«Соняхи гинули як солдати»: у Кременчуці прем’єра фільму «Вірю, чекаю, молюся»

31 жовтня у Кременчуці відбудеться прем’єра документального фільму «Вірю, чекаю, молюся». Фільм зачіпає одну з найбільших і найтрагічніших проблем російсько-української війни - історії полонених та зниклих безвісті бійців. 

Фільм розповідає одразу декілька історій - як колишніх полонених, так і рідних тих бійців, які на п'ятому році війни досі не знають яка доля спіткала їхнього батька, сина або брата. Про умови перебування в полоні російських окупантів розповіли чоловіки і жінки. Одних щодня катували та тримали на ланцюгу, а над іншими здійснювали акти психологічного насилля.

Своїми історіями поділилися і рідні тих, кого наразі вважають зниклим безвісті. Ці люди вже більше чотирьох років чекають хоча б якоїсь звістки від зниклих бійців. Це очікування і невизначеність психологи називають найгіршим, що може статися з людиною.

Також у фільмі «Вірю. Чекаю. Молюся» показали унікальні кадри роботи пошукової групи «Пошук Дніпро», які у вересні 2014 року одні з перших вирушили на поле битви біля Іловайська та під супроводом канонади та бойовиків вивозили тіла загиблих або розстріляних росіянами українських воїнів.

Колосальна робота проводиться не тільки задля пошуку вбитих, а й заради збирання доказів для майбутнього міжнародного трибуналу над окупантами, адже велика кількість тіл українських бійців були з ознаками катування та цинічної страти.