“Через безлад у райраді загинула моя дочка”

“Прости нас, дівчино, що ми такі безсилі, зарадить лихові страшному не змогли”, - так 11-В Онуфріївської школи 2005 року випуску поминав свою однокласницю Юлію Сурмило. Ця гарна дівчина, старанна учениця, так і не почула останнього шкільного дзвоника.
Останнім в її житті став шостий урок 14 жовтня 2004 року. По його закінченні Юля разом з подругою вирушила додому. До рідного двору дівчина не дійшла метрів двісті. Подруг збив автомобіль... 16-річну Юлю Сурмило – на смерть, Аню Довгопол, - на щастя,  ні...
Автомобіль УАЗ-31514 рухався в тому ж напрямку, що і Юля з Анею, автодорогою Павлиш-Дереївка, що проходить через Онуфріївку. І, хоча дівчата йшли не по асфальту, а по піску, обочиною, УАЗу місця на дорозі не вистачило.  За кермом авто був 27-річний  Віталій Перепеляк, штатний водій голови Онуфріївської райради. Трагедія на дорозі його не зупинила. Після зіткнення він втік, замість того, щоб надати допомогу потерпілим.
На краю села УАЗ зупинив односельчанин. Він повідомив Віталію Перепеляку  та його товаришу про те, що вони збили дівчат. “Хлопці були п’яні. Щоб вони далі нікуди не поїхали, я витягнув ключ із замка запалювання їхньої машини. За це Віталій вдарив мене ногою в обличчя, пішла кров. Він почав тягати мене за куртку, а його товариш став видавлювати мені очі”, – так постраждалий розповів про свою зустріч з водієм голови райради на суді.

На суді Віталій Перепеляк визнав, що це він збив дівчат. Однак водій не вбачав своєї вини в тому, що залишив місце пригоди та потерпілих напризволяще. За його словами, він не помітив зіткнення з пішоходами, тому що йому в обличчя сильно світило сонце...
Суду Віталій пояснив, що того дня він прийшов на роботу. Оскільки ніяких вказівок на виїзд не було, він поїхав на службовому автомобілі до свого знайомого. У той день було свято Покрови, тож вони вирішили його відзначити. Після кількох пляшок горілки на компанію з чотирьох чоловік, хлопці вирушили у сусіднє село.  На вулиці Набережній, де трапилася трагедія, Віталій не помітив ні пішоходів, ні зустрічних авто, лише почув якийсь удар. Його товариш запитав: “Чи нікого ми не збили?”, на що професійний водій відповів: “Не знаю” і поїхав далі. (Дані з вироку Світловодського міськрайонного суду у справі)

Суддя визнав Віталія Перепеляка, водія голови Онуфріївської райради, винним у смерті Юлі Сурмило і призначив йому покарання: п’ять років позбавлення волі, заборонивши протягом двох років сідати за кермо. І тут же, керуючись статтею 75 Кримінального Кодексу України, замінив відбування покарання на випробувальний строк, тобто випустив Віталія на волю.
Ця 75-та стаття дійсно передбачає заміну строку до п’яти років за ґратами на умовне покарання, але винятково для “надзвичайно  хороших” людей.
Віталій, раніше не судимий, отримав позитивну характеристику з місця роботи, незважаючи на те, що у робочий час п’яним сів за кермо відомчого авто і виїхав у село без шляхівки.
– А чому я повинен був давати йому негативну характеристику, якщо у робочий час Віталій Перепеляк вів себе нормально і спиртного не вживав, - сказав в інтерв’ю “Телеграфу”  Михайло Момот, голова Онуфріївської райради. – Я його п’яним на роботі не бачив. А те, що він творить по закінченні робочого дня, мене як керівника не стосується. Так, він не однозначна людина, через алкоголь він втрачає контроль над собою. Про це всі знають.
– Однак того трагічного дня він сів за кермо п’яним у робочий час?!
– Я цього не бачив, бо був у відрядженні.
Отже,  позитивної характеристики, обіцянки звинувачуваного “Я більше не буду” та наявності у нього двох неповнолітніх дітей вистачило для того, щоб суддя застосував до нього 75-ту статтю Кримінального Кодексу, незважаючи на те, що потерпілі – батьки загиблої дівчинки Ольга та Василь Сурмило – були проти.
Батько звинуваченого, Микола Перепеляк, який тоді обіймав посаду голови Онуфріївської райдержадміністрації, під час бесіди з “Телеграфом” категорично “відмів” припущення про те, що він “домовився” з суддею первинної інстанції про заміну для сина п’яти років за ґратами на умовне покарання.
Ще одним “плюсом” для Віталія Перепляка стали свідчення посадових осіб Онуфріївської райдержадміністрації про те, що Перепеляк-старший дав їм
2 000 гривень для організації поминального обіду.
Батька Юлії Сурмило це дуже обурило: “Нам сказали, що це гроші райво. Якби ми знали, що це гроші Перепеляка, ми б ні за що в житті не погодилися їх взяти. Не розумію, як люди можуть бути такими підступними. Дивляться в очі, начебто співчувають нашому батьківському горю, і обманюють... підло обманюють, щоб допомогти вбивці”...
Мати загиблої направила апеляцію на вирок суду, назвавши його незаконним.
Старший помічник Світловодського міжрайпрокурора Юлія Макарова теж визнала, що “вирок підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості” та підтримала апеляцію постраждалої.
А на засіданні Апеляційного суду сторону звинувачення представляла прокурор Усатова. Вона попросила звільнити Віталія Перепеляка від кримінальної відповідальності на основі Закону України “Про амністію”, що вийшов 31 травня 2005 року. Про це просив і сам Віталій Перепеляк. Підстава – наявність двох неповнолітніх дітей. Суд визнав Віталія винним і... випустив на волю.

