«Байкери теж мають велике серце»: як француз Паскаль Машекс долає три тисячі кілометрів заради допомоги українським дітям

Сьогодні, 19:01 Переглядів: 151

Три тисячі кілометрів долає француз Паскаль Машекс, щоб допомогти дітям з інвалідністю з Горішніх Плавнів. Цього разу він завітав до міста втретє, і «Кременчуцький Телеграф» мав нагоду поспілкуватися з мандрівником

60-річний усміхнений Паскаль родом із затишного французького селища Сансак-де-Марм’єсс на півдні країни. Це особливе місце, де 14 тисяч мешканців живуть як одна велика родина.

Понад 30 років Паскаль працював у житловому господарстві, відповідаючи за водопостачання, але його пристрасть — мотоцикл. Він об’їздив пів Європи, а в останні п’ять років мандрує з вірним псом.

Паскаль — активний учасник місцевого мотоклубу, що об’єднує близько 60 ентузіастів різного віку, серед яких є й жінки. Нещодавно він вийшов на пенсію через проблеми зі здоров’ям, але це не завадило йому вирушити в Україну з гуманітарною місією.

 

«Щойно перетинаю кордон — розумію, що я вдома»

Україна стала частиною життя Паскаля задовго до його першої подорожі: його брат одружений з українкою понад 15 років, а серед друзів є жителі Броварів. Проте саме повномасштабне вторгнення Росії змінило його ставлення до нашої країни. Коли родина брата прихистила українських біженців, їхні розповіді настільки відрізнялися від усього, що він чув раніше, що Паскаль вирішив побачити все на власні очі.
Перша подорож влітку 2023 року перевернула його світогляд.

«Після повернення до Франції мені знадобилося два тижні, щоб звикнути до тиші — без повітряних тривог і роботи ППО, які стали звичними в Києві», — згадує він.

 Але парадоксально, навіть в умовах війни, Паскаль почувався в Україні безпечніше, ніж у деяких французьких містах.

«Можна померти будь-де і будь-коли. Я ставлюся до цього філософськи», — каже француз.

Інфаркт і вихід на пенсію не зупинили його подорожей до України.

«Тепер мій час належить мені, можу подорожувати скільки захочу», — каже він.

Французька пенсія дозволяє йому подорожувати.

«Як тільки перетинаю кордон України, відчуваю, що це мій другий дім. Тут панує особлива свобода», — ділиться Паскаль.

 

«Байкери теж мають велике серце»

Історія допомоги дітям з інвалідністю в Горішніх Плавнях почалася з розповіді українських друзів із Броварів про осередок «Ніжність». Паскаль вирішив залучити до цієї справи свою байкерську спільноту.

 

«Хоч байкери можуть здаватися кремезними чоловіками, які гучно розмовляють і люблять добре поїсти, але їхні серця здатні на велике співчуття», — усміхається він.

Взимку 2024 року на традиційному зборі французьких байкерів, де зібралося понад 320 учасників, Паскаль поділився своїми враженнями від поїздки до України. Він розповідав про побачене на власні очі: про стан країни, про потреби людей і брак ресурсів.

«На жаль, не всі відгукнулися — європейцям важко зрозуміти труднощі, з якими вони особисто не стикалися. До того ж після подій в Ізраїлі українська тема у французьких ЗМІ відійшла на другий план», — пояснює Паскаль.

Проте вдалося зібрати 250 кілограмів гуманітарної допомоги. Цього разу замість мотоцикла Паскаль вирушив автівкою — і через більший об’єм вантажу, і через непередбачувану погоду. Кілька місяців він збирав речі, а друзі та знайомі, дізнавшись про його плани, приносили свої пожертви. Окрім одягу, французькі благодійники передали кошти — але з конкретними умовами використання. Гроші мають піти на харчування дітей та оплату комунальних послуг осередку.

