Що Ульянов зробить з кременчуцькими прокурорами

24 жовтня відбулося засідання Харківської комісії з проведення відкритого конкурсу кандидатів на керівні посади у міських прокуратурах. За результатами конкурсного відбору та співбесіди комісія склала список осіб, які можуть бути рекомендовані на посаду прокурора Кременчука. Таких осіб усього три. Очолює список відомий кременчуцький адвокат Руслан Ульянов. «ТелеграфЪ» поспілкувався з адвокатом, який заробляє близько 500 тисяч гривень на рік (501 360 грн. станом на 2014 рік, дані декларації про доходи), має приватну яхту та кілька досить дорогих автомобілів, і ось вирішив залишити адвокатуру і стати прокурором Кременчука. Нас цікавило, навіщо йому це?

– Пане Руслане, чому ви хочете стати прокурором Кременчука?

– Я скажу правду, навіть якщо вона виглядатиме пафосно: я почув заклик Президента – прийдіть і допоможіть реформувати прокуратуру. Я ніколи не мріяв бути прокурором, але дивлячись на те, що відбувається в країні, я розумію: якщо не ми, то хто тоді зробить ці реформи?

– Як ви бачите свою роль у реформуванні кременчуцької прокуратури?

– Я вважаю своєю перевагою те, що ніколи не працював ані в міліції, ані в прокуратурі. Як людина з адвокатури, я зможу принести інший погляд на роботу прокурорів, допомогти їм згадати, що вони працюють не з документами, а з живими людьми, вивести прокурорів із стану замкнутої касти і повернути довіру людей до цього державного інституту. Вважаю, що прокурори знаходяться на передньому краї боротьби держави за справедливість, і ця робота є гідною та почесною. Мета держави – забезпечення справедливості насамперед!

– Хіба держава – не апарат насилля?

– Ні! Погляд на державу як на апарат насилля – це застарілий погляд 120-річної давнини! Це як вірити, що земля стоїть на трьох китах. Це повернення у марксизм-ленінізм. Держава за модерновими науковими уявленнями має бути, в першу чергу, інструментом для досягнення суспільної злагоди!

– То що ви заради суспільної злагоди робитимете у кременчуцькій прокуратурі?

– Те, що і мають робити прокурори – забезпечувати безсторонність та справедливість при застосуванні законів. Моя мета – зробити так, щоб у працівників прокуратури світилися очі, щоб вони бачили високу мету своєї роботи. Завдання керівника – бути лідером для цих людей, надихати їх. Ці люди мають високі професійні якості, але ж чому у людей такий низький рівень довіри до прокуратури?

– Як ви пройшли відбірковий конкурс серед таких досвідчених прокурорів?

– Конкурс був дуже цікавий та складався з чотирьох етапів: тест на знання законодавства, там п’ять тисяч питань, комп’ютер відбирає для тебе 100 запитань, маєш на них відповісти. Другий етап – тести на загальні інтелектуальні здібності, потім психологічне тестування та співбесіда, за наслідком якої і було визначено остаточний рейтинг кандидатів. До складу комісії на співбесіді входило 4 представники прокуратури, серед яких був і заступник Генерального прокурора, та 3 представника, призначених Верховною Радою. На співбесіді, яка транслювалась онлайн через інтернет, я повідомив про своє бачення ролі прокуратури в сучасному суспільстві та відповідав на питання.

– Ви – відомий, успішний адвокат. У вас чималий прибуток. Навіщо ви йдете до прокуратури?

– Заради майбутнього моїх дітей.

– Як дітей прокурора?

– Ні, як громадян справедливого та вільного суспільства.

– Ви прагнете отримати преференції, передбачені для прокурорів – персональні пенсії, соціальне становище тощо?

– Ні, я прагну, в першу чергу, самореалізації. Це дуже складна і цікава робота. Заради цього я йду на суттєве зниження власного доходу, а він становить близько 500 тисяч на рік. І про пенсії я ще не думаю, не той поки що вік, щоб цим перейматися. Мені дуже цікаво, і це важливо.

– Ви стали членом президентської партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (БППС) заради конкурсу на посаду прокурора?

– Ні, це абсолютно не пов’язані між собою речі.

– Чому ви вирішили стати членом БППС?

– Тому, що я бачу цю партію як єдину реальну політичну силу, яка дійсно реформує країну.

– В автобіографії на конкурс прокурорів треба було вказати партійну приналежність?

–Так, і мені ставили це ж саме питання, що і ви, але відповідь на нього не була вирішальною.

– У 2010-му році ви балотувалися до Кременчуцької міської ради від «Сильної України» Тігіпка. Ви завжди з тими, хто при владі?

– Вступ до «Сильної України» – це ознака моєї на той час абсолютної політичної незрілості. Для мене тоді була неприйнятною Партія регіонів, а «Сильна Україна» здавалася нейтральною. Тільки через певний час я почав розуміти, що відбувається насправді в політичному житті.

– Ви пам’ятаєте номер виборчого округу, по якому балотувалися?

– 18-й здається.

– Ви тоді дуже зворушливо говорили про проблеми мешканців гуртожитку по вулиці Карнаухова, 13. Після виборів ви їм допомагали?

– Не допомагав, бо мене не обрали депутатом, а я давав обіцянки про допомогу саме в якості депутата. Я – не громадський активіст, волію займатися професійною діяльністю. Хоча кілька людей до мене зверталися після виборів, я їх консультував.

