1 червня в центральній бібліотеці для дорослих відкрили унікальну виставку, за яку ще півстоліття тому перепало б і бібліотекарям, і художнику і присутнім. Відомий кременчуцький діяч та художник Віто Катторгі (Вадим Каторгін) представив свою мейларт-колекцію - арт-об'єкти листування з художниками зі всього світу.
Мail art - напрямок мистецтва, присвячений креативному оформленню паперового листування. Він зародився у 50-х роках ХХ століття. Засновником напрямку вважається американець Рей Джонсон. У 1955-му він уперше розрізав частину своїх картин на фрагменти завбільшки з конверт і розіслав їх своїм друзям із проханням щось додати й прислати назад. Отримані роботи використав знову - надіслав своїм респондентам. Зав’язалося жваве листування, в якому 1956 року були задіяні 200 осіб, а вже 1960-го — близько 300.
Віто ж захопився мейлартом у 2004 році і, з того часу, це захоплення його не покидає. В його колекції уже більше 100 об'єктів, а на виставці представлені 50.
- У мене був друг у Москві - художник, який постійно мені торочив: «Тобі потрібен мейларт, це те, чим тобі варто займатися», - зізнався Вадим. - А я не сприймав йогослова серйозно. Що це за мистецтво таке? Якісь дурощі! А потім я якось побував на виставці розмальованих конвертів з різних країн і вона так мене захопила! Мені так сподобалось, що мені одразу ж захотілось цим займатися, зібрати свою колекцію...
10 років Вадим прожив у Москві, обмінюючись з художниками по всьому світу частинками натхнення у конвертах. в 2011-му повернувся додому, у 2014-му стався Майдан, революція, війна... На пару років він зробив перерву.
- Мені нічого не хотілося, адже коли гримлять гармати, музи - мовчать. Яке мистецтво, коли у країні війна. З 2014-го я, практично, не виставлявся і не листувався. Я зробив одну єдину листівку «Майдан» у 50 екземплярах і розіслав по всьому світу. 50, адже кожна марка - долар, а 50 баксів для нас - не мало, - поділився Віто. - «Майдан» навіть зробив мене відомим, адже Україна була тоді на слуху. І багато людей мені тоді писали, щоб я і їм таку листівку теж вислав. І все. А зараз ми вже ближчі до Європи, все, по-троху стає на місця.
Взагалі, у мейларті мало політики - це мистецтво, яке приносить тепло спілкування. Кожен автор вкладає у конверт частинку себе, свого мистецтва, свого натхнення, своєї країни. На колажі часто додають чеки, квитки, тролейбусні талончики, чайні пакетики, лоскутки тканини, листочки дерев. Інколи їх навіть не компонують у колаж, а просто вкладають у конверт. І вони несуть абсолютно дивовижну атмосферу, адже подолали півсвіту до того, як втрапити у руки до адресата. Такі предмети художники можуть використати у своїх роботах і відправити далі.
- Тут нема політики - європейські митці не люблять політики. Там все простіше. Хоча й мені зараз просто запропонували виставитися і ось моя колекція тут. А при совку (СРСР, - ред.) це було б неможливо. А якби ще помітили, що тут американські адреси, то повиганяли би усіх з роботи, - каже художник.
Таким чином художники можуть листуватися усе життя: обмінюватися емоціями за тисячі кілометрів, отримуючи та відсилаючи міні-картини, штампи та колажі і жодного разу не зустрітися. Раніше, коли соцмережі не набули такої популярності, художники навіть розсилали спеціальні «карти» - колажі чи малюнки з адресами усіх мейартистів, яких знали, та розсилали кожному з них, а ті - далі. Таким чином художники дізнавались адреси один-одного і географія їх листувань розширювалась. Зараз усе набагато простіше, адже адресу можна знайти в інтернеті.
- Я коли був у Франції, я повідомив про це французькому мейлартисту з провінції Пінару про це, і він приїхав до мене у Париж. Обійняв мене і заплакав, - розповів Вадим. - Я здивувався і запитав, чого ж він плаче, а той відповів: «Я ж не думав, що я колись Вас побачу! У мене є стільки Ваших робіт, ми ж роками листуємося»! Ну, художники, вони ж як діти. Він так розчулився. Сам він скульптор, але в його листівках щось є. За ними ганяються колекцонери, а він може просто надіслати її будь-кому! Навіть Ви йому напишіть, і він пришле вам листівку.
Якщо Ви отримали мейларт лист, на нього прийнято відповідати - відправити у відповідь свою роботу, марку, колаж чи листівку, або доповнити отриану роботу, розмножити її і розіслати далі. Але, як розповів кременчужанин, відповідь приходить, приблизно на 30% листів.
- Знаєте, яка це радість, коли ти отримуєш листа з Америки? Не тому, що він з Америки, а тому, що у ньому є якийсь дух, незвичність. Листівки з Америки чи Європи сприймаються по-іншому. Ну, ось, як автомобілі: і «Жигуль», і «Мерседес» - машини, але відчуваєш ти себе в них по-різному. Так і з мейл-артом, - пояснив Катторгі. - А коли сам робиш розсилку і через 2 тижні, коли тебе хтось згадує - ти відчуваєш. Так, одразу, тепло стає на душі. І я знаю, що мої листівки отримали.
- У колишньому соцтаборі (СРСР, - ред.) професіонали цим не займаються, в основному - дилетанти. Професіонали вважають, що це все несерйозно, не те що холст і масло. А це ж для душі, - каже Вадим. - А художник не може писати лише картини, без етюдів. Існують геніїї, які, навіть розмноживши власну марку на принтері, створюють неймовірний шедевр, який із рук не випустиш. Такі роботи колекціонують, продають на аукціонах. А у нас, за часи московського соціалізму, точно так, як люди розучилися прикрашати картинами стіни, художники розучилися ці картини писати. А мейларт дає мені зрозуміти, що мистецтво є, а талант - існує.
Ті ж, хто хоча б раз, до паперового листа домальовував щось на полях - уже займався, свого роду, мейлартом. А спеціально для тих, хто ще хотів би спробувати сворити власну листівку чи колаж Вадим Каторгін провів справжній майстер-клас. На якому кожен охочий міг спробувати себе у створені власних шедеврів.
Крім самого художника, на відкритті виставки виступили і молоді та обдаровані поетки Олеся Котляр та Тетяна Гусар з Арт-групи «Творчий Кременчук», які зачитали вірші.
Відвідати виставку у бібліотеці (вул. Соборна, 11) кременчужани зможуть до 15 червня.