Акція протесту у пологовому будинку

У родині Варакути  восьмеро дітей, старшій дочці – тринадцять років, молодшій – кілька днів, вона народилася 9 серпня. Минулої суботи мама разом з немовлям мала виписатися, але вона відмовляється залишати пологовий будинок: “Це моя акція протесту проти того, як наша держава та влада піклуються про демографічну ситуації в країні. Можновладці буквально звинувачують нас у тяжкому злочині, який полягає у тому, що ми народили і виховуємо дітей. Якщо я випишусь, про мою проблему відразу забудуть, і мені доведеться годинами стояти під дверима кабінетів, щоб довести своє право і право моїх дітей на гідне життя. А часу у нас немає. До 24 серпня моя родина має залишити будинок у Садках, який ми знімали  останні три роки. Господар продав його, нові власники вже приходили і повідомили, якщо протягом встановленого строку ми не залишимо будинок, вони виселятимуть нас з нарядом міліції”.
“Поведінка цієї мами порушує наші правила, - каже Анна Ходак, завідувач пологово-фізіологічним відділенням. – Та ми, лікарі, маємо завжди бути на боці жінки та дітей. Якщо Ольга Варакута вважає, що таким чином допоможе  родині, приверне увагу до своїх проблем, нехай залишається”.

У родини Варакути ніколи не було власного житла. Прописані вони у своїх батьків, але місця для їх численного сімейства у невеличкому будиночку немає.
Перед тим, як переїхати у Садки, вони  проживали у “будинку під знос” у провулку Топольова. “Цей будинок нам не належав, - розповідає Ольга Варакута. – Мешканців з нього виселили,  а ми туди в’їхали. Так і прожили шість років в “аварійних кімнатах”, адже будинку більше 150 років. Виїхали ми тому, що стеля почала на підлогу падати. У Садках ми знайшли житло на дуже вигідних умовах. У господаря були борги за газ, ми взяли на себе зобов’язання їх погасити, а він впустив нас у свій дім”.
На квартирному обліку Варакути перебувають з лютого 2004 року. Як багатодітна сім’я вони у першочерговому списку на отримання житла під номером 991.
Протягом року вони ведуть листування з облдержадміністрацією, Президентом, просять забезпечити їх житлом. “Усі листи переадресовують нашому меру, - каже Анатолій Варакута, багатодітний батько. – А від Глухова відповідь одна: “Житлова площа вашій сім’ї буде надана згідно з  чергою з урахуванням пільг, як це встановлено житловим законодавством України”. Але, наскільки мені відомо, вже кілька років жодний  пільговик не отримав квартири”.
Те, що господар вирішив продати будинок, для багатодітної родини стало несподіванкою, і вони вдалися до екстремальних методів боротьби за дах над головою.

Акція протесту породіллі привернула увагу міської влади. Микола Бугаєнко, керуючий справами виконкому, запропонував родині зайняти три кімнати загальною площею 40 квадратних метрів у нещодавно відремонтованому гуртожитку за адресою вул. Східна, 22.
Ввечері у вівторок “ТелеграфЪ” разом з Ольгою та Анатолієм Варакутою відправилися оглянути нове помешкання. Потрапити у свою потенційну квартиру Варакутам так і не вдалося. Їх ймовірний сусід по секції просто не відчинив двері. Ольга та Анатолій роздивлялися кімнати через вікна.
На перший погляд, кімнати доволі пристойні, на кухні – новий кахель та сантехніка. Але Варакути вирішили відмовитися від такого способу вирішення їх квартирного питання: “Цей гуртожиток у народі називають “дурдомом”, - каже багатодітна мати, – хіба серед алкоголіків та наркоманів місце дітям. До того ж, у нас один хлопчик і семеро дівчаток. Я вийду в магазин, а вони залишаться з цим дивним чоловіком?”
“Та і сорок квадратних метрів для нас десятьох замало, на кладовищі більше дають”, - аргументує свою відмову чоловік.
Тетяна Одерій, завідувач відділом сім’ї, молоді та освіти так прокоментувала ситуацію: “Я не розділяю позицію цієї родини. Кімнати у гуртожитку – це тимчасове житло. Зараз вирішуємо питання відселення сусіда.
Поселившись там, вони залишаться на квартирному обліку в першочерговому пільговому списку. У черзі перед родиною Варакути інші сім’ї, які теж знаходяться у скрутному становищі і чекають на квартири”.
Однак багатодітна сім’я не погоджується на компроміси: «Немає нічого тривалішого, ніж тимчасове, - пояснює Ольга Варакута. – Погодившись на цей «дурдом», ми з нього ніколи вже не виїдемо!»

Ольга Варакута ще не вирішила, як назвати свою восьму донечку. “Імена нашим дітям дає Бог! – каже мати. – Він відкриває черево і Він його закриває. Ми з чоловіком віруючі, тому вирішили у питанні народження дітей повністю покластися на Божу волю, саме тому наша родина багатодітна. Бог послав нам дітей і допоможе поставити їх на ноги”.
Таке сприйняття світу Ользі привив її чоловік Анатолій. Вони разом уже п’ятнадцять років. За словами працівників виконкому та психологів Центру соціальних служб для молоді – це дуже пристойна і любляча родина. “Справжнє щастя не залежить від зовнішніх умов. Маючи достаток, люди прагнуть жити для себе, народжують одну-дві дитини. Це породжує бідність на людяність, щирість, лагідність, милосердя, - каже багатодітний тато. – В нашій родині діти – це щастя”. 
Варакути не бояться скрути, але все ж таки скаржаться на відсутність належної підтримки з боку держави. “Критерії такі, що соціальна допомога сім’ї надається за умови, що дорослі не заробляють у місяць  по 144 гривні на кожну дитину і по 80 гривень – на себе, - пояснює мати. -  Тобто наша родина має жити на 1165 гривень у місяць. Від цієї суми віднімають заробіток мого чоловіка, те, що нам не вистачає до “норми”, виплачують у вигляді соціальної допомоги”.