 

Десять днів дороги та нові відкриття

Дорогою до України Паскаль завітав до Швейцарії, де тепер живе українська родина, у якої він гостював під час свого минулого візиту в Україну. Для давніх знайомих Паскаль привіз одяг, книжки та подарунки до дня народження для чотирьох дітей. А на зворотному шляху планує захопити їхні особисті речі, що залишилися в Україні, та купити українських продуктів, яких не знайти у Швейцарії, наприклад, гречку.

 Подорожувати з собакою Україною виявилося простіше, ніж очікувалося.

«Прикордонники лише попередили про необхідність повного пакета документів на тварину при виїзді — європейські стандарти суворіші», — розповідає Паскаль.

З пошуком житла теж не виникло проблем — мандрівник заздалегідь визначив готелі, які приймають з тваринами.

 

У Франції орендувати житло з твариною простіше завдяки системі страхування.

«Якщо собака щось пошкодить, страхова компанія покриває збитки. Це обов’язкова умова договору оренди, без якої здавати житло неможливо», — пояснює Паскаль.

За пів року Паскаль помітив в Україні чимало змін. Покращилися дороги, особливо міст через Псел, який минулого разу створив йому проблеми. Змінився та автопарк — з’явилося більше вантажівок європейського стандарту.

А щоб краще розуміти країну, яка стала йому такою близькою, Паскаль взявся за вивчення української мови. Поки що потроху читає і користується перекладачем, але жартує про те, що посмішка — це 50% успіху в спілкуванні.

 

«Людина з інвалідністю не має бути аутсайдером суспільства»

Паскаль помітив відмінності в ставленні до людей з інвалідністю у Франції та Україні.

«У Франції інфраструктура більш адаптована, але головна різниця в підході суспільства», — розмірковує він.

За його спостереженнями, в Україні люди з інвалідністю часто залишаються осторонь, не через власний вибір, а через неготовність суспільства сприймати їхню особливість.

«Це справжня дискримінація, коли людина не може себе реалізувати через бар'єри, створені самим соціумом», — переконаний француз.

Розповідаючи про Францію, Паскаль зауважує, що там діти з інвалідністю навчаються у спеціальних закладах, де вони здобувають якісну освіту, а їхні батьки мають можливість перепочити.

«Європа — не рай, а просто інше життя»

Франція роками приймає біженців, і зараз у місті Паскаля живуть близько 40 родин з України. Переважно це жінки з дітьми, які тримаються окремо від місцевих. Ставлення до біженців, каже він, різне, адже всі люди різні.

«Багато хто вважає, що Європа — це рай, де все просто і чудово, — зазначає співрозмовник. — Але насправді життя тут коштує дорого. У мене є друзі з України, які переїхали до Німеччини, і ще до переїзду я запитував їх, чи впевнені вони, адже це буде непросто. Однак вони вирішили ризикнути. Зараз кажуть, що вже міркують про повернення, бо життя в Європі виявилося набагато складнішим, ніж очікували».

   

«Мрію проїхатися українськими дорогами без звуку тривоги»

Кожен вечір гість із Франції проводить в осередку «Ніжність». Діти чекають на нього з нетерпінням — разом вони грають в ігри, спілкуються, сміються. Паскаль навіть планує організувати для них справжню французьку вечерю — благо, на кухні осередку є для цього все необхідне.

«Єдине, чого бракує у вашому місті це великого супермаркету, де можна знайти всі потрібні інгредієнти», — усміхається він.

За час перебування в Горішніх Плавнях пан Паскаль неодмінно відвідає своїх друзів — місцевих байкерів. Минулого разу вони допомогли йому з ремонтом мотоцикла, і тепер він хоче віддячити за гостинність. Разом вони планують поїздку до Келеберди — постояти біля пам’ятника Тарасу Бульбі та помилуватися краєвидами Дніпра.

 

Далі його шлях проляже до Одеси.

«Я розумію, що там побачу іншу картину життя, замислено каже Паскаль. Але життя навчило мене цінувати кожну мить і бути вдячним за можливість допомагати іншим, незалежно від обставин».

Каже, що приїжджатиме, доки зможе бути корисним. І мріє про той день, коли проїде українськими дорогами без звуку повітряної тривоги.

Автор: Ольга Тарантіна
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх