Як вбивали Бабаєва та Лободенка

У Кобеляцькому районному суді продовжуються слухання справи щодо вбивств мера Кременчука Олега Бабаєва та судді Автозаводського райсуду Олександра Лободенка. Свідки трагічних подій розповіли, що бачили та що чули.

«Пролунали постріли, швидко, між ними не проходило і секунди»

Артур К. одночасно із Олегом Бабаєвим 26 липня минулого року викидав сміття у контейнери на вул. Сумській.

– Коли я повернув (на автомобілі) на вул. Сумську, то побачив чи то «вісімку» (ВАЗ-2108), чи то «дев’ятку» (ВАЗ-2109). Звернув увагу на неї, бо він стояв посередині зустрічної мені смуги, – розповів свідок.

Артур під’їхав до контейнерів, взяв пакет і пішов викидати. Побачив, що Бабаєв теж викидає сміття, але з іншого боку контейнерів.

– Він пішов до своєї машини, а я в цей час розмовляв із жінкою по телефону, – згадав свідок. – Пролунали постріли, швидко, між ними не проходило і секунди. Я став за дерево, а за кілька секунд побачив, як поїхала машина – чи то «вісімка», чи то «дев’ятка» – в бік вул. 40-річчя Жовтня. Я обійшов Mercedes і побачив, що Бабаєв лежить весь у крові, він стогнав.

Артур зателефонував до міліції та у «швидку». Підбігли двоє хлопців, які теж опинилися біля місця вбивства, але з іншого боку.

Машину вбивцям продали за 18 тис грн

Свідок Олександр весною 2014 року продав свій ВАЗ-2108 незнайомому чоловіку за 18 тисяч гривень, разом із комплектом гуми.

– Зателефонував чоловік, розпитав. Наступного дня приїхав після обіду. Зустрілися. Перевірили гроші в банку, віддали ключі та й по всьому, – сказав свідок.

Після вбивства Бабаєва машину знайшли на смітнику в Глобинському районі, де її вщент спалили.

– Я впізнавав згорілий автомобіль. Думаю, що то мій, – припустив у суді Олександр. – Там фаркоп був не такий, як на всіх «вісімках». Цей спереду з двома болтами був, а на передній балці були надруби чи надпили. 100% впевненості не було, що то він.

«[Бабаєв] щось намагався, мабуть, сказати, ворушив губами»

Дмитро О. разом із товаришем йшли до магазину і почули постріли.

– Коли почув перший постріл, то не подумав, що то постріл, – розповів суду Дмитро. – Мер стояв спиною до білої машини і після пострілів упав. Машина поїхала потихеньку, не швидко. Я так зрозумів, що постріли лунали з машини. Ми побігли на місце злочину. Бабаєв лежав на спині, права рука була піднята. Не розмовляв. Щось намагався, мабуть, сказати, ворушив губами.

Дмитро каже, що в автомобілі ймовірних вбивць нікого не бачив – все скло було затоноване. За словами свідка, все відбувалося не більше ніж за 20 метрів від них. Обидві автівки стояли на дорозі повернуті в бік вул. 40-річчя Жовтня, ВАЗ знаходився паралельно до Mercedes’у, трохи попереду.
На допиті у суді Дмитро чітко заявив, що бачив на місці злочину білий 3-дверний ВАЗ-2108, але у протоколах допиту після вбивства він всюди зазначав, що бачив білий 5-дверний ВАЗ-2109. На це свідок відповів, що «мабуть, тоді я не був упевнений у марці. Мені здається, що я «вісімка» казав».

«Ми злякалися, сховалися»

Товариш та тезка Дмитра, котрий був із ним під час вбивства, розповів, що після того, як почув постріли, бачив перед собою білу автівку, а за нею – Бабаєва. «Вісімку» чи «дев’ятку» – він достеменно не знає, бо «не розбирається».

– Ми побачили, як під’їхала біла «вісімка», три постріли. Ми злякалися, сховалися, – розповів Дмитро. – Почули крики. Бабаєв упав, а машина поїхала в бік «малолітки» (виховної колонії – ред.).

Дмитро запам’ятав номери автомобіля та передав їх міліціонерам, які прибули на місце вбивства.

