У Кременчуці пасинок випадково дізнався, що квартира вітчима вже належить іншим людям

Ось ця нещаслива квартира Павлюкевича. Вигляд у неї сумний. Вже кілька років тут немає ані електрики, ані води. Їх відключили на вимогу нових власників квартири, які через історії з судами та відмову Павлюкевича виселятися, ніяк не могли в’їхати до квартири. Тому не бажали платити за комунальні послуги, які не отримували. Тепер воду Павлюкевич-старший носить відрами з колонки, а обідати ходить до пасинка – у своїй квартирі готувати немає як.

Досліджуючи історію про те, як квартира художника Шингура раптом стала власністю співробітниці управляючої компанії «Житлорембудсервіс», «ТелеграфЪ» натрапив ще на одну квартирну схему. Нас вона зацікавила, бо там фігурує прізвище місцевого чиновника – першого заступника начальника «Квартирного управління» пана Алєксєєва.

Ця історія сталася з житлом громадянина Павлюкевича. Живе він на вулиці 40 років Жовтня, у будинку № 10. Квартира ще у 1999 році була приватизована у рівних долях на Павлюкевича та його неповнолітнього сина. Так вони прожили до 18 листопада 2004 року. А 18 листопада приватний нотаріус Харитонова посвідчила договір купівлі-продажу, за яким виходило, що Павлюкевич від свого імені та від імені неповнолітнього сина продав квартиру іншому громадянину. Орган опіки та піклування згоди на продаж частини квартири, що належала неповнолітній дитині, не давав. Хоча ч.1; 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за дотриманням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень.

Далі почалися ще дивніші справи. Павлюкевич звернувся до Автозаводського райвідділу міліції із заявою про притягнення до відповідальності (від 02.04.2005). Він писав, що двоє громадян – Генадій Алєксєєв та Віталій – запропонували йому допомогти з обміном трикімнатної квартири на двокімнатну, узяли його паспорт та документи на квартиру. А потім замість обміну відбувся продаж квартири без згоди Павлюкевича. З чим Павлюкевич і просив міліцію розібратися.

Міліція розібралася. І винесла постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. У постанові йшлося про те, що міліціонери опитали громадянина Алєксєєва, той заперечив, що брав документи у Павлюкевича. Міліціонери цим і обмежились, винесли постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Про халепу з квартирою Павлюкевича дізнався його пасинок, який жив поруч. Саме він узявся за нелегку справу повернення дивом проданої квартири.

«А ви знаєте, що у квитанціях на квартиру вашого вітчима стоїть вже інше прізвище?»

Ось що розповів «Телеграфу» Саулюс Мундрис – пасинок Павлюкевича:

– Все почалося у 2004-му році. Мама тоді поїхала, а вітчим разом із братом жили у будинку напроти мене. У них трикімнатна квартира. Якось іду я до ощадкаси – тут поруч 62 відділення. А мені касир каже: а ви знаєте, що у квитанціях на квартиру вашого вітчима вже стоїть інше прізвище? Я побіг до вітчима, кажу: у чому справи, де документи на квартиру? А він розповідає, що сусід з першого поверху привів якось до нього Гену та Віталіка, вони посиділи, випили, хлопці запропонували вітчиму допомогти обміняти його трикімнатну квартиру на меншу, двокімнатну, і отримати доплату грошима. Вітчим казав, що він спочатку відмовлявся, а потім гості наче узяли у нього документи на квартиру. Я почав шукати цих Гену та Віталіка, до сусіда ходив, просив допомогти, але він одразу сказав: нічого не знаю, мене не вплутуйте. Я побіг по адвокатах і завдяки допомозі мого адвоката Івана Івановича Костенка знайшов адресу та телефон Гени Алєксєєва. Я ще документи для суду збирав, коли до мене навідались Гена зі своїм товаришем. Спокійно себе поводили, казали, що ми нічого не доведем, запропонували все вирішити між собою – пообіцяли віддати однокімнатну квартиру замість вітчимової трикімнатної. Я не погодився, бо то наша квартира. І ми подали до суду. Судів було кілька. Спершу судив Середа, він постановив повернути нам квартиру, але вітчим мав повернути покупцям 11 000 доларів, які він наче отримав за квартиру. Звісно, ми подали на апеляцію, бо вітчим стверджував, що він договір купівлі-продажу не підписував. Потім справу розглядала суддя Кривич. Вона призначила почеркознавчу експертизу, щоб встановити, чи справжній підпис на договорі купівлі-продажу квартири. Експертизу робили у Харкові, там сказали, що підпис не мого вітчима. Суддя прийняла рішення визнати договір купівлі-продажу недійсним, повернути квартиру вітчиму та моєму брату, і арешт з квартири зняла. І апеляційний, і Верховний суди теж залишили квартиру вітчиму з братом. Ми вже й технічний паспорт відновили, і приватизаційні документи. Але все одно нічого не можемо з квартирою робити – бо тепер міліція наклала на неї арешт. Вони порушили кримінальну справу за фактом підробки документів – договору купівлі-продажу. І слідство все тягнеться та тягнеться, слідчий Коротченко надсилає нам відписки, а ми навіть не можемо почати борги за квартири виплачувати – бо треба укладати угоду з реструктуризації боргу, а з арештованою квартирою ми цього робити не можемо.

