Що не так з «абонплатою за газ»: точка зору експерта

Перспектива введення «абонплати за газ» - тобто тарифу на транспортування та розподіл природного газу - обурила суспільство. Врешті 10 квітня Нацкомісія, що здійснює регулювання на ринку енергетики та комунальних послуг, скасувала своє рішення про введення «абонплати».

Але регулятор стоїть на тому, що рішення про відокремлення тарифу на газ як товар від плати за його транспортування та розподіл є «логічним продовженням загальної реформи ринку природного газу», і запровадження так званої «абонплати», виходячи з приєднаної потужності — це вимога МВФ. Про це йдеться в одному з прес-релізів НКРЕКП. Отже, позиція регулятора свідчить про те, що він не відмовляється від ідеї таки ввести «абонплату».Що думають з приводу цього експерти?

Анатолій Колієнко, професор кафедри теплогазопостачання, вентиляції та теплоенергетики Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка, відповів «Телеграфу» на запитання стосовно «абонплати».

- Анатолію Григоровичу, хотілося б почути вашу точку зору з приводу методики визначення абонплати (від приєднаної потужності, тобто від лічильника).

- Метод визначення максимальної приєднаної потужності за величиною максимальних витрат, які прийнятні для того чи іншого встановленого лічильника, відповідає загальноприйнятим нормам. Але тоді й встановлення лічильників повинно було регламентуватись за певними правилами, проте це не мало місця на момент встановлення лічильників в наших споживачів. Інший спосіб (визначення максимальної потужності) - виконати інвентаризацію газових приладів, які встановлено. (Проте, якщо лічильник підібраний правильно, різниця між двома способами визначення потужності буде невеликою). Але безлад, який існує в питані заміни приладів, не дасть можливості точно підійти до цього питання.

- Наскільки досвід європейських країн відповідає запланованим нововведенням з абонплатою в Україні?

- Розділення плати на абонплату і фактично використані ресурси є загальноєвропейською практикою. Технічно воно вирішується правильно, якщо потрібно розділяти транспортування і реалізацію газу. Найбільш об'єктивно максимальну потужність можна оцінити за встановленим лічильником. Але потрібно щоб лічильник відповідав встановленому обладнанню. Наведу приклади.

Газова плита. Номінальні паспортні витрати газу в разі включення усіх пальників:

4 - конфорки + духова шафа + гриль Номінальні витрати газу при одночасно включених пальниках - 1,6 м3 за год

2 конфорки + духова шафа. 0,7 м3 за год.

Тобто на газову плиту достатньо лічильника G1,6 (лічильник G4 не потрібен).

Проточний водонагрівач потужністю. 23 кВт + ПГ- 4 2,39 + 1,6 = 4 м3 за год.

На газову плиту і водонагрівач потрібен лічильник G4.

Якщо в абонента встановлена газова плита і невеликий напольний котел потужністю 5-6 кВт, (тобто немає газового водонагрівача, припустимо він користується електричним бойлером), тоді достатньо газового лічильника G2,5.

Але загалом відповідь на ваші питання коротка. Ринку газу немає. Альтернативних компаній, які б склали конкуренцію міськгазам, немає. Тариф як для природного газу, так і тариф на транспортування непрозорий і проаналізувати ми його не можемо. Отже, немає чого поки що й розділяти!

У попередньому матеріалі ми навели точку зору Олексія Хабатюка, заступника начальника департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України»: від пише, що в Європі немає єдиного підходу до формування тарифів на транспортування газу, а система, подібна до тієї, як хотіли зробити в Україні, є лише в Нідерландах.