P.S.: Ця справа і досі залишається невирішеною до кінця. Апеляційний суд повернув матеріали на новий розгляд до суду первинної інстанції у тому, що стосується відшкодування моральної шкоди батькам. Як відомо, законом цей обов’язок покладено на власника автомобіля – джерела підвищеної небезпеки. Автомобіль належав райдержадміністрації.  З нею Онуфріївська райрада  уклала угоду про надання УАЗ-31514  в безоплатне користування. На час трагедії термін дії угоди вже скінчився, але за кермом авто був водій голови райради. А, згідно з чинним законодавством, якщо наймач продовжує користуватися майном, дія угоди продовжується автоматично. Голова райради Михайло Момот сподівається, що йому вдасться відбитися у суді. Мовляв, чому  він повинен забирати гроші із зарплатного фонду апарату ради і покривати вину сина Перепеляка? Пан Момот та юрист ради пан Сисой повідомили “Телеграфу”: “У разі програшу, ми  будемо звертатися з регресним позовом до Віталя Перепеляка і вимагати, щоб той відшкодував збитки ради”.

Батьки Юлії Сурмило та й дехто з  односельчан вважають причиною загибелі дівчинки – безлад у райраді, а саме – той факт, що водій, схильний до спиртного,  міг безконтрольно користуватися автомобілем.
– Мушу сказати, що з 1 серпня 2004 року Віталію Перепеляку ніхто шляхівок на виїзд не виписував. Я особисто користувався своїм власним, а не відомчим авто і сам був за кермом. До нього в машину я практично не сідав, – пояснює Михайло Момот, голова Онуфріївської райради.
– Навіщо ж ви тоді витрачали гроші громади на утримання непотрібного вам водія?
– Ця одиниця передбачена штатним розкладом.
– Селяни стверджують, що Віталій Перепеляк отримав посаду і зарплату, тому що про це вас попросив його батько...
– Я цього не приховую. Пан Перепеляк, тоді голова райдержадміністрації, звернувся до мене з проханням взяти на роботу сина. Мовляв, треба ж колись починати доросле життя. Я погодився.  І батько, і мати хлопця працюють на державній службі, серйозні, відповідальні люди.
– Це призвело до трагедії... Ви ж бачили, яку людину саджаєте за кермо.
– Відповідальність за те, що трапилося, лежить на Віталії та його батьках. Я не розумію їх позиції у цій ситуації, їх небажання схилитися перед батьківським горем. Я особисто на сесії райради назвав старшого Перепеляка вбивцею.

Микола Перепеляк, батько винного в загибелі дівчинки Віталія Перепеляка, не відмовлявся спілкуватися з “Телеграфом”, і на наше прохання відразу дав номер мобільного свого сина. Опинившись на волі, через півроку утримання у СІЗО,  Віталій став на облік у Центр зайнятості і зараз ніде не працює. Від зустрічі з журналістами Віталій відмовився.
Микола Перепеляк, який зараз очолює районний осередок однієї з партій, назвав ажіотаж навколо трагедії політичним замовленням. “Це ж знову починається. Тоді перед виборами всі паркани були обмальовані “Перепеляк-убивця!”, – каже Микола Васильович. – І тепер те ж саме. Просто у нас в районі Перепеляк – це авторитетна людина, от і є бажаючі похитнути мій авторитет”.
Перепеляк-старший не вважає себе винним у трагедії: “Коли Віталій пішов працювати водієм, він взагалі не вживав спиртного, до того ж, моїй дитині вже 28 років. Всі претензії – до нього”.
Пан Перепеляк переконував “ТелеграфЪ”, що він намагався вибачитися перед батьками Юлі Сурмило за сина, домовитися. Однак Сурмили його і на подвір’я не пустили.

