Фома: «Україна – крок уперед і три назад»

Київські «Мандри» приїздили 21 червня до Комсомольська закривати музичний фестиваль «кРОК назустріч». Лідер «мандрівників» Сергій Фоменко (Фома) повідав «Телеграфу» про свої подорожі, московську попсу, неадекватних політиків; про те, яка користь від нинішньої кризи.

Київському гурту «Мандри» пішов уже 12-й рік. За це час хлопці об’їздили всю Україну, виступали у Великобританії, Німеччині, Росії, Польщі, Угорщині.

– Немає ніякої такої страшної ситуації в Україні, – стверджує лідер групи Фома. – Люди просто мислять провінційними категоріями. Вони не розвиваються – лише дивляться на те, що їм показують у телевізорі.

До Кременчука гурт приїхав на власному мікроавтобусі. Не встиг Фома вийти, як до нього підбіг хлопець і попросив автограф, пояснивши:

– Ви у нас у 2005-му на мопеді тут каталися…

Доки інші «мандрівники» відпочивали, готуючись до виступу, Фома відповідав на питання «Телеграфа».

– Чому ви називаєтеся «Мандрами»? Куди мандруєте і до чого вже домандрувалися?

– Життя людини від народження і до смерті – подорож. Ми всі подорожні. Також подорожувати можна різними країнами, музичними стилями. Слово «мандри» є гарним словом, яке несе в собі певну енергію. Власне тому – «Мандри».

– Чи підтримуєте молодих виконавців... матеріально?

– Справа в тому, що ми все робили самі. І саме тому ми є такими, якими є. Це цікавіше. Коли хтось тобі допомагає, у тебе може виникнути ілюзія, що все на світі легко або дуже просто. І ти не отримуєш важливого для себе досвіду. Коли ж ти робиш щось сам, то від того набуваєш правильного досвіду. Це головне. Можливо, наш приклад надихає молодих музикантів на якісь рухи…

– Дехто називає вашу музику простою і каже, що її тільки на весіллях грати…

– Це дуже примітивний погляд. Трішки неадекватний. Для того, аби сказати, що за музика, слід послухати весь концерт. Це по-перше. Ми не граємо музику в одному стилі. Ми якраз подорожуємо багатьма музичними стилями. Сказати, що це весільна музика – ні. Я би хотів подивитися на таких весільних музикантів в Україні. Ми граємо корінну музику. Це українська романтична музика в сучасному рішенні. Саме цим ми і цікаві, тому і подорожуємо по всьому світі зі своїми концертами. Ну, якщо б ми грали кальку з англійської рок-музики? Музиканти чомусь вважають, що це круто – грати, як грає ось така група. А ми граємо так, як хочемо грати ми. Саме це цікаво – бути собою, а не групою «Oasis», «Led Zeppelin» чи «Акваріум».

На жаль, в Україні ментальність багатьох людей (особливо в шоу-бізнесі) дещо схиблена. На нашому віці (поки ми існуємо) багато артистів, які вважали себе «пупами землі», з’являлися і зникали назавжди. Чому? Бо їх музика є нецікавою. Це вторинна, третинна музика… Ми ж граємо від серця те, що стосується саме українського життя.

– Чи змінюється останнім часом ситуація із рок-музикою чи естрадою в Україні?

– Україна робить крок уперед і три назад. І так весь час. Відповідно, люди культури є заручниками такої ситуації. Не захищається вітчизняний медіа-простір. По радіо ми чуємо тільки московську попсу, причому самого поганого штибу. Будь-яка країна світу підтримує своє. Це стосується Росії, Англії, Франції, Сполучених Штатів, Польщі, – будь-якої країни світу. А українська влада не виробила концепції культурної політики і, взагалі, якоїсь адекватної політики. Відповідно, українська ситуація (із музикою – ред.) є провінційною і трошки затхлою.

– Який рецепт від кризи можете дати українцям?

– Не треба думати, що хтось прийде і допоможе, щоб у тебе стало все добре. Треба самому це робити. Включати креатив, внутрішню енергію. Шукати можливості. Потрібно рухатися. Під лежачий камінь вода не тече. На мій погляд, криза потрібна, аби в людині з’являлися внутрішні ресурси, про які вона забула, або щоб вона згадала про те, що життя – це боротьба, виживання. Коли ти борешся за своє життя, значить ти його цінуєш, а також цінуєш себе і свої зусилля. Більш критично і вимогливо ставишся до навколишнього світу. Відповідно, ростеш внутрішньо. Навколо тебе з’являється простір і аура, яка допомагає іншим людям отримувати енергію, підкріплювати свій дух і щось робити. Криза – це корисна річ. Це як кровопускання: усе зайве і непотрібне зливається, і залишається тільки найбільш необхідне і добре.