Всі на морі, а ми – на цвинтарі: Личаківське кладовище – місце, де час зупинився

Личаківський цвинтар - один з найвеличніших європейських некрополів. На заснованому в 1786 році кладовищі свій спокій знайшли близько 400 тисяч людей різних національностей і релігій. Тут, від перших років його заснування, ховали відомих діячів культури, мистецтва, науки, а також адміністративну еліту столиці Королівства Галичина і Лодомерія. За радянських часів (до 1975 року) цвинтар був відкритий для масових поховань. І тепер між старовинними каплицями й сімейними склепами можна побачити ряди простих і малоестетичних пам'ятників. Найстаріші збережені надмогильні плити, датовані 1675 р., 1787 р. і 1797 р.

На 86 полях загальною площею 40 га тут розміщені понад 2000 гробівців, на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Личаківський цвинтар поступово став своєрідним музеєм надмогильної скульптури та архітектури просто неба, а у 1990 році - історико-культурним заповідником, адже він один із небагатьох збережених у Європі некрополів.

Головний вхід на цвинтар розташований на вулиці Мечникова, 33, напроти кінця вулиці Пекарської. Ще здалеку, підходячи до центрального входу, бачиш, що кладовище просто потопає в зелені. Гуляючи тінистими алеями забуваєш, що ти на цвинтарі. Доріжки з віковими деревами формують атмосферу ландшафтного парку.

Антуражу додає величезна кількість всіляких скульптур, встановлених на надгробках, - справа рук майстрів зі світовим ім’ям, багато з яких набули слави саме завдяки виконаним тут роботам. Тут є скульптури й архітектурні споруди авторства: Гартмана Вітвера, братів Шімзерів, Павла Евтельє, Генрика Пер'є, Юліана Марковського, Івана Левинського, Григорія Кузневича, Сергія Литвиненка, Євгена Дзиндри, Теодозії Бриж, Якова Чайки, Емануїла Миська та інших.

Безліч відомих людей знайшли останній притулок на цьому цвинтарі. Серед них: видатний письменник та поет Іван Франко, засновник «Руської трійці» Маркіян Шашкевич, фундатор організації «Просвіта» Володимир Барвінський, легендарна співачка Соломія Крушельницька, відомий композитор Станіслав Людкевич, один з кращих українських істориків Іван Крип'якевич, автор «Червоної рути» та «Водограю» Володимир Івасюк, композитор Ігор Білозір, олімпійський чемпіон Віктор Чукарін, польська дитяча письменниця та поетеса Марія Конопницька, польська письменниця Габріеля Запольська, видатний польський художник Артур Гротгер, польський національний герой Юліан Ордон та багато інших.

Личаківське кладовище об’єднало авторів різних часів та стилів, примирило на одній території запеклих ворогів, котрі воювали по різну сторону барикад, яскравим прикладом чого є сусідні поля із захороненням польських військових поховань та меморіал слави воїнів Української Галицької армії 1918-1919 рр.

Личаківський некрополь став братською могилою для солдатів багатьох воєн та борців за незалежність своїх народів. Найвідомішим є меморіал «Львівські орлята». «Орлята» - молоді поляки, що загинули в листопаді 1918 року під час боїв за Львів між польськими загонами та українськими солдатами. Поряд з «орлятами» знаходиться меморіал, що виник в середині 90-х років минулого сторіччя на згадку про загиблих воїнів Української Галицької Армії, а також патріотів, загиблих в боротьбі за незалежність України. Недалеко, у братській могилі покоїться прах безневинних жертв Сталінських репресій, замучених катами комісаріату внутрішніх справ. Також на кладовищі є Алея Героїв, на якій поховані загиблі в АТО та під час революції Гідності.

Личаківський цвинтар – не лише кладовище, а справжній пантеон мистецтва та краси, місце, де час зупинив свій хід. Прогулюючись доріжками Личакова, читаєш на надгробках вибиті німецькою та польською, українською та вірменською, латинською та російською мовами скорботні написи і розумієш, що перед смертю всі рівні: багаті та бідні, цивільні та військові, обдаровані та ординарні, віряни й атеїсти…

Як послання і повчання для сучасника і подальших поколінь, на цегляній стіні кладовища (з підписами колишніх президентів України і Польщі) вибиті слова «Пам'ятаймо про минуле, але думаймо про майбутнє».

Вхід на цвинтар платний. Квиток для дорослого обійдеться в 25 гривень, студентам – 15 гривень, а дітям – 10. За право фотографувати та знімати відео попросять ще по 10 гривень, але, якщо чесно, то на самому цвинтарі ніхто не перевіряє чи заплатили ви за право фотографувати. Головне, не забувати, що Ви, все ж таки, на цвинтарі і поховані на ньому заслуговують на гідне ставлення. До того ж, за фотосесії з надгробками адміністрація музею може викликати поліцію.