На запитання “Телеграфу” відповідає адвокат Сергій Чупілко
– Водій за кермом відомчого авто у робочий час, будучи напідпитку, збиває двох школярок, які йшли обабіч дороги (тротуар відсутній). Після ДТП водій залишає місце пригоди, не надавши допомоги постраждалим. В результаті одна дівчинка померла, інша отримала легкі тілесні ушкодження. Сергію Петровичу, яка практика судових рішень у справах такого типу?
– І суддя, і прокурор, і адвокати з обох боків змушені діяти в межах правового поля, визначеного законом. По-перше, тут є обставини, що збільшують провину. Вони чітко визначені у 67 статті Кримінального Кодексу України: скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння і спричинення тяжких наслідків (смерті). При винесенні рішення суддя врахує і той факт, що підсудний залишив місце ДТП.  В результаті – це  від 3 до 8 років ув'язнення з позбавленням права управляти транспортним засобом до трьох років. Якщо ДТП скоїла людина, раніше не судима, яку позитивно характеризують за місцем роботи, суд, можливо, зупиниться на п’яти роках. При цьому дуже важливі висновки досудового слідства, в ході якого мають з’ясувати, що ж стало причиною ДТП.  Це необхідно, щоб визначитися, чи водій збив дівчаток через необережність, чи навмисне.
– Скажіть, чи реально у даному випадку застосування статті 75 КК, тобто звільнення від покарання з призначенням іспитового строку?
– Якщо потерпілі проти заміни ув’язнення на умовний строк, суддя, зазвичай, не застосовує 75-ту статтю. У всякому разі, за моєї практики такого ніколи не було.
– Чи може той факт, що на утриманні підсудного перебуває двоє неповнолітніх дітей, стати приводом для призначення умовного строку?
– Ні. Ще раз повторю, якщо потерпілі проти застосування 75-ої статті КК, – це недостатня причина. Однак цей факт може стати підставою для застосування до підсудного, за його проханням, амністії, якщо закон “Про амністію” вийшов після скоєння злочину. Тоді утримання двох неповнолітніх дітей є достатньої підставою, за умови, що злочин – ненавмисний і загинула одна особа.
– А якщо у підсудного є діти, однак він проживає окремо від них і не працює, а значить не утримує їх...
– Причиною відмови суду у застосуванні закону “Про амністію” за цим пунктом може бути лише позбавлення батьківських прав.

(Адвокат не коментує  конкретну справу, а лише дає відповіді на загальні запитання “Телеграфу”)

Іра Довгопол дружила з Юлею ще з дитинства. Вони сусіди. Зараз Іринка навчається в 11 класі Онуфріївської школи.
– Якби не було тієї страшної трагедії, Юля вже закінчила б школу. Того дня ми йшли додому після шостого уроку. Йшли обабіч дороги, тротуарів же у нас немає, розмовляли. У п’ятницю збиралися піти увечері погуляти. Звідки взялася та машина, я не знаю. Ми вже були майже вдома. Залишалося метрів 200-300 пройти.
– Коли ти зрозуміла, що трапилося лихо?
– Коли прийшла до тями. Лежу на землі, а біля мене Юля. Позбігалися всі, хто це бачив. Вийшло так, що Юля пропустила мене перед собою, і тому машина вдарила по ній. Можна сказати, що вона врятувала мені життя. Вона була дуже гарною людиною. Постійно мене виручала. Я завжди буду пам’ятати про неї.

Такою була Юля Сурмило. В останній рік свого короткого життя дівчина розквітла, мов на біду. “Юлечка вмовила нас розпочати у хаті ремонт, мовляв скоро женихи ходити почнуть, – згадує батько. – Ми все розкурочили, почали готуватися до ремонту. Зараз все так і стоїть занедбане. У нас ні до чого руки не здіймаються”.

Батьки загиблої Юлії Сурмило вдячні односельцям за підтримку