До редакції «Кременчуцький Телеграф» наш постійний читач Павло Бариба надіслав лист до 77 річниці звільнення Кременчука, в якому він згадує наших сусідів білорусів.
Друкуємо його лист без змін:
«Біля меморіальної стели «Вічно живим» є камінь з написом «На этом месте 1941-1943 гг. в застенках фашистского концлагеря погибли около 97 тысяч советских патриотов». А мені захотілося оглянути й інші камені. І от зліва від скульптурної групи я прочитав на одному з них: «Помститца, сябры». Значить і біло..руси були захисниками українського міста Кременчук.
… В думках повертаюся до дуже далекого в моєму житті 1972 року. На другий день після травневого Дня Перемоги я прибув Біло..русь для проходження військової служби. Моїм командиром був Михайло Микитович Мозговий. Привітавши з прибуттям він по-батьківські потиснув мені руку і відправив на солдатську вечерю.
У роздавальному вікні я побачив кухарку, на руці якої помітив… татуйований концтабір ний номер. Ця жінка – білоруска була однією з тих, кому адресоване звернення «Помститца, сябры».
А потім було літо з неодмінним піон..ськими таборами. На прохання першого секретаря РК ЛКСМБ Регіни Станіславівни Мілевської командир і відправив мене в такий заклад. Я навчав школярів стройової підготовки.
Залишилося мені тільки й дивитися на фото, на яких зображені мої молодші друзі – сябри – внуки тих білорусів, які пліч-о-пліч з українцями воювали проти коричневої чуми».
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.