У кременчуцьких хрущовках з’являться пандуси

«Хрущовки» у майбутньому можуть обзавестися пандусами – проте не усі, а лише ті, де мешкає людина, що їх потребує. Виглядатиме такий пандус зовсім незвично: він відкидний і допомагає заїхати на візку на поверх.

Коли у місті одна за одною «штампували» хрущовки, ніхто не замислювався, що є люди, які пересуваються на інвалідних візках чи милицях, – каже Костянтин Кууск, голова організації «На крилах надії України». – Житло будували не для потреб людей, а просто намагалися виконати план. Наразі облаштувати пандус за ДБН (державні будівельні норми) у такій будівлі неможливо. Адже підйом на перший поверх у хрущовці – це 5-9 сходинок. Тобто у середньому десь метр висоти. А на один метр висоти припадає 8 метрів довжини пандуса. Тож за держстандартами його просто неможливо сконструювати.

І до недавнього часу у міських хрущовках не було жодного пандуса. Проте кременчуцький умілець вигадав «хитру» конструкцію. Вона не вписується у «держстандарти», проте з її допомогою чоловік із першого поверху будинку, що на проспекті Свободи, який довгі роки не міг виїхати на вулицю, отримав таку можливість.

Разом із Костянтином рушаємо до під’їзду цієї багатоповерхівки. Він демонструє кременчуцьке «ноу-хау» у дії. Залізний пандус, що пркріплений до стіни, одразу навіть не впадає в очі: вхід до під’їзду залишився таким, як і був. Пандус розкладають понад сходами першого поверху і Костянтин на візку заїжджає на поверх. Дається це не так легко, як на звичайному, більш розлогому пандусі, адже кут нахилу – доволі крутий. Тож найоптимальніше – заїжджати та з’їжджати зі сторонньою допомогою.

– Проте це дає людині, яка через сходи взагалі не могла виїхати з квартири багато років, можливість нарешті вийти на вулицю, – каже пан Кууск.

Йдемо дивитись другий такий пандус. Його облаштували у Свято-Троїцькій церкві.

Вона стала першою церквою, доступною для відвідування людей, що пересуваються на візку. Адже пандусів раніше не було у жодній з православних релігійних споруд. Костянтин тестує «новинку». Зі сторонньою допомогою він приборкує крутий схил, по якому має заїхати нагору. І тепер, за бажання, може потрапити на службу.

Ціна питання

На встановлення подібних пандусів у «хрущовках», де мешкають люди, що їх потребують, пропонують виділити близько 120 грн тис бюджету. Як каже ініціатор програми, депутат Володимир Шибашов, вартість одного такого пандуса – близько 3 тис грн. До речі, перший такий пандус з’явився саме на його окрузі.

– Під час виборчої кампанії у мене на районі люди попрохали встановити пандус для інваліда. Я знайшов людину із «золотими» руками, яка сама запропонувала, сконструювала і виготовила такий пандус. Люди його протестували і їм сподобалось. Зараз іде мова про прийняття програми. За ці кошти, думаю, ми зможемо забезпечити такими пандусами близько 30 чоловік.

Облаштувати їх можна буде на 1-2 поверхах «хрущовок». Схема виглядатиме так: людина, що потребує такої конструкції у своєму будинку, звертатиметься до влади щодо надання матеріальної допомоги. Виділятимуть кошти, передбачені на ці потреби, та робитимуть пандус.

Для людей, які мешкають на горішніх поверхах у будинках, не облаштованих ліфтом, також пропонують придбати обладнання. Мова йде про гусеничні підйомники для інвалідів. Їх хочуть придбати для Автозаводського та Крюківського терцентрів, аби за заявкою людини працівники установи приїхали до неї та відвезли до поліклініки. Адже серед візочників є і люди з великою вагою, яких роками не можуть вивезти з їхньої оселі. Вартість двох таких підйомників – 320 тис грн. Закупити їх хочуть у полтавського підприємства.

Фінансування ще не затверджено – пропозиції розглядатимуть на сесії міської ради, що запланована на 30 червня.

Проблема пандусів у «хрущовках» – не єдина. Магазини, банки, аптеки та навіть держустанови часто не доступні для людей, які пересуваються на візках. Під час наради в Автозаводському терцентрі, де обговорювали доступність міста для візочників, обурювались комплексом «Спортлайф». Адже «візочникам», які мешкають на Молодіжному, було б зручно користуватись басейном саме у цьому закладі. Проте він не пристосований для користування людьми із обмеженими можливостями. Це стосується закладу не лише у Кременчуці, але й у всій Україні. Тож багатьом доводиться їздити у центр, аби займатись у «Нептуні». З мереж магазинів у «візочників» нарікання на «Оптовичок» – до невеликих магазинів заїхати неможливо.

– На щастя, у місті з’являється багато гіпермаркетів, різних мереж магазинів, що зручні у користуванні. Наприклад, Billа, «Фуршет», АТБ, колишній «Амстор», – каже Констянтин.

Із держустанов, які залишились практично недоступні, називають міські суди, управління поліції, що по 29 Вересня, і навіть Третю лікарню. Адже хоча подекуди пандуси є, часто вони непрактичні – користування ними вимагає багатьох зусиль. Тож заклад начебто обладнаний, проте користі від цього небагато.

– Місто поступово стає доступнішим. Але було б непогано, якби підприємці звертались до організацій інвалідів, аби вони давали їм підказки, поради: щоб це був не просто пандус біля закладу, а пандус, який зручний для всіх у користуванні. До того ж пандуси потрібні не лише інвалідам, але й мамам із немовлятами. Адже так їм зручніше заїжджати з коляскою. Тож якщо візочників у місті близько 1%, то з урахуванням молодих мам користувачів пандусів уже відсотків 15. А ще є пенсіонери-гіпертоніки, яким краще зайти нагору за допомогою пандуса. Та й багатьом людям це зручніше, ніж сходинки.

Костянтин Кууск підіймається на перший поверх завдяки пандусу. Його вартість – близько 3 тис грн. Мешканцям пандус не заважає: його складають як «гармошку» та кріплять до стіни

Костянтин Кууск на візку намагається проїхати по вулиці Троїцькій, поруч із будівництвом. Де мають ходити люди, нікого не обходить. Забудовник пропонує кременчужанам трохи екстриму: прогулянку проїжджою частиною. Адже місця для пішоходів просто не передбачили, а міська влада на це закрила очі.

В тему

Багатоповерхівки та пандуси

Мешканці дев’ятиповерхівок часто не в захваті від пандусів, які облаштовують біля їх під’їздів. Адже така «бандура» перегороджує півдвору. Зводять такі конструкції за бюджетні кошти за держстандартами, вартість одного – близько 60 тис грн. Встановлюють у будинках за заявкою людини, яка цього потребує. Проте це нерідко призводить до конфліктів з іншими мешканцями будинку. Були випадки, коли врешті-решт люди навіть відмовлялись від цієї задумки через «сусідські війни».