Автомобільний Армагедон. Маленькому Кременчуку скоро «світять» великі затори

Затори на дорогах – атрибут бурхливого столичного життя. Нині заторами може “похвалитися” і Кременчук. Машин на наших дорогах стає дедалі більше, дороги ж залишаються ті самі.

Кременчук - не столиця. Та незважаючи на те, що ми не можемо похвалитися великою територією та мільйонним населення, ситуація на дорогах міста, а саме щільність транспорту і його маневри на одному квадратному метрі проїжджої частини, все частіше нагадують Броунівський рух. Але це вже нікого не дивує. Кременчук – місто не бідне, з добре розвиненою промисловістю. Люди мають де заробляти гроші, а значить мрія мати власне авто для багатьох з часом перетворюється у реальність. Як нам повідомив в.о. начальника другого регіонального відділення ДАІ в Полтавській області Федір Васильків, на сьогодні у Кременчуці зареєстровано 50 тисяч приватних машин. Для повної картини додамо сюди 8 700 одиниць державного транспорту (і це не враховуючи автівок з Кременчуцького району). Не останню роль у завантаженості міста транспортом відіграє його географічне положення. Як відомо, через Крюківський міст проходить стратегічно важлива дорога, що з’єднує Лівобережну Україну з Правобережною. Це означає, що хочемо ми того чи ні, а міст впливає на життя пересічного кременчужанина хоча б у аспекті дорожнього руху. Певна кількість транзитних транспортних засобів як з Кременчуцького району, так і з усієї України щоденно вливається у дороги міста разом з місцевими учасниками дорожнього руху.

Якщо 50 тисяч приватних авто міста вишикувати одна за одною і припустити, що їх довжина в середньому складає 4,60 м., то отримаємо ряд довжиною в 230 км.

Мешканці міста і особливо автолюбителі відзначають, що останнім часом рух на дорогах відчутно пожвавився. Автолюбителі навіть склали власний хіт-парад доріг, де рух найінтенсивніший та найнапруженіший. До списку входить поки що п’ять “гарячих точок” нашого міста. Це район Крюківського мосту, перехрестя вулиць Першотравневої та Пролетарської, Пролетарської та Шевченка, Шевченка та Леніна (через будівництво, яке там ведеться та таксистів, які паркуються у забороненому місці, перекриваючи половину і так 'урізаної' вулиці), а також славнозвісний поворот на Халаменюка у районі залізничного вокзалу. Багато проблем створює також рух потягів через центр міста, особливо коли вони в часи пік змушують зупинятись транспорт по обидва боки колії на кількох дорогах міста одразу. Проте, на думку працівників ДАІ, серйозних проблем у місті немає. Федір Васильків каже, що напружений рух транспорту у вказаних місцях можна побачити лише у часи пік.
Рух вантажного транспорту – питання окреме. У багатьох містах аби такий транспорт не заважав життю міста, його виводять на об'їзні дороги. Наразі роль такої виконує вулиця Леонова. У напрямку на Полтаву її вінчає міст. Обмеження по висоті транспортного засобу для проходження під ним складає 4,3 м. Такий “метраж” поки що є достатнім для вільного руху вантажівок на цьому участку, чого не скажеш про міст, що з’єднує вулиці Шевченка і 50-річчя Жовтня. Там обмеження по висоті складає 3,7 м, чого явно недостатньо для великогабаритних фур.

Наразі на обліку в ДАІ перебувають 50 тисяч приватних автомобілів і 8 700 одиниць державного транспорту, не враховуючи авто з Кременчуцького району.

Левова частка вантажівок прямує у бік Крюківського мосту, створюючи по дорогах проблеми для місцевих водіїв. Але не тому, що мета у них така – нашкодити, а тому що змушені, бо є на те об’єктивні причини. Наприклад, фурі, яка прямує на Київ, треба розвернутися на перехресті біля центрального ринку, а тут, як на зло, ще й світлофори не працюють –  ось і маємо затор.
Щодо сюрпризів Крюківського мосту, то про них мешканці міста знають не з чуток. Застрягти посеред Дніпра хвилин на 40 можна через те, що чиясь автівка невчасно “заглохла” посередині мосту, або сталося зіткнення, бо хтось надто поспішав, нехтуючи правилами і здоровим глуздом. Ситуація класична  -  дурні за кермом – не менша проблема, ніж дороги. До того ж, міст періодично ремонтують, обмежуючи по ньому рух транспорту. Вирішити цю проблему може лише будівництво нового мосту. Але це вже інший аспект...

