"Під час обстрілів завжди підбадьорював", - побратими про загиблого під Щастям Володимира Шаповала

Володимир народився 10 липня 1977 року у с. Піщане Кременчуцького району. Після 10 класів закінчив Кременчуцький автомобільний технікум. Трудову діяльність розпочав на КрАЗі фрезерувальником модельного цеху. У 1998 році після закінчення служби у Збройних Силах повернувся до рідного колективу.

З жовтня 2006 року працював фрезерувальником 5 розряду заводу "Техвагонмаш".

Відповідальний, дисциплінований, на нього завжди можна було покластися. Колеги з роботи розповідають, що Володимир був справжнім патріотом і націоналістом.

"Приходячи на роботу, на прохідній, він завжди вітався: "Слава Україні!", - додав Дмитро.

Володимир любив займатися спортом, особливо східним єдиноборством - тхеквондо. Саме тому у нього був позивний Теквон. Володимир був люблячим батьком. Мав двох доньок 16-річну Каріну і 9-річну Софійку.

- Хорошим татком він був. Завжди бачили, як він після роботи біг, щоб відвести на танці доньок. У нього “золоті” руки та серце, - додав колега Роман. - Вовка - і спеціаліст від бога, і хлопець з “золотою” душею. Переповнює біль втрати за нього і діток. Такого ще треба пошукати.

Володимир не зміг бути осторонь від подій в Україні. У серпні 2014 року з 3-ю хвилею мобілізації потрапив у 2-гу батальонно тактичну группу 92-ї окремої механізованої бригади. Після року служби залишився ще на 6 місяців і був призначений командиром 2-го взводу 2-ї ротно тактичної групи 2-ї батальонно тактичної групи 92-ї ОМБр у званні молодшого сержанта.

За словами бойових побратимів, які приїхали з усієї України, Володимир був дисциплінованим, добре підготовленим, завжди тягнувся до знань, а також ніколи не відмовляв у допомозі. Він завжди був лідером, тому його назначили командиром взводу.

- Володя був працьовитим, із “золотими” руками. Всі бліндажі були побудовані за його участі. Він завжди був веселим, багато жартував, - зазначив Владислав. - Коли був обстріл було чутно не як лягають міни, а його голос: “Хлопці, тримаймось”. Це завжди підбадьорювало.

Побратими зауважили, що були з ним в одному взводі, та на одній позиції на опорному пункті “Ворскла”.

Один з побратимів зазначив, що Володимир написав на прапорі, який він береже у себе вдома, “Кращого друга годі шукати”.

- Ще минулого року він вітав кременчужанок з 8 березня. І 8-го через рік повернувся додому загиблим..., - додав Олексій.

6 березня близько 5 ранку Володимир загинув під Щастям Луганської області під час виконання службового обов'язку. Побратими говорять про загибель Володимира дуже мало - так як зараз проводиться експертиза.

- Вони втрьох патрулювали територію і затримали автомобіль. Володимир залишив наряд біля автомобіля, а сам поїхав. Чому саме він зупинився по дорозі - встновлюють експерти. За останніми даними, йому підкинули в машину гранату. Скажемо так, коли він залишив патруль, він врятував життя хлопцям, які залишилися охороняти машину. Він достойна людина. Герої не вмирають. Він залишиться у нашій пам'яті назавжди, - розповів командир 2-ї роти 92-ї ОМБр Володимир Світличний.

Зранку з Володимиром попрощалися у рідному Піщаному. Згодом Героя з Кременчуцького палацу культури провели оплесками рідні, бойові побратими та представники влади.

Після прощання у Свято-Миколаївській церкві, де відбулася панахида, загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі героїв АТО.

Нагадаємо, 7 березня на в'їзді у місто бійця зустрічала колона з 50 автомобілів, автомобілісти супроводили машину з Героєм по місту.

Володимир Шаповал вже третій кременчужанин боєць з 92-ї ОМБр, який загинув під містом Щастя. 16 травня 2015 року на опорному пункті Фасад від кульового поранення при прориві диверсійно-розвідувальної групи спецназу Російської Федерації загинув Вадим Пугачов. А 21 листопада 2014 року після важкого поранення на опорному пункті Фасад загинув Сергій Кривченко.