Місто двох флотів

Що являє собою нині український флот? Як він співіснує з російським, розділяючи причали, бухти та землі? Як живеться людям поміж двох флотів?

25 листопада у рамках тренінгу «Севастополь – відкрите місто» журналістам з різних регіонів випала чудова нагода побувати на військовому кораблі українського флоту «Славутич» та поспілкуватися з офіцерами як українського, так і російського флоту.

…Спочатку сідаємо на цивільний катер на Графській пристані. Проїзд коштує 2 гривні 50 копійок – як і маршрутка в Севастополі. Якось дивно, невже він довезе нас до військового корабля? Катер провозить з одного боку бухти на інший. Виявляється, частина севастопольців щодня так добирається на роботу, адже бухта Південна «врізається» у місто, і об’їжджати по суші – дуже довго. Висаджуємося і йдемо до причалу, де стоять українські судна, кудись угору, по вузькій вуличці, а потім через пагорб.  

– Половину українського причалу орендує Чорноморський флот Росії, і там  їхнє КПП. Прохід через нього проблематичний, тому українські моряки дістаються до своїх кораблів цією стежкою, – пояснює Юрій Кирик, прес-офіцер українського флоту, який нас супроводжує. А ми дивуємося тому, що російським морякам ходити зручніше, ніж українським, у своїй же країні.

На «Славутичі» нас зустрічає заступник командира корабля з виховної роботи, капітан другого рангу Павло Чиханцов. Він  розповідає, що «Славутич» брав участь у різноманітних військових навчаннях,  відвідав практично всі порти Чорного моря і більшість Середземного. 10 років тому разом з фрегатом «Гетьман Сагайдачний» був навіть у Америці – представляв Україну на їх День Незалежності. Нещодавно «Славутичу» передали найсучасніший швидкохідний катер. Такий самий нині застосовує корвет «Тернопіль» у операції НАТО «Активні зусилля» у Середземному морі. А саме: флоти різних країн виявляють контрабанду та ганяють піратів. 

На час нашого перебування «Славутич» якраз виконує спеціальне завдання – стоїть у протипідводній диверсійній обороні (тому на палубі бачимо озброєного вартового). А екіпаж у цей час обідає – ми побачимо його згодом.

На нижні палуби нас не запрошують, тому подивитися побут матросів, те, чим їх годують на флоті не вдалося. Про обіднє меню нам розповів офіцер: гороховий суп з м’ясом, рисова каша, гуляш, салат з капусти, хліб, масло. Масло дають до кожного прийому їжі, а харчування чотириразове: сніданок, обід, вечеря і вечірній чай. А улюбленою стравою залишаються «Макарони по-флотськи», кажуть офіцери.

Матроси строкової служби отримують щомісяця  200-300 гривень «зарплати» на кишенькові витрати. Середня зарплата офіцерів флоту – близько трьох тисяч гривень, говорить Павло Чиханцов. Проте зауважує: якщо корабель виконує завдання, але не виходить в море – премія 20%. А якщо судно вийшло в море – тоді премія 50%  – фактично подвійна зарплата. Таким чином уряд з листопада підвищив платню морському складу…

Оглядаючи «Славутич» спускаємося і в капітанську рубку – серце корабля. Розглядаємо потужну оптику, яка має назву, як і прилад ДАІшників – «Візир». Але російські кораблі добре видно і без нього – вони стоять поруч у цій же бухті. Пощастило побачити й російський підводний човен «Алроса» – він якраз ішов на рейд.

– Скажіть, а вам, як офіцеру української армії, не заважають кораблі іншої держави? – запитую я.

– Абсолютно ні. У них свої завдання, у нас свої. Причалів на всіх вистачає. А там далі буде – як вирішить верхівка обох країн, – відповідає Павло Чиханцов.

Потім додає, що його рідний брат, який теж народився в Севастополі  – офіцер російської армії, служив на Північному флоті Росії, вийшов у відставку, і між братами не було ніколи жодних непорозумінь.

– Нижчі чини на флоті не піднімають між собою політичні питання. Вони просто живуть поряд. Буває, на одному майданчику у будинку, а діти навчаються в одному класі, – доповнює Юрій Кирик.

Екскурсія по кораблю добігає кінця. А в інформаційному прес-центрі ми зустрічаємося з прес-секретарем командуючого Чорноморського Флоту Росії В’ячеславом Трухачовим. Запитуємо його, чи затишно почуваються тут, у Севастополі, російські моряки?

– Був період. Коли почувалися незатишно, коли на КПП перевіряли на предмет громадянства, реєстрації, але зараз – нормально, – відповідає російський офіцер, дружина якого – громадянка України. (Експерти підтверджують, що 2006-2009 роки характеризувалися політичною конфліктністю у відносинах двох флотів. Але після підписання Харківської угоди між Україною та Росією щодо продовження терміну оренди для ЧФ РФ до 2042 року крига скресла.)

– Що захищає тут (у закритому морі) російський флот? Які кордони? – запитую я в прес-офіцера флоту.   

– Державні інтереси. У будь-якої держави є свої інтереси в регіоні, – говорить пан Трухачов і наприкінці розмови додає з переконливістю, що російський флот у Севастополі «був, є і буде».

Не тільки до 2042 року, згідно з угодою, але й надалі?

«У складі військово-морських сил України перебуває понад 71 (одиниць – ред.) бойових корабів, суден  та катерів забезпечення, близько 30-ти літаків та гелікоптерів, близько 40 танків, понад 90 бойових машин піхоти, близько 190 бронетранспортерів та понад 60 артилерійських систем та мінометів», – таку інформацію містить прес-реліз командування ВМС. (Подивитися на кораблі, до речі, можна в офіційному виданні Міноборони України «Флот України», http://fleet.sebastopol.ua, розділ «галерея». ) У той же час експерт (офіцер українського флоту у відставці) каже, що ядро флоту – 20 кораблів, а з них у боєготовності – 10.  Для того, щоб Український флот розвивався, а не доживав свій вік (кораблям нині від 17 до 30 років) треба будувати нові корвети. Є така державна програма, але наразі вона не фінансується. Натомість Росія планує оновлювати свій флот, який втричі потужніший за український. Але, в свою чергу, російський флот  в Чорноморському басейні поступається у чотири рази потужнішому флоту Туреччини.