«Я ані звуків, ані криків не чув»

Кременчужанин Сергій надав слідству запис з відеореєстратора, на якому було видно, як на Сумській біля Mercedes’у стоїть ВАЗ-2108.

– Я коли проїжджав, то не звернув уваги взагалі, – розповів Сергій, який їхав у бік вул. 40-річчя Жовтня. – Просто «вісімка» стояла серед дороги – довелося об’їжджати. В моїй машині гучно грала музика – ані звуків (на вулиці), ані криків ніяких не чув. Людей я не бачив.

Про те, що Сергій став свідком трагічних подій, він дізнався з новин, а коли побачив оголошення про те, що шукають записи з реєстраторів, на яких може бути зафіксований автомобіль убивць, зателефонував знайомому до міліції.

Мер помер до приїзду «швидкої»

Працівник станції швидкої допомоги Вікторія першою прийняла виклик з місця злочину.

– Ми щойно заступили на зміну. Чоловік зателефонував і сказав: «Стріляли в Бабаєва, Сумська, 46», – розповіла медик. – Ми одразу направили туди карету швидкої допомоги. Потім ще люди телефонували.

За словами лікаря Т., у мера були відсутні дихання, серцебиття, не було пульсу та реакції зіниць на світло.

– Ці ознаки свідчать, що біологічна смерть настала до приїзду бригади, – сказала лікар. – Зазвичай, коли ми приїжджаємо на біологічну смерть, ми не проводимо реанімаційних заходів, бо життя вже не повернути. Але в цьому випадку їх проводив лікар-кардіолог. Оживити не вдалося.

Як вбивали суддю

Дмитро бачив імовірних убивць Лободенка

Дмитро П. ввечері 11 лютого минулого року виходив із автостоянки, де залишив автомобіль, і побачив, як туди заїжджає Олександр Лободенко на своєму Daewoo. Вони були знайомі, оскільки жили в сусідніх багатоповерхівках, тож привіталися жестами.

– Доходячи до під’їзду, я почув два хлопки, один за одним. Побачив відблиск від будинку. Я подумав, що це балуються хлопці петардами. Пішов додому, – розповів Дмитро.

Після того як прокурор нагадав свідку його свідчення слідчому, той розповів, що бачив імовірних убивць Лободенка.

– На лавочці на дитячому майданчику я побачив двох чоловіків, – розповів Дмитро. – Один стояв обличчям до мене, а інший сидів. Той, що стояв – стояв майже впритул до обличчя того, що сидів. Вони були в темному. Той, що сидів, був у капюшоні, а той, що стояв – у шапочці на кшталт «пєтушка».

Потім свідок згадав, що бачив ще якихось два силуети людей, і нібито у кольоровому одязі.

Віктор першим знайшов суддю

Пенсіонер Віктор та суддя Олександр Лободенко були сусідами. Того трагічного вечора чоловік гуляв із собакою. За його словами, на вулиці був туман.

– Почув двічі вибухи, можливо – петарди, – розповів суду Віктор. – За два метри пробігли двоє хлопців. Потім побачив сусіда, який лежав, згодом підбігла дівчина з магазину.

Мені він лише говорив: «Ой, мені погано»

Коли відбулися постріли, пенсіонер був біля під’їзду. Коли суддю забрала «швидка», він відніс його ключі та сумку дружині Лободенка. Описати «двох хлопців» Віктор не зміг – у нього проблеми із зором і він геть не бачить на ліве око.

«Я полила на нього й дала попити»

Світлана, сусідка Олександра Лободенка, дізналася про те, що в нього стріляли, від племінниці, яка була на вулиці.

– Ми з чоловіком почули постріли, подумали, що петарди, – розповіла кременчужанка. – Визирнула у вікно і побачила, що племінниця йде, зателефонувала, а вона каже, що на землі людина лежить.

Світлана вибігла на вулицю і побачила пораненого сусіда.

– Я спитала: «Ви живі?», він сказав, що живий. Викликали «швидку», міліцію. Поруч був його пакет з «АТБ», а з нього пляшка лежала на землі. Я полила на нього й дала попити. Він дідусю-сусіду віддав свою сумку і щось сказав.