21 серпня «ТелеграфЪ» побував на кумедному бойовику від режисера «Нестримних 3» Патріка Х'юза з Райаном Рейнольдсом і Семюелем Л. Джексоном в головних ролях. Весела кіношка без особливих претензій - рекомендуємо до перегляду в хорошій компанії.
Міжнародний суд в Гаазі судить диктатора Духовича (Гері Олдмен), за злочини проти людства. Прокурори надають свідків, але не докази, що дозволяє адвокатам наполягати на невинності клієнта. Інтерпол йде на угоду з найманим вбивцею Даріусом Кінкейдом (Семюел Л. Джексон), якого утримують у британській в'язниці. Він єдиний, хто може надати докази винни Духовича. У самого Даріуса немає шансів на скорочення терміну, але він готовий на все, лише б допомогти своїй палко коханій Соні (Сальма Хайек). Коли агенти Інтерполу намагаються перевезти Даріуса до Нідерландів, на конвой нападають найманці Духовича та вбивають всіх поліцейських, крім симпатичної агентки Амелії Руссель (Елоді Юнг). Дівчина розуміє, що у диктатора є «кріт» в Інтерполі й довіряти колегам не можна. Тому просить про допомогу колишнього хлопця Майкла Брайса (Райан Рейнольдс) - охоронця екстра-класу, який звинувачує Амелію в тому, що втратив свою суперроботу.
Картина є типовим бадді-муві - комедійний бойовик, в якому двоє напарників, найчастіше копів або спецагентів, один іншого придуркуватіший, вплутуються в моторошну кримінальну історію й виходять з неї сухими, головним чином завдяки своїй вдачі. Герой Джексона - придуркуватий роздовбай-кілер, в якому уживаються пристрасть до вбивств, постійна лайка та якась наївна, майже дитяча романтика і любов до своєї Соні. Його охоронець, Рейнольдс, навпаки, зібраний, акуратний, прораховує всі кроки, але невдаха, безробітний і кинутий коханою жінкою.
Тут є і бійка під Refused, і відмінні погоні по амстердамським каналам, і криваві перестрілки, і південноєвропейські бойовики, які говорять російською мовою, що, як-би, символізує :)
До речі, в оригіналі під судом знаходиться диктатор Білорусі, але для українського прокату, як і інших країн СНД та Балтії, правовласники передали копію, в якій цей герой перетворився на диктатора Боснії. Югославську лінію доповнюють двійко російських акторів - Михайло Горевий і Юрій Колокольников, які в «Тілоохоронці кілера» знаходяться на стороні слов'янського зла (російські актори озвучували себе самі, тому російська в картині звучить органічно, а не смішно).
Сюжет переповнений логічними розбіжностями, але це, не «баг», а «фіча». Фільм не претендує на реалізм, а ставка - на сортирий гумор. Агент Руссель залишає ввіреного їй злочинця на стороннью людину, Духович вільно керує найманцями з в'язниці, суд розбирає справу без доказів ... Так, все це абсурдно, але в цьому є своя принадність.
«Тілоохоронець кілера» погане, але якісно зроблене кіно. Воно знято за вульгарною, але перевіреною часом формулою, яка вона працює. Незважаючи на всі обурення, подібний жанр завжди був популярний і буде мати успіх у широкої аудиторії. Вийшовши за межі кінотеатрів, фільм стане хорошим фоном для галасливої посиденьки з друзями за пивом - такі фільми теж потрібні. Ні в якому разі не ставтесь до нього серйозно і він вас не розчарує.
Ті кременчужани, які хочуть побачити «Тілоохоронця кілера» на власні очі, зробити це можуть в кінотеатрі «Галактика». Приємного перегляду!
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.