«Ажурне захоплення» кременчуцької майстрині

17.03.2023, 15:12 Переглядів: 265

Уже сьомий рік наша землячка Анастасія Паншина кожного дня, рівно на пів на п’яту ранку, бере в руки в’язальний гачок, щоб за декілька годин чи днів зробити чудову прикрасу. То може бути інтер’єрний декор: невелика мереживна серветка для тумби, святкова скатертина для обіднього столу чи підсвічник. Або мереживний неповторний комір на сукню чи палантин. Усі роботи – дуже красиві, акуратні, ексклюзивні.

«ДДС» поспілкувалися з талановитою майстринею та розпитали, чому вона захопилася в’язанням та звідки черпає ідеї для робіт

За освітою Анастасія кравчиня-закрійниця. Якийсь час займалася індивідуальним пошиттям одягу. Потім працювала продавцем канцтоварів та іграшок, а шість років тому вирішила в’язати.

— Колись давно, ще у школі на уроках праці я спробувала в’язати крючком. Перші стовпчики та петельки виходили не дуже гарними і я на роки закинула гачок. І лише шість років тому знову спробувала. Спочатку в’язала для себе, а потім — і для інших людей на замовлення, — розповідає Анастасія.

Її перша велика робота — мереживна скатертина з тонкої пряжі. Коли її творила, вона здавалася нескінченною. Але зараз жінка дуже швидко, з великим задоволенням створює найрізноманітніші елементи декору. В її колекції скатертини, серветки, покривала, фіранки, декоративні подушки.

— Багато людей говорили, що, дивлячись на створені мною мережива, відчувають захоплення та трепет. Іноді мене вмовляли розширити асортимент — в'язати шапки, одяг, сумки… Я ж вважаю: щоб досягти високого рівня майстерності, потрібно мати вужчу спеціалізацію. Іноді, крім декоративних виробів, я в'яжу палантини, шалі та коміри, але все ж таки в пріоритеті домашній текстиль, — розповідає майстриня.

Для себе Анастасія вибрала «філейне в’язання» і кожен день удосконалює свою майстерність. Вона працює по 12-14 годин на добу, щоб зробити красиву річ для інтер’єру. Також дівчина має особливу любов до брюгського та ірландського мережива. Вироби в цій техніці неймовірно легкі та ажурні.

Найчастіше схеми для роботи майстриня малює сама. Нерідко в’яже по фотографії – вона розуміє, як зробити той чи інший узор.

Але для виконання будь-якої роботи потрібне терпіння. І якщо серветку Анастасія може зв’язати за один день, працюючи з ранку до ночі, то на велику скатертину може витратити декілька місяців.

— Іноді працюю над однією річчю три місяці. При цьому використовую десять кілометрів пряжі. Прагну, щоб скатертина була ідеальною. Вона має бездоганно лежати на поверхні столу. У роботі я використовую лише бавовну, тому що вона найкраще тримає форму і більш практична.

Роботи нашої землячки є не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Вона відправляла їх до Франції, Великої Британії, Німеччини, США. Але всі замовники — це українці, які мешкають за кордоном.

— Якось мені замовили штору з павичем. Мені дуже подобаються ці птахи, вони шикарно виглядають у мереживі. Яке ж було моє здивування, коли я дізналася, що замовниця тримає справжніх павичів.

Маючи великий досвід, майстриня, на диво, жодного разу не брала участь у виставках та конкурсах, каже, що поки що «не дозріла». До того ж для виставки треба дуже серйозно підготуватися, зробити багато різних робіт, але на це потрібен час. Зараз Анастасія працює над кількома замовленнями — часу дуже бракує.

На щастя, всі свої творіння вона викладає на сторінці у фейсбуці — там можна помилуватися тонкими досконалими мереживами.

Ми запитали, як правильно доглядати за скатертинами та серветками ручної роботи, і вона дала декілька порад.

— Догляд за такими виробами нескладний. Прання бажано ручне, але з усіх правил є винятки. Якщо виріб дуже великого розміру (я в’яжу скатертини, фіранки, покривала довжиною до трьох метрів), то можна прати й в пральній машині на делікатному режимі. Брюзьке мереживо бажано сушити в горизонтальному положенні. Я завжди крохмалю виріб і раджу це робити замовникам. По-перше, він краще тримає форму, по-друге, тоненька плівочка крохмалю не дає проникнути забрудненням углиб пряжі. Плями від кави, чаю, кетчупу відіпрати буде набагато простіше.

На творчість Анастасію Паншину надихають старовинні мережива, вона захоплюється такою тонкою роботою.

«Мені часто кажуть, що ажурні мережива, які я роблю, нагадують морозні візерунки на вікнах. Я дуже тішуся, що мої роботи теж комусь дарують натхнення та позитивні емоції», — підкреслила майстриня.

Автор: Мирослава Українська

Теги: ручна робота

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.