БлогЪ: Про байдужість, Європу, «стукачество» та благоустрій Кременчука

Важко знайти людину чи сім’ю, яка б байдуже відносилася до свого житла: будь то квартира чи приватний будинок. В залежності від статків кожен підтримує своє помешкання в належному стані – проводить ремонти приміщень, інженерних мереж, прибирає приміщення, виносить сміття. А робить він все це тому, що це його власність і він – господар.

Тепер подивіться як відносяться люди до прибудинкових територій, до місць загального користування в багатоквартирних будинках, до прилеглих до приватних садиб територій. Так, є чисті, прикрашені квітами під’їзди будинків, охайні квітники, як біля приватних, так і багатоквартирних будинків, навіть підметені тротуари біля приватних садиб. Але це скоріше виключення, ніж правило.

Якщо продовжувати далі, то хотілось би дізнатись чи дуже нас засмучують зарості амброзії вздовж доріг, чи розбиті дороги та тротуари? Як фактори незручності – так. А от чи відчуваємо ми провину за всі ті негаразди, що кояться за межами нашої квартири чи садиби?

Ми хочемо йти в Європу, там краще. Але чому там краще? Та не тільки тому, що там люди працьовитіші. Ми теж не ледарі. Там інший менталітет. Вони, дійсно, господарі своєї країни, свого міста. Наших громадян часто дивує те, що перебуваючи в Європі їм доводиться чути від тамтешніх мешканців зауваження щодо нерозсортованого сміття, викинутого в контейнер. І таке зауваження робить сусід, а не хтось із контролюючих органів.

Нас також дивує те, що поліції практично не видно на вулицях і дорогах європейських держав, але якщо ви десь порушуєте правила дорожнього руху чи громадський порядок, то свідки цих порушень обов’язково повідомлять поліцію. А ми за кілометр будемо блимати фарами, щоб попередити про ДАІшників на дорозі. А щоб поскаржитись на сусіда, який викидає сміття чи недопалки сигарет в вікно – навіть подумати соромно. Це ж «стукачество». А йому не соромно.

Пройдіть будь-якою вулицею міста. Візьмемо вулицю Цюрупи. Вона не краща і не гірша за інші. Місцями – розбиті дороги і тротуари, місцями – витоптані та недоглянуті газони. Тут відсутні зарослі амброзії як на деяких інших вулицях, хоча і тут вони були. Проходячи повз пологовий будинок одразу відчувається рука господаря. А зразком господарського відношення до території, закріпленої за підприємством чи установою, є утримання території прилеглої до «Атланту» – вул. Цюрупи, 35: тротуарна плитка, підстрижений газон. Тут немає місця амброзії. Хочеться запитати у власника, що спонукає його так робити, чи хто змушує і скільки це коштує? Можливо, і іншим власникам офісів, підприємств чи закладів утримувати свою територію в такому стані захочеться.

Що ж необхідно зробити для вирішення піднятої проблеми?

Перший крок – це інвентаризація всіх недоліків в царині благоустрою. Для цього необхідно розробити паспорти на кожен квартал, мікрорайон, зону відпочинку чи промисловий вузол. Управління архітектури надає план ділянки з чіткими межами, а управління житлово-комунального господарства чи управління благоустрою міськвиконкому організовує наповнення паспорту даними про розміщення об’єктів, їх приналежність та стан території. Для цих робіт можна було б задіяти студентів екологічних факультетів, волонтерів. Знаючи проблеми кожного району легко підрахувати і витрати на їх усунення.

Для практичного вирішення проблем благоустрою кожного окремого району необхідно залучати депутатів. Депутат – це людина, якій відповідна громада доручила висловлювати колективну думку, відстоювати права цієї громади. У нас же чомусь виходить як у діда Щукаря – папка, шкіряна куртка і він великий начальник, з’являється перед народом лише перед черговими виборами. Депутат повинен знати всі проблеми своїх виборців і вирішувати їх. Тож депутат чи не головна фігура у вирішенні проблеми благоустрою міста.

Значну допомогу можуть надати і громадські активісти – члени ради громадськості мікрорайонів, вуличних, будинкових комітетів. А ЗМІ забезпечили б інформаційну підтримку всіх заходів. Довго можна говорити про благоустрій нашого міста, а краще – робити.

Закіпний М. Д., пенсіонер, колишній завідувач відділу комунальної гігієни Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції