Баскетбольний клуб «Кремінь» завершив боротьбу у Кубку України

5 листопада баскетбольний клуб "Кремінь" зіграв матч-відповідь з "Будівельником" в рамках Кубка України. У першому матчі команди зіграли в нічию - 66:66.  

"Будівельник" - "Кремінь" 67:50 (8:22, 17:5, 16:9, 26:14)

"Будівельник": Анісімов 15 + 6 підбирань, Зотов 15 + 5 перехоплень, Дроздов 11 + 6 підбирань

"Кремінь": Ясиненко 13, Тіщенко 9 + 8 підбирань

"Кремінь" у Києві скористався провальним стартом у виконанні киян, вигравши десятихвилинку з 14-очковою перевагою. У складі підопічних Бориса Сагая феєрив молодий бігмен Богдан Ясиненко, який приніс своїй команді 13 очок у дебютному періоді.

У другій десятихвилинці команди помінялись місцями: "Будівельник" почав грати агресивніше у захисті, дозволивши гостям набрати за 10 хвилин лише 5 балів. Цікаво, що перші очки кременчуцький клуб набрав лише на 6-й хвилині чверті. В цілому ж у перші 20 хвилин матчу команди показали невисокий рівень гри, допустивши чимало втрат (12 - "Кремінь", 7 - "Будівельник") і набравши на двох 52 очка за половину матчу.

На жаль для гостей, друга половина матчу пройшла за сценарієм другої десятихвилинки. "Кремінь" майже нічого не набирав в атаці, допускав втрати і не справлявся з господарями, які пробили майже в п'ять разів більше штрафних кидків за суперника. У команді Євгена Мурзіна відмінно в гру з лави увійшов Зотов, а активна гра Анісімова стала одним з визначальних факторів у підсумковій перемозі "Будівельника". Після провалу в дебюті поєдинку столичний клуб зумів прийти в себе і здобути в результаті переконливу перемогу. Таким чином кременчуцькі "слони" покидають Кубок України.

Післяматчеві коментарі

Президент БК “Кремінь”, колишній гравець “Будівельника” Віктор Кобзистий напередодні повторного матчу 1/8 фіналу проти киян у Кубку України дав інтерв’ю прес-службі Федерації баскетболу України.

– Команда готується до матчу-відповіді, як кажуть, у робочому режимі, – повідомив він. – Сподіваюся, лікарі дадуть добро і вже зможе зіграти у Києві Тіщенко. Це має посилити нас під кільцем, оскільки доволі складно боротися проти Анісімова. Завдання – виграти, скажемо так, другий тайм, нехай він і має для нас статус виїзного. Нічийний рахунок вдома (66:66), невиявлений переможець налаштовує нас тільки на перемогу. У нас немає жодного гандікапу – тільки перемога, щоб виходити до наступного етапу, до групового турніру. Ми веземо до Києва максимально бойовий склад і будемо боротися тільки за перемогу.

– У Кубку простіше створити несподіванку і вибити фаворита, ніж у чемпіонаті, чи не так?

– Безумовно. Недооцінка суперника буває, напружений графік роз’їздів впливає на команди. Цього року було прийнято рішення у Кубку грати груповий турнір. А вже на етапі групового турніру важче створити сенсацію. Коли ігри йдуть на виліт, вдома – на виїзді, є більше шансів, що якась команда, нижча за класом по грі, може піднести сюрприз. Ну, цього року так, будемо прагнути потрапити до групового турніру.

– Зрозуміли по першій грі, що “Будівельник” можна дотиснути? Чим ви можете скористатися у матчі-відповіді?

