися і на те, що не викинуть просто так на вулицю серед зими, та ще й з дітьми. Та й тут – безнадія. Служба у справах дітей та опікунська рада Крюківського райвиконкому теж нічим не зарадили. Ще під час першого судового розгляду щодо житла Яременків орган опіки подав клопотання до суду – розглянути справу без їхньої участі. Тобто самоусунувся. Тепер же «вирішив» житлову проблему дітей, запропонувавши пожити їм окремо від батьків – у притулку. Для нормальної, соціально адаптованої сім’ї (де старший син, до того ж, студент університету) це звучить як відверте знущання…

Яременки збирають речі. На порозі їхньої квартири з’являється Оксана Кийло, заступник начальника управління житлово-комунального господарства – Яременки та їхні сусіди повідомили сьогодні про виселення і виконком. 
Вона звертається до сім‘ї:

– Пораджу вам просити відстрочки виселення. А потім звертатися до міського голови з проханням надати кімнату у фонді для відселення, на Гагаріна, 24. Можливо, вам нададуть на рік дві кімнати в одній секції, щоб ви змогли підшукати альтернативне житло. 
О 15.00 на місці події з’являються головні дійові особи – начальник житлового бюро та юрист вагонного заводу, виконавча служба. Трохи згодом прибуває представник служби у справах дітей. Усі мовчки спостерігають, як сім‘я збирає речі.
Міська влада знайшла лише одну вільну кімнату у фонді для відселення – дев’ять квадратних метрів. Це житло від імені виконкому й запропонувала родині Оксана Кийло.

– Ми все одно вчотирьох там не помістимося, там ледь один диван стане. Так яка нам різниця, куди перевозити речі: туди – чи до чужих людей? – каже Тамара Яременко.

Як усе було

Першого вересня 2008 року Крюківський райсуд (суддя Маханьков) ухвалив рішення виселити сім‘ю Яременків із гуртожитку без надання іншого житла. Потім було апеляційне оскарження і ще кілька судів. У розгляд справи вступила прокуратура. Суд виносив ухвалу про відстрочку виконання судового рішення – до розгляду апеляційної скарги. 10 листопада цього року суд апеляцію відхилив і залишив у силі рішення про виселення.

Коментарі

Олександр ПОЛІЩУК, керівник служби у справах дітей:

– Чому – самоусунулися? Наш представник був присутній на засіданнях при розгляді справи на другій стадії. А що ми повинні були робити? Було рішення суду, а що ми проти суду?

– Чому людям не запропонували соціальне житло, а тільки притулок для дітей?

– Це не наші повноваження. Я сказав йому (Яременку – Ред.), що слід звертатися до міськвиконкому. У Крюківському райвиконкомі соціального житла немає. Я сказав батькам, що якщо дітям нікуди йти, ми можемо поселити у притулок «Промінь». Документи виписані.

Галина ПИЛИПЕНКО, заступник голови Крюківського райвиконкому, заступник голови опікунської ради:

– Ми написали лист до вагонзаводу з проханням залишити цю сім’ю до кінця опалювального сезону… Ми стоїмо на захисті прав дітей. Їм буде надане соціальне житло або притулок.

Від редакції. Що вийшло з такого «захисту дітей»? А вийшло, що формально їм є де жити. І Крюківський райвиконком зробив «ведмежу послугу» сім’ї Яременків, запропонувавши притулок. Щодо соціального житла – то тут ніхто з районних посадовців і пальцем не поворухнув. Ніби міськвиконком (який розпоряджається таким житлом) та райвиконком – дві різні держави.

Буква закону

Зима – не перешкода для виселення…

На побутовому рівні ми часто стикалися із переконанням, що навіть квартирантів не можна виселяти у зимовий період. У Інтернеті стикаємося з твердженнями, що права людей захищає Житловий кодекс. «ТелеграфЪ» перечитав чинний Житловий Кодекс 1983 року. Цієї норми ми не знайшли. Не знайшли цієї норми у законодавстві й три юристи, до яких «ТелеграфЪ» звертався за консультацією. Про те, що норми насправді немає, пишуть і на юридичних форумах. АЛЕ! У Житловому кодексі немає й норми про примусове виселення людей із гуртожитків (якщо вони не порушують правила проживання) без надання їм іншого соціального житла. У справі Яременків суд чомусь вирішив по-іншому. А влада не захистила сім’ю.

Чужий досвід

«У нас є проблема з відомчими гуртожитками. Вони якимось чином опинилися у статутних фондах підприємств. А мають бути передані до комунальної власності. У мене є роз‘яснення Мінюсту з цього приводу», - заявив «Телеграфу» в інтерв’ю віце-мер Микола Порицький («ТелеграфЪ» від 23 липня 2009 року)

Як повідомила «Телеграфу» юрист із Запоріжжя Катерина Кириченко, подібна проблема у їхньому місті була з гуртожитками «Запоріжсталі». Проте наразі за втручання громади й політиків гуртожитки передані у комунальну власність. А нещодавно людям уже видали ордери й дозволили приватизацію кімнат. У Кременчуці ж, як бачимо про цю проблему говорять, але її ніхто не вирішує. А тим часом вагонзавод має намір виселити через суд ще дві сім‘ї…

Отак служба у справах дітей Крюківського району і захищала неповнолітніх від виселення - спиною від журналістів. Врешті телефоном «ТелеграфЪ» таки отримав коментарі посадовців, спитавши, чому вони усунулися від проблеми.

Фото

Віта ПРИЩЕПА, старший державний виконавець ДВС Крюківського району:

– У нас на виконанні перебуває виконавчий лист про виселення сім’ї Яременків. Рішення суду вступило у законну силу, і на даний час немає ніяких підстав для зупинення виконавчого провадження. Виконавчий лист виданий ще у вересні минулого року. Боржникам була надана відстрочка. Її термін закінчився. Виконавче провадження поновлено. Момент виконання рішення (зимовий, осінній, літній період) значення не має.

Сергій ЛОГАШКІН, юрист вагонного заводу:

– Виконавче провадження було відкрито у січні цього року. Ми пішли назустріч сім’ї Яременків і не виселяли їх у зимовий період. Дали відстрочку на добровільне виселення до першого липня цього року. Тобто півроку, щоб добровільно звільнити житло, але Яременки цього не зробили. Тепер питання не до нас.

– Хіба можна виселяти дітей без надання їм іншого житла?

– Суд так вирішив, значить – можна. Ми діємо в рамках судового рішення.