35-річчя Кременчуцької художньої школи відкладено

У середу, 4 листопада, у міській художній галереї мала відкритися страшенно цікава виставка – виставка робіт учнів Кременчуцької художньої школи. Ми бачили ці роботи і стверджуємо, що то не миле дитяче малярство, яке розчулює батьків та бабусь. Це таки живопис. Невідомо, чиї то фантазії «в рамках» – учнів чи їхніх учителів, але результат справляє враження. Усю цю красу мали побачити кременчужани. Але пані прем’єр сказала: «Грип!!!». І настав грип. Відкриття виставки та урочистості перенесені. А ми свою розповідь не відкладатимемо, бо для неї саме час.

У середу, 4 листопада, у міській художній галереї мала відкритися страшенно цікава виставка – виставка робіт учнів Кременчуцької художньої школи. Ми бачили ці роботи і стверджуємо, що то не миле дитяче малярство, яке розчулює батьків та бабусь. Це таки живопис. Невідомо, чиї то фантазії «в рамках» – учнів чи їхніх учителів, але результат справляє враження. Усю цю красу мали побачити кременчужани. Але пані прем’єр сказала: «Грип!!!». І настав грип. Відкриття виставки та урочистості перенесені. А ми свою розповідь не відкладатимемо, бо для неї саме час.

У ХІХ столітті в особнячку на вулиці Гоголя – де зараз розташована художня школа – знаходилось реальне училище. А в одного з його викладачів народився син – Олександр Литовченко. І став він відомим російським живописцем. Нині роботи Олександра Литовченка знаходяться у Третьяковській галереї.

Завуч школи Володимир Терещенко демонструє відремонтований клас. Стелі у класах художньої школи криві від народження. Хатинка, чесно кажучи, біднувата. Але її потроху ремонтують. Нічого, симпатично виходить.

Адже саме після «жовтневих» свят (7-10 листопада) 1974 року у Кременчуці відкрилася перша справжня художня школа. Нині їй виповнюється 35 років. І саме цій події присвячена виставка. Ініціювали створення школи два ентузіасти – Серафим Кузнєцов та Микола Хомов. Обоє викладали в образотворчій студії при палаці культури «Дормаш». А керував палацом Микола Матвієнко. Він хлопців підтримав та допоміг «пробити» ідею у кабінетах міськвиконкому. Школу розмістили у невеличкому будиночку на вулиці Гоголя. А Серафим Кузнєцов став її першим директором. Згодом його запросили очолити спеціалізовану художню школу в Ленінграді. І ще кілька років поспіль учні та викладачі кременчуцької школи їздили до Ленінграду – «у гості до Серафима». А також Ермітаж побачити та у черзі за «дефіцитом» у Гостиному дворі постояти.

У 80-х та 90-х художня школа почала відігравати суттєву роль у культурному житті Кременчука. Тут не лише вчили дітей малювати. Тут зібралися страшенно обдаровані майстри. Молоді та амбітні. Тут вони створили творче об’єднання «Зелений острів». Перша ж виставка «островитян» справила фурор. Кременчужани побачили фантастично гарні та нетипові для того часу роботи. Замість традиційних селянок та матерів-героїнь із мозолястими руками, вони роздивлялися містичні сюжети у дусі Босха від Олега Ліпченка та мліли перед невимовно гарними лілеями від Віктора Мусіяки. Там був ще один майстер – Володимир Дзюбенко. Усі звали його Китайцем. Китаєць практикував цигун та писав загадкові і дуже-дуже гарні роботи на тему Тибет–Єгипет.

Потім Китаєць зник. Ліпченко виїхав до Канади. Мусіяка вже більше десяти років розраджує своїми роботами парижан. Настав час, коли сумно було проходити повз художню школу та згадувати, які майстри тут працювали.

Але цей невеселий час минув. Нині на школу накотила друга хвиля талантів. Тепер тут викладають Рубанов, і Мосієнко, і Шуляк, і Готвянська. Це все – майстри. На щастя, вони ще не в Канаді. Втім, їхні роботи експонуються по усьому світу – від Китаю до Канади. До того ж, вони класно вміють вчити. Їхні учні один за одним вступають до найпрестижнішого серед професіоналів Харківського художнього училища та до Миргородського технікуму художньої кераміки.

Роботи саме цих юних талантів ви і зможете побачити у міській художній галереї, коли грипу дадуть команду скінчитися. І відновиться життя. До речі, Кременчуцька художня школа завжди славилася не лише своїми учнями та вчителями, а й стильними вечірками – із «живими картинками» та різними богемними приколами. «ТелеграфЪ» має інформацію, що і цього року запланована грандіозна вечірка. Тож використовуйте час карантину ефективно – шукайте запрошення. Буде цікаво.