Вуличний саботаж у Кременчуці

Кременчуцька міська рада 6-го скликання, повноваження якої щойно закінчилися, ввійде в історію міста як така, що начхала на українське законодавство. Органам місцевого самоврядування давалося півроку на виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (скорочено – про декомунізацію). 21 листопада цей термін минає. До цього часу міська рада мала затвердити нові назви вулиць, а також демонтувати радянську й комуністичну символіку. Але депутати двічі провалили голосування на сесіях і не змогли навіть ухвалити перелік вулиць, провулків, тупиків і проїздів, що підлягають перейменуванню.

У зв’язку з місцевими виборами нова міська рада не збереться раніше за кінець листопада – початок грудня. Про це вже оголосив секретар міської ради Василь Івко, який виконує обов’язки мера. Відповідно, вже жодним чином не встигне ухвалити рішення про зміну назв вулиць.

Чому так сталося і що далі?

На нашу думку, робота з перейменування вулиць була приречена на провал з того самого моменту, як за неї взялися міські чиновники. За проведення передбачених законом громадських обговорень у Кременчуці відповідали Автозаводський та Крюківський райвиконкоми. Журналісти «Телеграфа» побували на декількох зустрічах. Нас подивувало те, яким чином вівся діалог з людьми. Чиновники мали пояснити: закон не обговорюють, його виконують. Тому не перейменовувати вулиці, назви яких підпадають під його дію – не можна. Крім цього, в доступній формі мали поінформувати, що перейменування не потягне за собою жодних фінансових витрат для простих мешканців – усі ці моменти законодавчо врегульовані. Та замість цього чиновники ставили на голосування пропозиції – не перейменовувати ту чи іншу вулицю. Чому тоді дивуватися отриманому результату? У протоколах зборів зафіксували: люди проти перейменування.

Депутати ж «загравали» з кременчужанами напередодні місцевих виборів і оминали слизьку для них тему перейменування.

Нові назви вулицям має дати мер

Богдан Короленко, начальник відділу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту національної пам’яті, пояснив, що відбуватиметься далі відповідно до закону про декомунізацію.

– До 21 листопада міська рада має час для того, аби ухвалити рішення (про перейменування – ред.) Якщо вона цього не зробить, то після 21 листопада вулиці має перейменувати своїм розпорядженням обраний міський голова, враховуючи при цьому результати роботи комісії з перейменування при Кременчуцькій міській раді, наші роз'яснення; проконсультувавшись із місцевими істориками, громадськими активістами, краєзнавцями, які знають історичні назви вулиць. Якщо впродовж тримісячного терміну він цього не зробить, тоді це зробить голова Полтавської облдержадміністрації.

– А якщо нова міська рада захоче виправити помилки старої, але термін уже минув?

– Це вже має бути не рішення сесії міської ради, згідно з законом. Бо якщо буде зроблено інакше, завжди можна оскаржити таке рішення в судовому порядку, посилаючись на закон і терміни. У цьому випадку буде якась джентльменська угода обраного міського голови і депутатів міської ради. Це питання компромісу міського голови і міської ради, адже після 21 листопада міському голові не потрібне рішення сесії міської ради. Зрозуміло, що мер використовуватиме попередні напрацювання громадськості, краєзнавців.

– Що робити, якщо люди не обрали нову назву для своєї вулиці – проголосували за стару назву, і це внесено в протокол зборів?

– Закон передбачає обговорення щодо зміни назви об'єкту топоніміки лише на предмет нової назви. Навіть якщо зберуть мільйон підписів проти перейменування, згідно з законом це не має юридичної сили. Якщо люди так скористалися своїм правом щодо нової назви, це їхня проблема. Розпорядження приймає міський голова.

– Але ж це недопрацювання чиновників, які проводили громадські обговорення. Вони не мали права ставити на голосування пропозицію – не перейменовувати вулиці. Чи не так?

– Звичайно, тут я з вами абсолютно згоден. Вони не мали права ставити таке питання на обговорення. За пропаганду комуністичної символіки, символіки тоталітарного режиму передбачена кримінальна відповідальність. Але, якщо це посадові особи, притягнути їх за ст. 436-1 Кримінального кодексу дуже складно. От якщо буде розпорядження міського голови про неперейменування, тоді це чітко стаття 436-1.

Що маємо на сьогодні?

Комісія з питань найменування об'єктів міського підпорядкування кілька разів обговорювала перелік назв вулиць, які підлягають перейменуванню, і перелік символів, що підлягають демонтажу. Але обговорення нових назв на її засідання не виносилося.

– Підготовча робота проведена, матеріали зібрані, і час їм прийде, – так на сьогодні характеризує стан справ із перейменуванням голова комісії, керуючий справами виконкому Руслан Шаповалов. – Райони займалися проведенням обговорень, ми збираємо звернення громадян. І по всіх вулицях є варіанти назв, які пропонувалися людям під час обговорень. Їх готували, у тому числі, історики та науковці краєзнавчого музею, а також активісти, які цікавляться історією. Є й таке, коли різним вулицям пропонують дати одну й ту саму назву. Звичайно, такого не буде. Думаю, матеріали попередньо розглядатимуться на комісії, усі пропозиції оприлюднюватимуться.

