Небо плакало за кременчуцьким Героєм Максимом Кочурою

31 травня Кременчук попрощався з 37-річним кулеметником Максимом Кочурою, який загинув 28 травня під Авдіївкою. Під час завдання авто натрапило на міну. Кременчужанин отримав поранення, не сумісні з життям.

- До нас поступила інформація, що о 13 годині під час виконання службового завдання солдат Кочура з побратимами на службовому автомобілі підірвалися на міні. Максим Кочура загинув на місці, а двоє побратимів отримали поранення. З його бату загинуло ще 4 людини. Вони потрапили у засаду з ДРГ (диверсійно-розвідувальна група - ред.), - зазначив заступник кременчуцького військового комысара Вадим Мушиманський. - Коли Максим був у відпустці заходив до військкомату. Ми з ним спілкувалися. Він ось 15 травня повернувся у військову частину після відпустки і через 1-2 місяці планував демобілізуватися.

В останній путь Героя проводжали у Міському палаці культури. Рідні, представники влади та бойові побратими на колінах схиливши голови провели Максима Кочуру. Коли з Міського палацу культури виносили тіло загиблого Героя, під композицію “Пливе кача по Тисині”, розпочалася злива. Кременчужани між собою почали говорити, що небо знову плаче за захисником України.

Після панахиди у Свято-Миколаївській церкві загиблого супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі героїв АТО. У Максима залишився 15-річний син Станіслав.

Максим Кочура у свої 15 років також залишився без батька. Його вихованням займався рідний дядько та бабуся. За словами дядька Олексія Петровича, після смерті батьків няньчився з Максимом, який часто бував у них. Всією сім'єю проводжали його і в армію, і на війну.

- Ми українці, і живемо в Україні, тому воюємо за неї, - згадував слова свого загиблого племінника дядько Олексій.

Максим Юрійович Кочура народився 7 січня 1979 року у Нікополі (Миколаївська обл.), де і провів своє дитинство. Шкільні роки провів у с. Мозолівка Глобинського району.

Однокласники згадують Максима, як сміливого, веселого та товариського хлопця, який завжди прийде на допомогу.

У 1996 році після закінчення школи вступив до Кременчуцького професійного ліцею нафтопереробної промисловості №19. Здобув професію штукатура-лицювальника, плиточника. Через два роки прийняв військову присягу під час проходження служби в охоронній військовій частині внутрішніх військ, що знаходилася у Донецькій області.

Після армії працював два роки штамповщиком на колісному заводі у Кременчуці, з 2001 року працював у будівельних організаціях та приватних підприємствах.

12 травня 2015 року Максим Кочура вступив добровольцем до лав Збройних Сил України. Проходив службу в 58-й окремій механізованій бригаді на посаді кулеметника.

Напередодні 30 травня Максима Кочуру на в'їзді у Кременчук, біля знаку Садки, зустріли 25 автомобілів. По дорозі до автоколони приєднувалися нові й нові машини. Загиблого Героя автомбілісти супроводили до рідного міста під звук сирен. Кременчужани виходили на дорогу до колони, схиливши голову перед захисником.

Нагадаємо, два місяці тому, 25 березня під Авдієвкою загинув кременчужанин Олег Довбня. 22-річний кременчужанин служив розвідником у 90-му батальйоні 81-ї аеромобільної бригади.