Коли ми змушені стояти в заторах , ми не можемо не нервувати через згаяний час. І воно цілком зрозуміло, бо час – це гроші. Запізнення на роботу – одне з найбільш розповсюджених порушень трудового розпорядку. За нього можна отримати догану, залишитись без преміальних, а то й навіть, через систематичні запізнення, втратити робоче місце. Можна і втратити очікувані прибутки через спізнення на заплановану ділову зустріч. Робочий час – це такий же ресурс розвитку бізнесу, як і будь-який інший (прибуток, матеріальні активи, фонд заробітньої плати, тощо). З одного боку, здавалося б, яка різниця, о котрій співробітник прийшов на роботу – о 8.00 чи о 8.10. Але ці десять хвилин, помножені на всіх недисциплінованих робітників, складаються у години, дні і місяці, наносячи невиправдані збитки підприємствам.
До речі, середньостатистичний американець щороку проводить в автомобільних пробках 62 години. Найважча ситуація у Лос-Анджелесі. Мешканець цього міста у заторах просиджує 136 годин на рік.
За підрахунками  Техасського інституту транспорту, який провів дослідження в 75 містах країни, через автомобільні пробки американська економіка щороку втрачає 68 мільярдів доларів.

З огляду на інтенсивність руху в місті, дороги треба розширювати. Та й новий міст через Дніпро вкрай потрібний. Проте такі масштабні проекти навряд чи стануть реальністю найближчим часом – у міста не вистачає коштів на їх втілення.

У плані дорожнього руху Кременчук уже переріс себе – чи то машин забагато, чи то дороги занадто вузькі. Швидше за все, останнє. Бажаючих не залежати від міського транспорту і їздити на власному авто багато, а от пропускна здатність доріг залишає бажати кращого.
Начальник комунального підприємства “Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” Володимир Губар згоден з тим, що розширення доріг є нагальною потребою для Кременчука. Але пан Губар зазначає, що не всі вулиці можна пристосувати до вимог нового часу. Наприклад, вулиці Леніна і Жовтневу особливо не розшириш через щільність забудови. Можна було б розширити вулицю Красіна на відрізку від електростанції до Пролетарської (водії знають, як складно буває “розминутись” там із зустрічним транспортом). Але влада вже дала дозвіл на будівництво приватних будинків в районі вулиць 40-річчя Жовтня і Горького, тому розширити цю вулицю не можна буде вже навіть у перспективі. А ось Першотравневу зробити ширшою можна за рахунок зелених зон. У 2001 році проектним інститутом було розроблено проект реконструкції цієї вулиці,  яким передбачалося розширення проїжджої частини, реконструкція підземних комунікацій, заміна тролейбусних опор, освітлення, озеленення. Пан Губар каже, що обговорювали навіть будівництво підземного переходу. Ширину проїжджої частини планували збільшити на три з половиною метри і додати ще одну полосу. Враховуючи те, що машини паркуються біля бордюрів і загороджуть левову долю проїжджої частини, така реконструкція Першотравневій вкрай необхідна. Але проект “лежить у шухляді” вже чотири роки – і наступного року виймати його також не збираються.

У Кременчуці 149 км доріг з твердим покриттям, тобто заасфальтованих, і близько 200 км грунтових.

Головний спеціаліст з благоустрою УЖКГ Вікторія Ткаченко зазначає, що коштів, щоб реалізувати такий масштабний проет на Першотравневій, в місті немає. Вартість запланованих робіт (у цінах 2001 року) складала 4,8 млн. грн., зараз вона зросла майже вдвічі, а звернення до обласної служби автомобільних доріг щодо надання фінансової допомоги на реконструкцію цієї вулиці так і не задовольнили. За словами пані Вікторії, щоб реалізувати такий проект хоча б на одній вулиці, необхідно на декілька років відмовитись від утримання інших.
Володимир Губар з цією думкою погоджується. “Цього року ми отримали 1 млн. 200 тис. гривень на капітальний ремонт доріг і 900 тисяч на поточний, – каже він. –  За ці кошти можна було б зробити одну вулицю. Але на балансі нашого підприємства знаходяться всі дороги міста. Поточним ремонтом нехтувати не можна”. Останнім часом з’явилася можливість збільшення обсягів ремонту  доріг і мостів. Пані Ткаченко каже, що з 2001 року 50 відсотків коштів, а з 2003 року 75 відсотків з транспортного збору, який платить власник кожної автомашини, почали залишатись у міському бюджеті. Може з часом на міські дороги щось і назбираємо.
Пан Губар каже, що для того, щоб розвантажити дороги міста, є сенс побудувати об’їзну. Але перш ніж її будувати, маємо звести новий міст через Дніпро. Може, десь всі дороги і ведуть до Риму, а в Кременчуці вони ведуть до Крюківського мосту. Наразі міська влада разом з народним депутатом Василем Гаврилюком просувають питання фінансування будівництва мосту через Дніпро в проект бюджету на 2006 рік. Начальник міськфінвідділу Тетяна Неіленко повідомляє, що в протокольне доручення комітету Верховної Ради записане питання про необхідність розглянути можливість виділення місту одного мільйона гривень на техніко-економічне обгрунтування будівництва нового мосту через Дніпро та 30 мільйонів гривень для початку будівництва його першої черги.

