Рубрика: Інтерв'ю

Трансплантологія від А до Я: про міфи, «чорну трансплантологію», «продаж нирки» та «пересадку голови»

Рік і місяць цивільна полонена з Торезу провела в російських катівнях, але не зламалася

 «Кожен удар по російській армії в Україні — це крок до звільнення Білорусі», — переконана Олена Жаркевіч, активістка білоруського демократичного руху, яка після жорстоких переслідувань режимом Лукашенка знайшла прихисток в Україні

На війні трапляються різні історії. Серед них чимало тих, що здаються неймовірними, коли людина виживає там, де шансів майже не було. Одну з них розповів Назар Іноятов

«Я рвався в бій і не думав про страх. Мабуть, тому отримав позивний «Псих», — Андрій Клімов

 Волонтерська команда вже доставила військовим 15 автівок

Житель Кременчука Юрій Непорада став ветераном російсько-української війни у 29 років. На передовій чоловік отримав важке поранення — внаслідок бойових дій втратив ногу. 

Через відсутність виплат змушений жити на допомогу побратимів й мамину пенсію

Друге інтерв’ю з ветераном військової розвідки через 8 років після першого, коли він воював у складі підрозділу ГУР Міноборони

Історії сімей ветеранів — це не лише розповіді про мужність тих, хто стояв на передовій, але й про героїзм їхніх близьких, які залишалися в тилу, підтримували, допомагали і разом долали найважчі випробування. Андрій Бурдяєв — доброволець, що пережив холод і безперервні бої під Соледаром, знайшов підтримку в рідному комбінаті, земляках-волонтерах та своїй дружині Ользі й колективі її школи. Детально у матеріалі «Фокус»

Переселенка з Бахмута Ольга Богданова намагається не думати про минуле, адже ці думки завжди викликають сум й тугу за життям, якого більше немає. За натурою оптимістка, жінка любить, щоб на серці «співали пташки», адже гарний настрій допомагає жити й рухатися вперед

Війна в Україні змусила багатьох людей по всьому світу задуматися про те, як вони можуть допомогти українцям. Житель Чехії 53-річний Даліміл Пєша теж не залишився осторонь й активно підтримує нашу державу

«У нас немає часу на відкладання своїх мрій», — впевнена жінка

Підбиваючи підсумки 2024 року, 41-річна переселенка з Донеччини Юлія Павлишина визнає, що він був успішним. Попри війну, її бізнес має гарні показники, тому у 2025-му році планує збільшувати оберти й нарощувати обсяг готової продукції

«Жити хочу у Кременчуці, відпочивати — в деокупованому Криму»

 Як розповісти світові про Україну, коли її досі сприймають крізь стереотипи? Режисерка Жанна Озірна використовує кіно як інструмент культурної дипломатії, щоб заявити про нашу унікальність і зайняти гідне місце на світовій мапі

 Історії людей, які вимушено залишили свої домівки, зазвичай мають трагічний компонент. Оксана Гриниченко, переселенка з Луганщини, розвінчує цей стереотип. Жінка каже, головне — це ставлення до ситуації й бажання робити життя яскравим. Переїхавши у Кременчук, вона перегорнула нову сторінку свого життя й наповнила його цікавими експериментами

Війна залишає після себе не лише зруйновані міста, а й глибокі рани в душах і тілах тих, хто стояв на передовій. Протягом 2024 року «Кременчуцький Телеграф» спілкувався з важкопораненими ветеранами, й розповідав історії тих, хто віддав своє здоров’я, захищаючи свободу й незалежність України. Кожне інтерв’ю — це історія незламності, сили духу та боротьби за життя

Третій рік поспіль група кременчуцьких жінок, які називають себе «Ранніми пташками», збираються на березі Дніпра

«Я прийняв те, що за мною теж можуть прийти у будь-який момент»