Чому ми переплачуємо за газ?

Подорожчання газу змусило споживачів усе частіше замислюватися над його якістю та над тим, як її контролювати, і чи можна вплинути на постачальника?

Як ми розповідали в «Телеграфі» №22, головна проблема якості газу, який надходить українцям – це вміст у ньому вологи, яку прилади обліку газу рахують як газ. Ще одна проблема, яка може суттєво впливати на показники лічильників – це тиск у газопроводі безпосередньо перед газовими побутовими приладами. Якщо тиск перед приладами споживача більший або менший за паспортний (120 кг/м²), це може суттєво вплинути на ефективність спалювання газу, його споживання і на показники лічильника. Відповідальність за величину тиску газу повністю лежить на операторі газорозподільних система – місцевих міськгазах. На це, зокрема, звернув увагу експерт – Анатолій Колієнко, професор кафедри теплогазопостачання, вентиляції та теплоенергетики Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка. Сьогодні ми продовжуємо тему якості газу.

Які права має споживач?

Законодавство передбачає для споживача можливість контролювати показники тиску та якості газу, що надходить до його оселі. Зокрема є «Типовий договір розподілу природного газу» – нова форма публічного договору з оператором газорозподільних систем (оператором ГРМ), який набув чинності наприкінці 2015 року. Кременчужанам варто знати, що тепер за газ, який надходить по трубах в оселі, відповідає не ПАТ «Кременчукгаз», а ТОВ «Кременчукгазпостачання» – наразі газовики підписують із населенням так звані заяви-приєднання до Типового договору. Особливістю такої форми договору, як публічний, є те, що він не передбачає внесення змін – споживач може лише підписати те, що пропонує постачальник послуги.

Типовий договір передбачає, що «якість природного газу має «відповідати вимогам, встановленим Кодексом газорозподільних систем» та інших нормативних документів.

У свою чергу, згаданий Кодекс газорозподільних систем відсилає до Кодексу газотранспортної системи…

Кодекс газотранспортної системи

Отже, тиск газу проконтролювати нескладно: йдете до постачальника і пишете письмову заяву – на вашу вимогу мають проконтролювати тиск безпосередньо на вашому газовому обладнанні, підтвердив Богдан Оксененко, директор ПАТ «Кременчукгаз».

Якщо тиск не відповідає нормативному (120 кг/м²) – вимагайте усунути порушення і зробити перерахунок.

А ось із якісним складом газу все набагато складніше і заплутаніше…

Як читати «Паспорт якості газу»

Підприємства, які здійснюють постачання та розподіл газу, зобов’язані публікувати «Паспорт якості газу». ПАТ «Кременчукгаз» публікує ці дані в офіційних виданнях, а незабаром обіцяє розміщувати їх на своєму оновленому сайті. Нормативна база (теоретично) передбачає можливість перерахунку за неякісний газ.

Чому ми говоримо про теоретичну, а не фактичну можливість контролю? На нашу думку, новий договір, прийнятий в інтересах операторів газового ринку, аж ніяк не сприяє тому, щоб якість газу контролювали самі споживачі, бо не містить чітких критеріїв якості.

Пересічному споживачу важко розібратися, куди ж його «посилає» договір шукати показники якості газу. Про які ще згадані в угоді «нормативні документи», крім Кодексів, йде мова?

Паспорт якості газу містить посилання на ще радянський ГОСТ 5542-87. Як наголошує наш експерт, Анатолій Колієнко, цей ГОСТ є чинним, тож споживач має право вимагати дотримання його параметрів. І навіть вимагати перевірити якість газу (якщо він у ній сумнівається). На цей випадок передбачено: якщо якість газу відповідає нормі, то за аналіз його платить сам споживач.

Які критерії ГОСТ 5542-87 мають значення?

Анатолій Колієнко наголошує:

– Температура точки роси має бути меншою за температуру газу у газопроводі перед споживачем (інакше волога може конденсуватися, аж до того, що з пальників піде вода). Ця температура може бути різною для різних споживачів (залежить від довжини зовнішнього газопроводу).

– Глобальним у паспорті газу є число Воббе (критерій взаємозамінності газу). Числа Воббе не повинні відрізнятися більш ніж на 5%.

Сталість у часі числа Воббе, яке акумулює і теплоту згорання і щільність газу – запорука ефективного використання газу і його ощадного використання в побуті.

Споживач фактично не зможе відстояти право на якісний газ

Але чинний ГОСТ 5542-87 та нові Кодекси не узгоджуються між собою, а відтак, «старими» та «новими» нормами оператор ГРМ може крутити «як циган сонцем». Чому ми змушені переплачувати за неякісний газ, в уривку статті професора Анатолія Колієнка.

«Мова у Кодексах йде лише про якість газу на вході до ГРМ (у точці передачі газу із газотранспортних систем (ГТС) до газорозподільних мереж (ГРМ), а якість газу у точці його передачі споживачам взагалі не нормується. Хоча параметри газу у ході його транспортування у ГРМ можуть суттєво змінюватись.

Важливо ще раз акцентувати: ГОСТ 5542-87 визначав якість природного газу у точці передачі СПОЖИВАЧАМ ГАЗУ – комунально-побутовим і промисловим. А Кодекс ГРМ у розділі нормативів якості газу посилається на інший підзаконний документ – Кодекс газотранспортної системи… у якому викладено вимоги до природного газу у точці входу у ГРМ, але ніяк – у споживачів.

Таким чином вимоги до природного газу у точці його отриманням безпосередньо споживачами взагалі ліквідовані. Споживач газу тепер не може навіть апелювати до документа, який би нормував якість газу, що надходить до нього безпосередньо.

Порівняння критеріїв якості газу комунально-побутового і промислового призначення

Аналіз таблиці показує, що введення Кодексів не лише скасувало вимоги до якості природного газу у точці передачі споживачам, а й призвело до значного погіршення якості газу у точці входу до ГРМ, а саме:

– скасовано вимоги щодо відсутності рідкої фази води і вуглеводнів;

– скасовано вимоги щодо допустимого відхилення теплоти згоряння газу і критерія взаємозамінності газу (числа Воббе) у часі;

– скасовано вимоги щодо виявлення наявності газу за показником запаху;

– скасовано вимоги щодо горючих властивостей газу – меж спалахування. \…\

Введення в нормативну базу таких занижених вимог якості газу призведе до унеможливлення, на відміну від сьогодення, апелювати до юридичного і технічного розгляду питань щодо якості природного газу.

Вказані в «Кодексах» параметри якості суперечать не лише вимогам діючого ГОСТ 5542-87, а й Європейським стандартам якості природного газу ISO 13686 «Natural gas Quality designation».

Згідно із зазначеним документом, обов’язковому нормуванню підлягають і вміст водяної пари у газі, і кількість сконденсованої фази води і вуглеводнів, і ступінь відхилення числа Воббе від номінальних значень, і щільність газу і ступінь його одоризації. А величина точки роси, як того вимагає і ГОСТ, нормується залежно від температури газу у точці здачі споживачеві. І це логічно, бо якщо температура газу у зовнішньому газопроводі впаде нижче значення точки роси, то конденсації вологи або вуглеводнів у газопроводах не уникнути.

Висновок однозначний – ГОСТ, який було написано 29 років тому, більш адаптований до жорстких умов європейських і міжнародних нормативів, ніж минулорічні Кодекси НКРЕКП України».