В’язень вентиляційної шахти

У кінці робочого дня у вівторок, 9 жовтня, до редакції «Телеграфа» зателефонувала Оксана Челишкова, мешканка дев’ятиповерхового будинку № 46, що на вулиці Тельмана.
«Допоможіть! У пастку вентиляційної шахти нашого будинку ще в суботу упав кіт, – бідкалася пані Челишкова. – Сьогодні вже четвертий день, як він там. Кіт постійно нявчить. Я сама вдома з маленькою дитиною – і вдень, і вночі доводиться слухати «плач» бідної тварини. Нерви вже не витримують». І дійсно, коли Оксана розмовляла з нами по телефону, у слухавці безперервно чулося котяче нявкання.
 
Вихід є – отруїти кота… щоб скоріше здох
У понеділок, 8 жовтня, після двох безсонних ночей мешканці зателефонували  до  ГЖЕПівців, щоб ті допомогли визволити кота та забезпечили людям спокій. Також залишили заявку у черговій службі міськвиконкому («063»). Представники комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства «Молодіжне» (ГЖЕПу) запевнили, що питання буде вирішено. Та рятувати кота так ніхто й не прийшов. Мешканці знову зателефонували на службу «063» – там повідомили, що ГЖЕПівці відзвітували, ніби проблему вирішено.
У вівторок, 9 жовтня, вранці Оксана та ще одна мешканка пішли до ГЖЕПу. Лише після цього жеківці спробували «вирішити проблему».

Слід відзначити, що нявчання кота було чути не у всіх квартирах будинку – страждали перші п’ять поверхів. Кіт упав до шахти і потрапив до пастки. Так називають місце, куди падає увесь непотріб. У деяких будинках пастки мають розбірну конструкцію (іноді їх все-таки розбирають і очищують від сміття). А в деяких ця конструкція залізобетонна – вона не розбирається і не очищується.
У будинку Тельмана, 46 саме така бетонна конструкція. Кіт не застряв на рівні якоїсь квартири – тоді можна було б відкрити решітку і якось витягти його звідти. Він упав аж на дно шахти, у пастку. Вихід був один – довбати у підвалі бетонне дно пастки.
– Прийшли з жеку сантехнік і кілька слюсарів, – розказує Оксана. –  подивилися разом зі мною на ту пастку. Виявилося, що її ширина – мінімум 40 сантиметрів. Потрібно вибивати дірку. Слюсарі взяли перфоратор – хотіли зробити мінімум чотири дірки, а потім вибити бетон. Але прийшла майстер і сказала, що не дасть зламати єдине обладнання, бо купувалося воно не для цього. На цьому робота закінчилася. Робітники тільки розвели руками та порадили нагодувати кота…. отрутою. Щоб скоріше здох…
Пізніше у розмові з «Телеграфом» «убита горем» через кота представниця ГЖЕПу (не захотіла назватися) зазначила: «У нас нема необхідного обладнання. Та й робітників не так багато. Звісно, шкода котика. Але ми пропонуємо продезінфікувати шахту. Щоб тварина не страждала. Іншого виходу нема. Просили рятувальників допомогти. Ми б уже й гроші заплатили. Та вони відмовляються. Говорять, у них розпорядження – на такі випадки не виїжджати».

«Ні фіга вони не зроблять…»
Начальник Кременчуцького воєнізованого аварійно-рятувального загону Валентин Шофорост підтвердив – рятувальники дійсно не виїжджають на такі випадки. Їхня справа – людей рятувати, а не тварин. Проте все-таки зголосилися допомогти. «Рахунок за послуги виставимо ГЖЕПу», – сказав він.
Рятувальники повинні були приїхати на Тельмана, 46 у середу, 10 жовтня, о 13.00 (п’ятий день, як кіт сидів у шахті). Ми також виїхали на місце події.
Довелося йти за ГЖЕПівцями – ключі від підвалу у них. Назустріч нам вийшов сантехнік Вова. Це він разом із слюсарями намагався визволити кота. Оксана говорить, що сантехнік та слюсарі, дійсно, чим змогли, тим і допомогли. Що начальство наказало – те вони й робили. Який інструмент видали, таким вони і намагалися пробитися до кота. «Ні фіга вони не зроблять – я тобі кажу, – говорив Вова про рятувальників. – Там 40 сантиметрів бетон. Його просадити неможливо». Рятувальники пройшли за Вовою – той детально показав і розказав їм «що до чого і як». Ті подивилися і сказали…: «Так що ж ми тут зробимо? У нас також немає необхідного обладнання. Там же бетон! 40 сантиметрів! Потрібен спеціальний апарат. Ви, шо? » – сіли в машину і поїхали.

Спроба № «не знаю яка…»
Вова був задоволений – дійсно, «ні фіга не зробили». І знову пішла бесіда про отруєння кота. Та Оксана була проти – жити в будинку і знати, що власноруч заморили тварину до смерті, а її тіло залишили у вентиляційній шахті… «Я телефонувала «часникам» – вони кажуть, що виб’ють за 15 хвилин», – стояла на своєму Оксана.
Через 10 хвилин приїхали два чоловіки спортивної статури у робочих комбінезонах. Пройшли до підвалу, подивилися. Вийшли, взяли два відбійні молотки, вдягли протигази і…визволили кота. За роботу приватники взяли 100 гривень – заплатили їм пані Челишкова 50 гривень та кореспондент «Телеграфа» стільки ж.

P.S. Оксана Челишкова звернулася до міського голови Миколи Глухова. Мер пообіцяв, що гроші  за послуги приватників «жеківці» нам повернуть. Проте на день виходу «Телеграфа» вони цього поки що не зробили.

Коментар фахівця

За коментарем кореспондент «Телеграфа» звернувся до Олени Дмитриченко, адвоката «Бюро адвоката Василишина М.Р.»: 
– Чи може кіт потрапити до вентиляційної шахти через оголовок (верх шахти), який знаходиться на технічному поверсі чи на даху?
– Особливості утримання технічних поверхів передбачені у «Правилах утримання житлових будинків та при будинкових територій». Вхідні двері або люки виходу на покрівлю повинні бути завжди замкнені. Вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється лише працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд. А також тим, хто виконує ремонтні роботи та працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху. Якби двері чи люк на технічному поверсі були щільно зачинені (як те передбачено правилами), кіт навряд чи туди потрапив би. 
– Чи повинні були ГЖЕПівці пробити пастку, де сидів кіт?
– Цими ж «Правилами…» передбачена можливість при засміченнях каналів вентиляції пробивання стін чи панелей і прочищання каналів з наступним закладенням отворів. У даному випадку туди впала тварина, яка могла там загинути. Не відомо, чи проник би запах залишків тварини до квартир мешканців. Якщо так, то це б загрожувало здоров’ю людей. А за «Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій» несправності вентиляційної системи, що можуть спричинити отруєння людей, повинні ліквідуватися негайно після їх виявлення.
– Чи мають право представники ГЖЕПу труїти кота?
– Вони ж не фахівці по умертвінню котів. Для цього є необхідні служби. Не відомо, як відреагував би кіт на отруту. Можливо, йому довелося б довго страждати, що за Законом є неприпустимим. Згідно з Законом «Про захист тварин від жорсткого поводження» умертвіння тварини можливе лише в тому разі, якщо її страждання не можна припинити в інший спосіб. У даному випадку припинити страждання кота можна було, пробивши пастку. До речі, знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів, карається за статтею 299 «Кримінального кодексу України» («Жорстоке поводження з тваринами»)  штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Людмила Чванько