Дві лафи для касти недоторканих

... Тепер необов’язково за імунітетом йти до національного парламенту, витрачати на це нерви й чималі гроші... Можна обійтися меншою сумою, внести своє прізвище до списку районного, міського чи обласного осередку партії та покладатися на агітаційні здібності однопартійців, яких любить народ. Наприклад, очолить районний осередок партії “Столи і стільці” голий і босий правдоруб Пацюк. За нього пенсіонери табуном підуть голосувати, бо він м’яса, як і вони, навіть у свята не їсть і проголошує те, що вони хочуть чути... А ви – за Пацюком третій-п’ятий у списках... “Столи і стільці” отримали 10 мандатів у місцевій раді. І ви – вже депутат... недоторканний... Дивитися виборцям в очі необов’язково. Адже пропорційна система не передбачає закріплення за кожним власником мандату округу... Виступати перед бабусями, фарбувати лавочки і вкручувати лампочки у під’їздах, щоб заручитися підтримкою виборців ще раз, по закінченні депутатського строку, немає необхідності.
Більшість опитаних “Телеграфом” депутатів  проти виборів до місцевих рад за пропорційною системою. Аргумент: “Я на своєму окрузі кожну яму на дорозі знаю, а списочники до таких проблем ставитимуться зверхньо”.
Проти “мажоритарщини” (вибори за округами) виступив депутат Олександр Урін: “Довибори до міської ради в зв’язку з тим, що із життя пішов шанований мною депутат Скульбіденко, показали, які шалені гроші готові задіяти “мажоритарщики”, щоб отримати мандат,  купити довіру виборців. Мажоритарна система себе повністю скомпрометувала, її подальше використання призведе до того, що бізнес і влада зростуться. Я – за пропорційну систему, але з відкритими списками. Щоб виборець голосував не просто за партію, а за конкретних людей, які вирішуватимуть долю міста у раді”.
Секретар міської ради Василь Івко вважає: “Народний обранець має займатися законодавчою діяльністю у межах держави чи у межах міста. Витрачання на округ власних коштів чи залучених – недолік нашого законодавства. Всі депутати повинні бути у рівних умовах. Обіцянки кандидата прокласти дорогу чи поставити  двері під’їзду – це, певною мірою, підкуп виборців. У Кременчуцькій міській раді немає спеціальних фондів для того, щоб їх виконувати”. Серед недоліків пропорційної системи Василь Івко називає ймовірність того, що фракції у місцевій раді вдаватимуться до глобального, лобіюватимуть політичні інтереси, забуваючи про господарську діяльність.

Довідка
1. Президент України Віктор Ющенко  5 жовтня 2005 року підписав зміни до Закону «Про статус депутатів місцевих рад”, які, фактично, встановили недоторканність депутатів усіх рівнів. Наступного дня Ющенко заявив, що буде ініціювати відповідне звернення до Конституційного суду відносно законності підписаних ним змін.
2. Депутати місцевих рад були “недоторканними” від початку незалежності до 2002 року (з невеликими перервами).

Питання про депутатську недоторканність не є чимось новим для України. Сьогодні  24 стаття Конституції України гарантує всім громадянам рівні права, а  статті 80 та 126 гарантують недоторканність народним депутатам і суддям.  За даними Українського незалежного центру політичних досліджень, протягом всієї історії ВР парламент дав згоду на позбавлення недоторканності трьох народних обранців. Були випадки, коли депутати піарно знімали з себе недоторканність оголошуючи про це на весь світ. Однак жодної юридичної сили ці гучні заяви не мали... Яскравим прикладом дієвості  недоторканності депутатів ВР на території Кременчука є наша “Гавриліада”.
За словами Віктора Матвієнка, який обіймав посаду заступника голови міської ради, а згодом був її секретарем, саме за часів недоторканності прокурор жодного разу не звертався за дозволом до ради  на притягнення до кримінальної відповідальності когось із місцевих депутатів. “На моїй пам’яті недоторканність проявлялася двічі, - згадує Віктор Іванович. – Коли рада не дала згоди на звільнення з посади головного лікаря дитячої лікарні, депутата Феодосія Провізіона та на звільнення з посади директора КП “Міський ринок”, депутата Євгена Холода. На мій погляд, це трохи не етично. Кожен з депутатів почувався ніяково, коли доводилося вирішувати питання подальшої професійної діяльності свого сусіди у сесійній залі. Новий закон не передбачає необхідність згоди ради у разі звільнення депутата з посади, а раніше так було ”.

У нашому місті імунітет на правоохоронців набули 60 депутатів міської ради, 100 – районних і четверо – обласних. Переважна більшість із них – керівники та підприємці.