– Навіщо ви зараз, у 2015-му, балотуєтесь до міської ради?

– Хочеться чимало зробити. Я переконаний, що влада має бути прозорою та чесною. І те, наприклад, що зараз пропонують члени Радикальної партії, щоб голосування у міськраді було персональним, це добре, я згоден. Крім того, я вважаю, що міська земля має продаватися через аукціони, а не роздаватися кулуарно.

– Чудово! Керівник кременчуцького партосередку БППС пан Калашник. Його син – директор фірми «Житлоінвест», яка отримала в копійчану оренду купу класних земельних ділянок у центрі міста. До них варто застосовувати вашу ідею з аукціонами?

– Аукціон – це не значить, що вже орендовані землі треба забрати і виставити на аукціон. Мова йде про те, щоб у майбутньому реалізувати міську землю лише через аукціони, а на договори, що вже укладені, міська рада вплинути не може.

– Як ви збираєтесь боротися з хабарництвом у прокурорському середовищі?

– Існує безліч механізмів мотивувати працівників, щоб вони не брали хабарі.

– Прошу, назвіть хоч один.

– Найперше – це створити команду, яка поділяє твої цінності, щоб у прокуратурі працювали люди, які прийшли туди служити суспільству та самореалізовуватись, а не заробляти гроші.

– Чудово, ви створили такий класний вмотивований на суспільно корисну працю колектив. А потім вам телефонує прокурор області і каже, що по певному фігуранту треба чинити саме так, а не інакше. Що робитимете?

– Ви неуважно читали новий закон про прокуратуру! Хочу сказати, що саме він став причиною моєї участі у конкурсі. Цим законом передбачена максимальна незалежність прокурорів.

– Навіть якщо законом передбачена незалежність прокурорів, та призначає їх Генеральний прокурор, невже це не форма залежності?

– Так, Генеральний прокурор призначає, та зняти з посади працівника може лише дисциплінарно-кваліфікаційна комісія прокурорів.

– За чиїм поданням?

– Притягнути прокурора до дисциплінарної відповідальності можна буде за скаргою будь-якої людини, а не лише, наприклад, регіонального прокурора.

– Ви сподіваєтесь, що кременчуцькі прокурори зможуть стати незалежними від «телефонного права»?

– Я дуже на це сподіваюсь!

– Ви прихильник чи противник люстрації?

– Так, я прихильник.

– Ви особисто наполягали б на реальній люстрації прокурорів, які обіймали посади в часи правління Януковича?

– По-перше, прокурори не займаються люстрацією, цим процесом опікується Міністерство юстиції. Крім того, треба пам’ятати, що у будь-якій справі іноді трапляються, так би мовити, «перегіби».

– Це ви про люстрацію кременчуцького прокурора Людмили Середи?

– Я б не хотів переходити на персоналії, а щоб судити про рівень, так би мовити, «демонізації» якоїсь посадової особи, є найкращий спосіб – поставити себе на її місце і визначити, щоб ти особисто робив у тій чи іншій ситуації. Я категорично не згоден, наприклад, із суддями, які давали арешти активістам Майдану, але поставте себе на місце судді, якому приносять матеріали про те, що певна особа брала участь у масових заворушеннях, та просять цю особу заарештувати. Суддя не може не прийняти ніякого рішення у такій справі. Інша річ, що не треба було бути таким жорстоким, це не мали б бути арешти, інтереси правосуддя могли бути забезпечені і менш суворими запобіжними заходами

– Щодо Майдану. Ви пам’ятаєте, що Кременчуцький виконком тоді звернувся до суду з вимогою заборонити в Кременчуці будь-які мітинги та збори? Як ви оцінюєте дії виконкому?

– Я з цим не згоден, скоріше за все, пан Бабаєв намагався тоді пройти по тонкому лезу і не посваритися з тими, хто був при владі.

– Віктор Калашник – керівник міського партосередку «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» – член того самого виконкому, який через суд вимагав заборони мітингів та зборів, коли встав Євромайдан. Вам ця ситуація не здається двозначною?

– А що тут може видаватися мені двозначним?

– Те, що керівник міського осередку партії Президента, який піднявся на хвилі Майдану, був серед тих чиновників, які перешкоджали Майдану.

– Звичайно, виглядає не зовсім привабливо, але я особисто вплинути на це ніяк не можу, обрання голови партосередку – це колективне рішення. І результати першого туру виборів показали його вірність – люди довіряють пану Калашнику.

– Що ви зробите з кременчуцькими прокурорами? Чого їм чекати?

– У разі мого обрання працівникам прокуратури нічого поганого від мене чекати не треба. Я не прихильник кардинальних кроків та різких змін, я виступаю за еволюційний розвиток, без революцій. Мої перші кроки – увійти в курс справ, а якщо доведеться щось коригувати, то робити це не різко. Ті працівники прокуратури, які хочуть працювати, робитимуть це без будь-якого тиску з мого боку. Моє завдання – створити комфортну моральну та робочу атмосферу для їхньої праці. Робота в команді – моя головна мета.

Руслан Ульянов

Народився 29 серпня 1970 року, освіта вища, директор ПП «Адвокатська контора Ульянова», член політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Одружений, виховує п'ятьох дітей. Наймолодший син – Любомир, народився у 2013-му році.