Квартира у кредит стала борговою пасткою

На минулому тижні представники громадської організації «Наш захист» влаштували акцію протесту перед Автозаводським райсудом (до цього, як пам’ятають кременчужани, подібні мітинги були біля «Укрсиббанку» та ОТП-банку). Мітингувальники кажуть, що судді часто детально не вникають у деталі справ за позовами банків. У людей відбирають майно на користь фінансових установ. Тим часом у справах буває не так все «чисто» – з точки зору вимог банків. Одна з таких справ – «кредитна історія» Надії Абрамової, яку нині розглядає Автозаводський райсуд.  Пані Надія розповіла її «Телеграфу», підтвердивши відповідними документами.

У листопаді 2006 року вона придбала квартиру, оформивши кредит у ПриватБанку на суму $30 тисяч  на 10 років.  Заставою виступило саме житло (за договором іпотеки, який був укладений із банком одночасно з договором про кредит). До лютого 2007 року жінка сумлінно щомісяця вносила платежі: мала хорошу роботу та заробіток.  Потім захворіли родичі, і довелося пережити два похорони. Через це пані Надія заборгувала банку кошти за три місяці. У червні 2007 року звернулася з проханням перенести термін прострочених платежів (як це передбачав договір). Банк відмовив, але запропонував переоформити кредит. У результаті з’явилося вже два кредити. Один – на прострочену заборгованість – близько 2 тисяч $, а інший – на придбання житла (при цьому термін кредитування банк збільшив до 20 років «з метою зменшення кредитного навантаження»).

– Я вважала, що банк хоче мені дійсно допомогти і погодилася на таку пропозицію. ПриватБанку я довіряла, бо ми з чоловіком і дітьми давно були його клієнтами: через нього ми й зарплати отримували, і депозити там були, і рахунки, – розповідає жінка.

Вже потім вона порахувала, що «кредитне навантаження» (вже за двома кредитами) насправді стало ще більшим. Адже бажаної відстрочки, яка могла б її врятувати, жінка так і не отримала. Тим часом курс долара почав рости шаленими темпами, і пані Надія знов допустила збій у графіку платежів. Та ще й у 2008 році банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за кредитом і нарахував штрафні санкції. Усе ж жінка хоч нерегулярно, але платила. А в січні цього року банк зажадав від пані Надії повної сплати заборгованості (всю суму кредиту плюс відсотки). Згодом подав до суду з метою продати квартиру у забезпечення своїх вимог.

– Про те, що моя справа вже у суді, я дізналася випадково. Працівник банку зателефонував мені анонімно і попередив про це – є ще совісні люди. На той час  два засідання суду вже пройшло без мене. Тобто рішення на користь банку могло бути прийнято без моєї участі. Вже у травні, коли я прийшла на судове засідання, воно було перенесене, щоб я мала можливість ознайомитися з документами. І я написала заперечення, – розповідає пані Надія.

Як з’ясувалося, банк приклав до судової справи «старий» кредитний договір (2006 року, який мав би бути скасований, бо замість нього був укладений інший договір). У «старому» договорі була вказана й попередня адреса Надії Абрамової – в селі Піщаному. Туди й направляли повістки. Хоча в «новому» кредитному договорі, за яким пані Надія платила з 2007 року, була вже вказана її справжня адреса – тієї самої квартири, яка придбана у кредит. При цьому розрахунок заборгованості за кредитом банк зробив за «новим» договором.

Коли ж пані Надія почала вникати у розрахунок її боргу, то з’ясувала, що банк не врахував частину її платежів, коли переукладав «новий» договір.

– Виходить, 1309 $ я просто подарувала банку? – тепер це питання пані Надія ставить у суді.

Але й це ще не все. Вже у ході судового розгляду Надія Абрамова через запит, який зробив нотаріус у Державному реєстрі іпотек, з‘ясувала, що ще 17 лютого 2007 року ПриватБанк продав право вимоги на її квартиру англійській компанії «Юкрейн Морггейдж ЛОУН ФАЙНЕС №1 ПІ-ЕЛ-СІ». І це в той час, коли пані Надія ще не мала заборгованості за кредитом. До того ж, відповідно до Закону «Про іпотеку» банк має попереджати позичальників про передачу зобов‘язань.

–  Яке відношення тепер має Приватбанк до моєї квартири? Чому до суду подав позов банк, а не ця англійська компанія?  І на якій підставі зі мною переукладали новий договір, за яким я плачу банку, а не третій особі? А тепер уявіть ситуацію. Навіть якщо я розрахуюсь за банківським договором, з‘явиться англійська фірма, і почне вимагати гроші й собі. На даний час Приватбанк подав до суду лист, де сказано, що право вимоги за іпотечним кредитом банк знову викупив у англійської фірми. Однак там немає ні печаток, ні підписів фірми, які це засвідчують. До того ж, у листі йдеться, що зобов’язання банк викупив назад в 2007 році. Але станом на  31 березня 2010 року іпотекодержателем є англійська компанія! – на підтвердження своїх слів пані Надія демонструє нотаріально засвідчений витяг з Держреєстру іпотек.

Об’єднання «Наш захист» здійснює юридичний супровід цієї справи у суді. Чим закінчиться її розгляд, «ТелеграфЪ» обов‘язково поінформує читачів. Ми  й надалі публікуватимемо «кредитні історії», аби люди знали, в яку халепу вони можуть потрапити, і головне – уважно читали та аналізували умови договорів.  Важливо знати також те, що з 9 січня 2009 року внесені зміни до Закону «Про банки і банківську діяльність», і тепер банки не мають права в односторонньому порядку змінювати умови договорів.

Ціна питання

151,5 тисяч гривень  – таким був еквівалент $ 30 тисяч у 2006 році (на момент укладення договору Надією Абрамовою)

Понад 72 тисячі гривень виплатила банку позичальниця  за три роки

277,4 грн ($ 34676  – разом з пенею і штрафними санкціями) винна пані Надія станом на перше березня цього року (за розрахунками ПриватБанку)

Головний аргумент

Об’єднання «Наш захист» намагається довести у суді незаконність валютних кредитів.  Адже відповідно до ст. 99 Конституції України єдиною грошовою одиницею України є гривня. У статті 524 Цивільного кодексу України говориться, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (але не навпаки). До того ж, допускається тільки визначення еквіваленту в іноземній валюті, а не сплата нею.