Як заробітчанам, що працюють за кордоном, не втратити можливість отримувати пенсію

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області пояснює, як українським заробітчанам, що працюють за кордоном, не втратити право на призначення пенсії в Україні.

Втратити можливість отримувати пенсію заробітчанин може у таких випадках:

• якщо людина працювала в іншій державі неофіційно;
• якщо людина працювала в тій країні, з якою Україна не укладала угоди про соціальні гарантії;
• якщо людина працювала легально в державі, що має угоду з Україною, але не потурбувалася про необхідні документи.

Отже, тим, хто вже працює або збирається працювати за кордоном, потрібно пам’ятати про страховий стаж. Якщо після роботи за кордоном людина планує жити в Україні, то пенсію їй призначатимуть за українськими законами, тому без страхового стажу неможливо набути право на пенсійне забезпечення.

Для забезпечення соціальних гарантій своїх громадян Україна укладає відповідні угоди з іншими країнами:

• державами колишнього Радянського союзу і СНД (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Молдова, Грузія, Азербайджан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан);
• державами Прибалтики (Латвія, Литва, Естонія);
• державами ближнього та далекого зарубіжжя (Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Португалія).

Частину цих угод, а саме угоди з країнами колишнього Радянського Союзу (нинішнього СНД), укладено за територіальним принципом, частину – за пропорційним. Територіальний принцип передбачає, що стаж, якого людина набула, працюючи в цих країнах, зараховують і в Україні.

Суть пропорційного принципу у тому, що Україна окремо нараховує людині пенсію за «український» стаж згідно зі своїм законодавством, а інша держава нараховує пенсію за частину «свого» стажу за своїми законами. Для визначення права особи на пенсію братимуть до уваги стаж іншої держави.

І якщо пенсіонер проживає в Україні, інша держава пересилає йому свою частину коштів в Україну, і навпаки, - якщо пенсіонер живе в іншій країні, то Україна переказує йому кошти за місцем проживання.

У підсумку слід мати достатню кількість стажу для призначення пенсії. І якщо у 2019 році – це 26 років, то надалі кількість стажу, необхідного для призначення пенсії в Україні, щороку збільшуватиметься (2020 рік – 27 років, 2021 рік – 28 років), доки не досягне 35 років.

Для підтвердження свого стажу роботи в зазначених країнах майбутні пенсіонери повинні мати відповідні документи, їх можна отримати за допомогою органів Пенсійного фонду, які надсилатимуть запити.

Як зазначають працівники Пенсійного фонду, українські заробітчани здебільшого не цікавляться умовами призначення пенсії ні у своїй державі, ні в тій країні, з якою в Україна підписала угоди.

Тому перш ніж їхати на роботу за кордон, потрібно зробити наступне:

• дізнатися, скільки страхового стажу людина вже має в Україні (зробити це можна у сервісному центрі Пенсійного фонду або в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Фонду, попередньо зареєструвавшись);
• дізнатися, чи існує угода з тією країною, де доведеться працювати, і якщо так, то за яким принципом її укладено - територіальним чи пропорційним;
• з’ясувати умови зарахування стажу та призначення пенсії у країні, куди вирушаєш, і дізнатися, як можна це перевірити й контролювати свого роботодавця.

Якщо так сталося, що людина вже досягла пенсійного віку, але необхідного страхового стажу не має, то його можна докупити, підписавши договір із Державною фіскальною службою та сплативши страхові внески за певний період.

Тож фундамент майбутньої пенсії – це страховий стаж протягом трудового життя як в Україні, так і за кордоном.