Вважається, що найтяжчими переживаннями в житті людей є смерть близьких, розлучення, переїзд. Насправді ж, нас убивають дрібниці. Виявляється, що більш за все люди напружуються, коли стають не в ту чергу в супер-маркеті, виходять з дому без ключів, змінюють підодіяльник. Найнеприємнішою подією більшість людей вважає затори на дорогах – вони «випереджають» навіть заповнення податкової декларації.
Ситуація з рухом на дорогах нашого міста останнім часом далеко не ідеальна. Періодичні затори, в яких хоч і не довго, але стояти доводиться практично кожному автолюбителю, негативно впливають не лише на його настрій, але й на стан здоров’я. До речі, німецькі вчені запевняють, що кожний 12-й випадок інфаркту так чи інакше пов’язаний із заторами на дорогах. При цьому вид транспорту особливого значення не має – велосипедисти потрапляють до лікарні так само часто, як і пасажири міських автобусів, і автолюбителі. Затримка дорожнього руху – це сильний стрес, тому що кожен нервує, переживає за свою машину та згаяний час. З іншого боку, людина вимушена вдихати протягом певного часу масу шкідливих речовин, які виділяються двигунами внутрішнього згоряння. Звичайно, здоров’я нам цього не подарує.
Тим, хто звично нервує за кермом свого автомобіля через затори, некоректну поведінку інших учасників руху, ями на дорогах, психологи рекомендують, як з цим впоратись. Звичний для багатьох водіїв спосіб розслаблення – цигарку за кермом – психологи вважають не тільки не дієвим, але й небезпечним способом. По-перше, відбувається інтоксикація головного мозку, звужуються кровеносні судини при збереженні високого кров’яного тиску і частого пульсу. Це може призвести до гіпертонії й утворення тромбів. Є безпечні і не менш ефективні способи самозаспокоєння. Психологи радять просто випустити пару: покричати, можно з використанням нецензурної лексики, щоправда, вікна при цьому мають бути зачиненими – щоб не спричиняти дискомфорту для інших учасників дорожнього руху. Якщо поряд з водієм немає пасажира, то можна побити крісло кулаком. По-перше, це допомагає зняти напругу, по-друге, це може добре розвеселити, якщо спробувати подивитись на себе начебто збоку. Можна медитувати, прислухаючись до частоти свого дихання. Курцям, які не можуть обійтися без цигарок, спеціалісти рекомендують закрити очі і уявити собі, що вони вдихають тютюновий дим. Це цілком може замінити цигарку.

Картина, яку ми намалювали повна й однозначна. Щоденно вулицями Кременчука рухається велика кількість транспортних засобів, і наразі ми маємо всі підстави стверджувати, що з часом на дорогах міста їх буде ще більше.
Щоправда, у ДАІ довгострокових прогнозів щодо збільшення кількості автомобілів у Кременчуці, не дають. Федір Васильків назвав 'Телеграфу' цифри сьогоднішні. Так за дев’ять місяців поточного року ДАІ здійснила 9 799 операцій з транспортом, у тому числі зареєструвала 4 255 транспортних засобів, включаючи вантажівки, автобуси, легкові машини, мотоцикли та причепи. Виходячи з цих даних, ми приблизно підрахували, що за один місяць у Кременчуці реєструється 472 транспортних засоби і прикинули, що з такими темпами через п’ять років транспорту побільшає на 28 320 одиниць. Федір Васильків каже, що робити такі розрахунки не зовсім коректно. Яку конкретно кількість машин буде зареєстровано протягом наступних п’яти років, не може спрогнозувати ніхто. Попит на авто різниться залежно від різних факторів, зокрема, навіть, від пори року. На запитання, чи має ДАІ в розпорядженні якісь статистичні викладки, на основі яких можна зробити такі прогнози, пан Васильків відповів негативно. Наразі ДАІ не може дозволити собі розробку спеціальної статистичної програми.
І все ж ми дозволимо собі сміливість сподіватися, що жити ми будемо з кожним роком не гірше ніж зараз, а значить авто купуватимемо і далі. А ось перспективи у розбудові доріг місто має незначні. Та й навряд чи за ті ж п’ять років Кременчук матиме новий міст через Дніпро...