– З “Будівельником” дуже складно грати, бо у цій команді є поєднання молоді і досвіду. Є люди, які пограли на найвищому рівні, і на чемпіонатах світу та Європи, як Анісімов у складі збірної Литви став чемпіоном світу серед молодіжних команд. Це колосальний досвід. У хлопців з “Кременя” такого досвіду за спиною немає, але все одно є досвідчені Малиш, Балашов, Байда. Той самий Лохманчук. Є гарна молодь, яка рік від року прогресує – це Ясиненко, Луговцов. Той самий Кожемякін. Якщо на старті сезону він десь розгубився, то вже у Южному, і у кубковій грі проти “Будівельника” я задоволений тим, як він починає аналізувати свої дії і виконувати установки тренера. Той провал на старті чемпіоната і ті прикрі поразки можу пояснити тим, що ми запізно розпочали. Вища ліга раніше на збори зібралася, ніж Суперліга. Це раз. У нас був дуже короткий передсезонний проміжок часу. Ми не встигли зігратися, притертися і вже робили це по ходу сезону. Зараз вже можу засвідчити – ми набираємо обертів, ми не маємо провалів. Ні, ми не відзначаємося стабільністю, не можу сказати, що сьогоднішній рівень гри – оптимальний. Але ігри з Запоріжжям, Черкасами, тим самим “Будівельником”, коли ми йшли очко в очко, і все вирішувала кінцівка – чи то овертайм, чи невеликий мінус. Тобто нам зовсім трохи не вистачає, не вистачає відчуття переможців, впевненості у собі. Знаєте, як кажуть, програєш, і все одно психологічно це тисне. Тому перемоги мають прийти – так я бачу ситуацію зараз, як аналізуємо виступи, і у роздягальні більш-менш нормальна атмосфера. Хлопці самі розуміють – треба вже перемагати.

– Нехай з вас приклад беруть. Ви ж максималіст.

– Знаєте, коли ми програємо, переживаю такі емоції – мені краще грати, ніж стояти за межею майданчика і переживати.

– Не виникає мимоволі думок вийти і допомогти гравцям?

– Для того, щоб вийти і допомогти ти маєш тренуватися професійно. Зараз уклад життя суттєво змінився. Дуже багато зустрічей, перемовин, роз’їздів тощо. Щоб команда функціонувала без збоїв, ти вже не на майданчику приносиш користь, а поза ним. Але все одно переживаю у кожному матчі. Є певна розрядка у Вищій лізі. Я кажу хлопцям – я не можу грати по 30 хвилин. Ви маєте грати. Ну, нема у нас нажаль великих. Наші ДЮСШ, спортшколи, не набрали хлопчиків від 16 до 22 років високих, жодного не знаходжу, вищого за мене. Тому я, щоб під кільцем хоч якось допомогти, перевдягаюся і граю. Мені, звісно, доводити нема чого. Але самим хлопців це додає впевненості. Та сама перемога над “Дніпром-2”, коли ніхто не вірив у нашу перемогу. На другий матч мене вже трохи не вистачило, а хлопці дещо принишкли. Я їх сварю, коли вони мені говорять: невже ви не будете грати? – Ви повинні грати, я не повинен навіть перевдягатися! Вони все чекають, що хтось їм буде допомагати. Я кажу: ви маєте вирішувати питання, вірити у свої сили, розвиватися, і наступного року, або ж через два роки, три роки, маєте потрапляти у Суперлігу. Ця команда створена, щоб ви мали мету, куди зростати.

– “Будівельник” для вас особливий подразник. Може змішані почуття переслідують? Все ж таки команда, у якій ви грали, і доволі успішно. Київський глядач вас пам’ятає.

– У кожній команді, де я грав за свою кар’єру, це і “Дніпро”, “Азовмаш”, кожне місто і команда – це особливі почуття. Це частка мене, частка мого життя. Я завжди з теплотою згадую кожний ігровий період. Так, у Києві я відіграв найбільше сезонів, капітаном “Будівельника” був, як асистент головного тренера вигравав з командою і Кубок, і золоті медалі чемпіонату України. В плані досвіду, у плані всього “Будівельник” мені багато дав. Але дружба дружбою, а робота – роботою. Тому питання того, що ми боїмося киян, тремтимо перед ними, чи я кажу, хлопці – не думайте закинути триочковий, чи покласти м’яча зверху, це все нісенітниця. У нас завдання виграти. У першому кубковому матчі з “Будівельником” зробили усе, але, нажаль, останній кидок не досягнув мети. Нічийний рахунок не радує око. Але якщо буде нічия і у Києві, тоді ми подаруємо усім овертайм (посміхається – ред.).

Талісман ФБУ перед матчем запросив киян на гру "Будівельник" - "Кремінь". Для того, щоб охопити якомога більшу аудиторію, він навіть проїхався у столичному метро та наземному транспорті. А проходячи повз Авіаційний університет зайшов на пару до студентів, де роздав безкоштовні запрошення.