Спецвагон для інваліда

Міністерство транспорту та зв’язку нарешті визнало існування людей з обмеженими можливостями і у Полтавському регіоні. Два роки тому спеціальний вагон для їхнього транспортування можна було замовити лише на київському та львівському напрямах. Нині Південна залізниця теж отримала відповідний вагон. Отже, люди з обмеженими можливостями, які проживають у Кременчуці, зможуть їздити «по-людськи».

Той, хто багато подорожує, хоч раз та бачив, як українською залізницею транспортують інваліда. Як родичі та міліціонер (бо більше ніхто не погоджується) тягнуть його на руках у вузький тамбур, як засовують туди ж коляску, а вона – навіть складена – за все чіпляється та перекриває прохід роздратованим пасажирам з клунками. Потім, коли потяг рушить, починається біганина та пошуки порожніх пластикових пляшок – бо це єдиний доступний вид пересувного «туалету» для інваліда-спинальника в українському вагоні. Адже колясочнику неможливо заїхати у завузький вагонний туалет.

Минулого тижня кореспонденту «Телеграфа» вперше довелось побачити на кременчуцькому напрямку вагон, пристосований для потреб людини з обмеженими можливостями. Вагон мав незвичний номер – «00», подвійне зеро. Пасажирів зустрічали двоє дорослих турботливих провідників. У вагоні було кілька звичайних пасажирських купе та окремий відсік. У ньому знаходилось купе, пристосоване для перевезення інваліда-колясочника, окремий тамбур і туалет. Купе досить широке, у ньому нормально стає коляска. Так само вільно вона проходить через тамбур, яким інвалід може проїхати до пристосованого до його потреб туалету. Такий ми колись побачили в аеропорту Кеннеді. А от у Кременчуці та на українській залізниці не бачили жодного разу.

Олена – дівчина, яку везли спеціальним вагоном – розповіла «Телеграфу», як вона цього добилася. Олена – кременчужанка. Через хворобу та травму їй доводиться регулярно їздити до санаторію ім. Бурденка, що у Саках. Це – Мекка спинальників. Там їх не лише лікують, там все пристосоване для їхнього існування – і дороги, і будинки, і магазини. Олена розповіла, що чимало колясочників продали свої квартири та купили житло у Саках. Бо лише тут їм можна жити «по-людськи». Саме в Саках, у санаторії, дівчині розповіли про існування спеціального пасажирського вагону, який можна замовити. І цього року Олена вперше поїхала до санаторію та повернулася звідти у пристосованому вагоні. Щоб його замовити, дівчина заздалегідь звернулась із письмовою заявою до начальника Кременчуцького залізничного вокзалу. Також їй довелось спілкуватися з представником Південної залізниці (вагон належить Південній залізниці, за відповідним наказом його приєднують до потягів різних напрямків).

Звісно, ми запитали, чи зручно Олені подорожувати спецвагоном? Замість дівчини відповіла її мама: «Ми п’ять разів їздили до Бурденка, і оце вперше їдемо, як люди!»

Олена вперше за своє життя подорожує спецвагоном