– Чому комісія до цього часу не розглядала нові варіанти назв вулиць?

– Не було предмету розгляду. Міська рада мала затвердити перелік вулиць, що підлягають перейменуванню. Але вона його не затвердила, і тому ми безпосередньо не перейшли до нових назв.

Тепер, визнає Руслан Шаповалов, комісія (після виборів) має порадити міському голові нові назви «радянських» вулиць, які він затвердить своїм розпорядженням.

Забуті імена

У місті знайшлися краєзнавці, які відшукали забуті імена визначних кременчужан. Так, рада краєзнавчого музею при школі №7 надала довідки щодо тих людей, чиїми іменами запропоновано назвати вулиці. 

Бобрьова Марія Максимівна - у роки Другої світової війни військова розвідниця «Тамара» - почесний громадянин Праги (допомогла врятувати це старовинне місто від вибуху) – крюків’янка, поліглот, професор Київського інституту іноземних мов.

Зайцеви Іван Іванович та Клавдія Іванівна (брат і сестра) – члени підпільної організації Лейтенанта Дніпрова. Він – командир розвідки, загинув, похований у парку Котлова. Клавдія Іванівна 40 років викладалі українську мову та виховала справжніх патріотів Крюківщини.

Найда Никон Власович – у 40 років став генерал-майором за заслуги у Кримській війні, меценат, дбав про освіту дітей із бідних родин, розстріляний у Полтаві.

У сусідів

Стало відомо, що...

...лише дві вулиці та парк жителі погодилися перейменувати. Під час обговорень люди проголосували за зміну назв: вул. Воровського – на вул.Театральну, парк Комсомольський – на парк Молодіжний, пров. Фурманова – на пров. Веселий.

...мешканці Московської хочуть перейменувати свою вулицю. Ініціативна група зібрала підписи та надіслала лист у виконком. Люди пропонують нову назву – вул. Відродження. Але назва вул. Московської не потрапляє під дію закону про декомунізацію, і вона не ввійшла до орієнтовного переліку вулиць, що підлягають перейменуванню.

...громадські активісти пропонують перейменувати вул. Першотравневу на вул. Ігоря Сердюка. Звернення надійшло до виконкому. Вулиця Першотравнева, як і Московська, не потрапляє під дію закону про декомунізацію.

...одна з громадянок пропонує запозичити досвід американців. Зокрема, дати вулицям назви з номерами Дніпровська 1, 2, 3 або Крюківська 1, 2, 3 і т.д.

прикол

Вулицю Леніна – на честь Олени

Одна з мешканок вулиці Леніна написала листа до міськвиконкому. Вона просить залишити назву вулиці Леніна, ухваливши рішення, що її назва походить не від імені вождя пролетаріату, а від «ласкатільного імені Олени» (мовою оригіналу). Ну, власне, як не крути, а такого не вийде, бо це суперечить правопису.

На подібні питання фахівці Інституту національної памяті відповідають:

– Чи можна перейменувати Дніпропетровськ на Дніпропетровськ на честь Дніпра і Святого Петра, Іллічівськ – на Іллічівськ на честь Святого Іллі, а Котовськ – на Котовськ на честь котиків?

– Ні. Треба вести чесний діалог щодо минулого. Такі ігри та хитрощі навколо кривавої спадщини тоталітаризму є блюзнірством і наругою над пам’яттю мільйонів його жертв

Відмова від старої назви передбачає повернення історичної або знайдення нової, а не винайдення нового обґрунтування старої. Нова назва не має бути співзвучна зі старою, що пов’язана з тоталітарним режимом. Приміром, не можна залишити не перейменованою вулицю Жовтневу, бо вона, мовляв, тепер буде названа на честь «теплого місяця осені». Ця назва насправді уславлює більшовицький переворот – «Великий Жовтень»/Жовтневу революцію. Також перейменування мають відбуватися згідно з чинним правописом. Наприклад, місто на честь Cвятого Іллі мало б називатися Іллівськ, а Іллічівськ – похідне від Ілліча – більшовицького вождя Леніна.

«ТелеграфЪ» публікує перелік назв вулиць, що запропонували кременчужани. Ви можете його прочитати у свіжому номері газети "Кременчуцький ТелеграфЪ", який вийшов сьогодні, 12 листопада.

Ми допомогли чиновникам зробити їхню роботу – розібрати три теки з пропозиціями від громади, які надходили у вигляді листів та електронною поштою Звертаємося, передусім, до мешканців вулиць з «радянськими» іменами: допоки новий мер не прийняв розпорядження про зміну назв вулиць, у вас ще є час. Залишити стару назву не вийде, бо це – незаконно. Тож оберіть нову назву, зберіть за неї максимум підписів – і надішліть до виконкому. Інакше вашу вулицю перейменують без вашої участі.

Листи з пропозиціями можна надсилати за адресою: м.Кременчук, вул. Перемоги, 2 (для комісії з питань найменування об'єктів міського підпорядкування) і на електронні адреси: sektor-vp@kremen.gov.ua.