«До чого тут Алєксєєв? Покажіть хоч один документ із моїм підписом!»

«ТелеграфЪ» отримав коментар Геннадія Алєксєєва, прізвище якого згадують у своїх показах Павлюкевич-старший та його пасинок Мундрис:

– Пане Алєксєєв, ви призначені першим заступником начальника «Квартирного управління» Кременчука. Відповідно, ваше життя чиновника набуває публічності. У зв’язку з чим поясніть, будь-ласка, чи брали ви документи на квартиру у громадянина Павлюкевича, який стверджує, що ви їх узяли без його згоди?

– Я навіть не бачу сенсу це коментувати. Це якась фантастика. Навіщо брати документи на квартиру? Що з ними потім робити? З громадянином Павлюкевичем я взагалі не знайомий. А сказати на біле чорне я теж можу.

– І з його пасинком Мундрисом ви теж не знайомі і не зустрічалися?

– Ні, не зустрічався. Я взагалі до цієї справи не маю жодного відношення. Мене вже викликали з цього приводу до міліції. Якщо вони мене там якимось чином бачать, нехай покажуть хоча би один документ, який підтверджує мою участь у справі. Хоча б одну довіреність на моє ім’я чи ще щось. Нічого такого немає. Розповіді громадян, яких ви згадуєте – це лише розповіді. У той час, коли я займався бізнесом, я міг допомогти виготовити деякі документи, організувати, наприклад, вихід техніка МБТІ на квартиру сьогодні, а не через тиждень. Але це інша справа. Щодо Павлюкевича, так його заяви бездоказові. Навіщо забирати документи? Якщо згоди власника на це немає, підробка з’ясується. Що заважає Павлюкевичу довести, що він не підписував договір купівлі-продажу квартири?

– У матеріалах справи є експертний висновок, що підпис на договорі купівлі-продажу зроблений не Павлюкевичем, а особою, що копіювала його почерк.

– А до чого тут Алєксєєв? Покажіть мені хоч один документ із моїм підписом у цій справі.

Крім того, пан Алєксєєв зазначив, що розуміє, кому вигідно створювати нездоровий ажіотаж навколо його прізвища. Він переконаний, що це помста колишніх чиновників та депутатів-конкурентів. Втім, прізвища цих осіб пан Алєксєєв «Телеграфу» не назвав, посилаючись на те, що не має прямих документальних доказів їхньої діяльності.

Що ж далі?

Квартирна історія Павлюкевича пройшла усі кола судової системи – районний, апеляційний та Верховний суди.

Автозаводський районний суд (суддя Кривич, справа №2-3/09) встановив, що «згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені Павлюкевича С. Й. у договорі купівлі-продажу квартири виконаний не Павлюкевичем Сергієм Йосиповичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису». Дослідивши обставини справи, суд вирішив «визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири у будинку № 10 по вулиці 40 років Жовтня, посвідчений 18 листопада 2004 року приватним нотаріусом Харитоновою А. В.». До речі, в судовому засіданні представник кременчуцького Головного управління юстиції зазначив, що 3-го травня 2007 року було анульоване свідоцтво Харитонової про право займатися нотаріальною діяльністю (наказ Міністерства юстиції
№ 577/7).

Апеляційний суд Полтавської області (справа № 22ц-2065) послався на те, що «згідно висновку експерта від 02 лютого 2009 року № 9820 підпис від імені Павлюкевича С. Й. у договорі купівлі-продажу спірної квартири виконаний не Павлюкевичем С. Й., а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису». Колегія суддів апеляційного суду визнала рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири законним, обгрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні».

Верховний Суд України (справа №6-1301 св 10) залишив без змін рішення апеляційного суду.

Здавалося б, пощастило Павлюкевичу. Повернув йому квартиру мужній пасинок. Та це квартира, з якою її законні власники нічого не можуть вчинити. Не можуть укласти договір реструктуризації боргу за комунальні послуги, не можуть поновити електро-, водо- та газопостачання. Бо квартира до цього часу перебуває під арештом. Восени 2009-го року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу
№ 49-2826 за фактом підроблення договору купівлі-продажу квартири. На даний час кримінальна справа знаходиться у провадженні слідчого Автозаводського райвідділу Коротченка. 21 червня 2010 року він виніс постанову про накладання арешту на квартиру. Пройшов цілий рік. Слідчий досліджує справу. А колишній прокурор Кременчука Павлійчук на останнє звернення Павлюкевича та його пасинка Мундриса відповів, що «на даний час підстав для скасування постанови слідчого про арешт не вбачається».

«ТелеграфЪ» звернувся до слідчого у справі – старшого лейтенанта Коротченка. Ми запитали, як довго ще розслідуватиметься справа? Які терміни встановлені законом на проведення слідчих дій? Та як довго триватиме арешт квартири? Слідчий терпляче пояснив, що розголошувати деталі слідства та пояснювати, чому воно так затяглося, не може. Цього вимагають правила дотримання таємниці досудового слідства. Крім того, слідчий зазначив, що кримінальна справа порушена «без лица» – тобто, за фактом, а не проти особи. Кримінально-процесуальний кодекс – у залежності від ступеню тяжкості скоєного злочину –передбачає на розслідування таких справ значні терміни, максимальний – до 15 років.

Страшенно довго, чи не так? І незрозуміло, що робити людям, які живуть в квартирі без води та електрики.