Нинішній секретар міської ради Василь Івко припускає, що, можливо, для певної категорії людей депутатська недоторканність стане стимулом чи потребою. Василь Івко  і Віктор  Матвієнко переконані, що всі повинні бути рівними перед законом.
Дискусії навколо недоторканності починаються перед кожними важливими виборами. Зазвичай, ініціюють повернення імунітету депутатам усіх рівнів опозиціонери... Щоб уникнути політичних переслідувань. І цього разу повернення недоторканності стало одним із пунктів славнозвісного Меморандуму, який Ющенко підписав з Януковичем... Підписав Меморандум і прострочив своє право  на вето, хоча активно виступав за рівність усіх громадян і проти недоторканності... Як тепер Луценко боротиметься з корупцією... Міністр  спочатку гучно заявив, що у разі створення касти недоторканних із депутатів усіх рівнів, він подасть у відставку... Заявив, а тепер мовчить... і у відставку не подає... Як і Президент, чекає висновку Конституційного суду.

Отже, поки справа розглядатиметься в Конституційному суді, жодного депутата місцевої ради не можна буде притягнути до кримінальної відповідальності, заарештувати чи піддати заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду цього питання місцевою радою й отримання її дозволу на подібні дії. Щоправда, кримінальна справа стосовно депутата місцевої ради може бути порушена судом або прокурором. Але будь-які запобіжні заходи щодо нього - навіть у вигляді підписки про невиїзд, а тим більше взяття під варту - суд може застосовувати винятково після отримання згоди відповідної місцевої ради.
Виходить, якщо депутат на своєму робочому місці розкрадає державні кошти, прокурор порушує проти нього кримінальну справу, а міська рада не дає згоду на притягнення товариша до кримінальної відповідальності, покарання злочинцю не світить. Наших обранців відтепер за порушення правил дорожнього руху оштрафувати не так то просто. Адже для адміністративного стягнення, що накладається у судовому порядку, теж потрібна згода ради.
Депутати-директори можуть не виплачувати своїм підлеглим зарплату і не боятися відповідальності перед законом, якщо впевнені, що рада “свого” не здасть.  На вирішення долі свого колеги місцевій ради закон дає цілий місяць. (Злочинець встигне і зі свідками розібратися, і п’ятами накивати).  За цей час депутати повинні прийняти вмотивоване рішення й у триденний строк повідомити про нього прокурора. Сам же депутат має право брати участь у розгляді радою питання про притягнення його до кримінальної відповідальності. Якщо сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада “відмовляють” прокуророві, то для вирішення цього питання 'по суті прокурор має право внести подання до відповідної районної чи міської ради”. Якщо ж і вона відмовить, то вже прокурори вищого рівня йтимуть по радах далі - адже 'у разі відмови міської або районної ради надати таку згоду, питання може бути вирішено по суті за поданням прокурора області відповідною обласною радою. Генеральний прокурор України має право звернутися з поданням про вирішення питання по суті до Верховної Ради України'.

Про зворотні наслідки недоторканності
Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень
Можна побачити цікаву тенденцію: лобіювати недоторканність завжди намагаються ті політичні сили, які вважають себе в опозиції до влади, на відміну від тих, хто при владі. Разом із тим риторика про скасування недоторканності всіх депутатів приносить вагомі виборчі дивіденди, адже український виборець справедливо вважає, що, якщо комусь дають більше прав, меншає прав у нього. Тим більше, що під риторику про недоторканність легко можна підвести розмови про боротьбу й остаточне викорінення корупції тощо. І цим неминуче можуть скористатися ті чи інші політичні сили в ході наступної виборчої кампанії.
В умовах нерозвиненої української демократії, за наявності перспективи проведення пропорційних виборів на місцевому рівні,  існування недоторканності може дати Україні зворотні результати у вигляді комерціалізації та криміналізації посад на місцях. І це матиме вельми невтішні наслідки, тим більше з огляду на те, що новообрані посадовці отримають ширші повноваження.

Про тактику Президента
Вадим Карасєв, Директор Інституту глобальних стратегій
- У цьому рішенні Президента є тактичний розрахунок. З одного боку, Ющенко розуміє, що йому треба враховувати пункт Меморандуму, підписаного з Віктором Януковичем, і настрій парламентської еліти. З іншого боку, Президент, підписуючи цей закон, висловив свою політичну позицію: “Да, я підписую, однак під тиском обставин”. Я не виключаю, що в ході оформлення подання до Конституційного суду і розгляду справи Ющенко набере додаткові бали, виступаючи в унісон з загальним настроєм людей, які мають негативне ставлення до явища депутатської недоторканності взагалі, на рівні і депутатів Верховної ради, і місцевих рад.

Про конституційність
Михайло Погребінський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології
- Думаю, Конституційний суд визнає зміни достатньо конституційними. Адже не правильно називати цей закон “законом про недоторканність”. Мова йде винятково про порядок притягнення депутатів до відповідальності. Його дія, безумовно, ускладнює роботу правоохоронних органів, однак не відкидає можливості покарання депутатів у випадку їх провини. Відтепер для того, щоб притягнути депутата до відповідальності, необхідно отримати дозвіл його ради. Не може ж половина її складу стати на захист бандита! А якщо й так, можна звернутися за дозволом до вищої ради!