Лагідна українізація: взаємини, відносини, стосунки, ставлення, відношення — як правильно?

«Взаємини, відносини, стосунки, ставлення, відношення»: даємо чітке пояснення цим словам

Слова, які позначають стосунки між людьми є різні й більшість із них не є синонімами. Люди часто плутають, коли потрібно вживати слово «стосунки», коли «відносини», а коли «взаємини».

В російській мові нашій групі слів відповідає лише одне — «отношение» («отношения») — просто жах, яка бідна російська мова! А необізнані з тонкощами української мови люди не можуть розрізнити семантичних відтінків українських слів.

У сучасній літературній мові вживаємо так: слово «взаємини» має тільки множину і позначає зв’язки між людьми: особисті, родинні, взаємини між чоловіком і жінкою, взаємини між дітьми.

Наприклад: «Племінник не дуже любив свого дядька, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини». (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954)

Дуже близьке є слово «стосунки», але і його слід вживати правильно. Воно використовується на позначення зв’язків не лише між людьми, а й між абстрактними поняттями, між державами, між різними організаціями.

Наприклад: «Приятельські стосунки пов’язували Миколу Лисенка та Петра Чайковського» (Максим Рильський). Це слово має також і однину. Наприклад: «До цього скандалу я не маю жодного стосунку».

Ще одне слово, яке дуже часто помилково використовують досі для позначення стосунків між людьми.

«Відносини» — слово, вживане тільки в множині. Зазвичай, його використовують у суспільно-політичному значенні.

Кажемо: «Інститут міжнародних відносин», «економічні відносини», «суспільні відносини» тощо. Наприклад: Політичні відносини між країнами-сусідами були вкрай напруженими.

Слово «відношення» та «ставлення» теж мають своє значення і слід розуміти, коли та як їх вживати. «Відношення» має й однину, й множину і позначає взаємозв’язок між явищами. Воно здебільшого вживане в термінології: «відношення поверхонь», «відсоткове відношення», «синтаксичне відношення». Слово «ставлення» має лише однину й означає характер поводження з кимось, із чимось.

Наприклад: «Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього» (Михайло Коцюбинський). Або «Дітей треба навчати шанобливого ставлення до надбань світової культури».

Насамкінець лише додамо, що, дбаючи про чистоту мовлення, ви поважаєте не лише себе, а й своїх співрозмовників.