«Чоловік бере кредити і програє їх в автоматах»

«Мій чоловік бере кредити і програє їх в ігрових автоматах. Ми одружилися кілька років тому. Перший чоловік від мене пішов через жінку. У нього тепер інша сім’я.  У мене теж.  Чоловік у мене тепер добрий, лагідний, але роботи нормальної у нього як не було, так і немає. Перебивається тимчасовими заробітками. Я працюю бухгалтером, на роботі мене поважають, стосунки нормальні, я його туди влаштувала працювати. Та згодом начальник викликав мене і пояснив, що більше він утримувати мого чоловіка на роботі не може. Це окрема історія, я зараз про інше. Чоловік працював і в магазинах, і на будівництві. А потім стався перший скандал – одна кредитна спілка почала вимагати повернення кредиту. Спершу листи надходили додому. Я нічого зрозуміти не могла – який кредит?! Ми ані машину, ані дачу не купували, меблі збиралися купувати, та якось не склалося. Чоловіку я гроші даю, щоб пообідав на роботі. Про який кредит мова?! Я спочатку навіть скандалити туди пішла – думала, шахраї, намагаються гроші видурити або квартиру відібрати. Та з’ясувалося, що чоловік справді узяв кредит, та ще й на чималу суму. А потім прямо посипалось на голову – всі вимагають повернення кредитів.  Я ледь розум не втратила – де такі гроші узяти?! Запитую чоловіка: «Куди ти дів гроші?!» А він зізнався, що гроші програв в ігрових автоматах – усі! Сказав, що сподівався виграти багато коштів і купити гарний заміський будинок – я завжди казала, що хочу жити у власному будинку за містом, а не на п’ятому поверсі.  Я дуже переживала, ми сильно посварилися, я навіть хотіла розлучитися, та його батьки мене дуже просили, щоб я цього не робила. Казали, що без мене він зовсім пропаде. Обіцяли за ним слідкувати... Що вам сказати? На якийсь час все, наче, налагодилось, на роботу він влаштувався, я його мало з роботи не зустрічала – як дитину.  Не знаю, як він примудрився знову тих кредитів набратися, але набрався. Все те саме – програв гроші. Я спати не можу – лежу і плачу, боюся, що через ці кредити у нас все відберуть, і квартиру втратимо. Що робити, не знаю. Ніяких коштів не вистачить весь час віддавати такі борги! Кинути чоловіка? Так він без мене дійсно пропаде.  Батьки його переді мною мало не на колінах стоять, просять, щоб не кидала.  А мені як далі жити? Він мені обіцяє, що більше цього не робитиме, і знову береться за старе...»

А. Н. (відомості про особу змінені).

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА

Експерт рубрики «Сімейна сцена» – сімейний психолог Наталя Развадовська

– На жаль, ситуація в цій родині має всі ознаки солідарної залежності. Чоловік – людина залежна, у даному випадку мова йде про ігрову залежність. А його дружина, дуже схоже, стала солідарно залежною. Це надзвичайно складна ситуація. Одразу можна сказати, що самотужки вони її не вирішать. Чоловіку обов’язково потрібна допомога спеціаліста.  Як правило, люди, що страждають будь-якою формою залежності, неспроможні власними силами вирішити проблему. Щодо жінки, то вона має шанс вирішити проблему сама, але це вимагатиме від неї дуже напруженої роботи, готовності визнати те, що не завжди приємно визнавати. Це нелегкий процес. Коли ми тривалий час живемо разом із залежною людиною (залежною від алкоголю, наркотиків, тощо), або з хронічно хворим, або з людиною, яка має обмежені фізичні можливості, ми несвідомо беремо на себе відповідальність за її життя. Таким чином ми стаємо солідарно залежними від тієї форми залежності, якою страждає наш партнер. Це серйозна небезпека. Необхідно чітко зрозуміти – насправді ми не можемо перекласти на себе всю відповідальність за життя дорослої, дієздатної людини. Вона сама повинна нести відповідальність за власне життя. Ми маємо дозволити їй це зробити.

На жаль, в залежних сім’ях вчинити так дуже складно. Як правило, члени таких родин ходять по «трикутнику Карпмана». Він наочно ілюструє стосунки в залежних родинах. На одній його верхівці знаходиться герой. На другій – жертва. А на третій – рятівник і переслідувач водночас. Залежний чоловік та співзалежна жінка так і живуть, граючи одна за одною різні ролі – то жертви, то переслідувача, то рятівника. В нашій історії жінка по черзі перебуває і в ролі жертви (чоловік програв гроші), і в ролі рятівника (вона виплачує його борги), і в ролі переслідувача (вона дорікає чоловіку). Чоловік, зі свого боку, теж міняє ролі. Спершу він герой (узяв кредит, щоб купити заміський будинок), потім він жертва (все програв, загине без дружини). Так подружжя підміняє реальне життя грою. Це може тривати безкінечно, бо з певних причин, така ситуація влаштовує обох. Якщо ж не влаштовує, вихід один – зруйнувати гру. Чоловік це зробити не зможе, він – залежний. Єдиний шанс у жінки. Вона має чітко зрозуміти, чи хоче вона насправді зруйнувати гру, яка нищить її життя? Чи їй все-таки зручніше грати? Необхідно відділити власні ілюзії від реальності. Жінка, наприклад, має ілюзію, що вона живе з чоловіком, мужчиною.

Насправді ж вона живе із залежною людиною. Жінка має ілюзію, що вона – жертва. Та роль жертви завжди подвійна. Її другий бік – роль переслідувача. Адже жінка дорікає чоловіку тим, що виплачує його борги – так вона стає переслідувачем. Цілком можливо, їй подобається роль жертви – приємно відчувати, що вона така самовіддана, така мужня  – тягне на собі залежного чоловіка, калічить власне життя. Імовірно, що роль жертви – звична для цієї жінки, можливо, вона принесла цю роль з власної родини і інших просто не знає. Важливо було б зрозуміти, які правила діяли в її власній родині? Можливо, батьки ще з дитинства делегували їй роль брати відповідальність на себе і тягнути її по життю. У будь-якому випадку, нічого не змінитися, поки жінка щиро не визначиться, чим її так приваблює роль жертви? Та не зрозуміє, що стверджуватися в житті можна самій, за рахунок власних здібностей, а не за рахунок ролі жертви та рятівника, яка стверджується, рятуючи (як їй здається) залежного чоловіка.