Квартири продаються двічі

Про те, що їх квартири виставлені на продаж, люди дізналися випадково. “У квітні минулого року я побачила у “Приватці” оголошення. Вирішила набрати номер, поцікавитися, в якому будинку продаються квартири. Уявляєте мій стан, коли я почула, що продають наші квартири у реконструйованому гуртожитку по провулку Олега Кошового,9”, - розповідає “Телеграфу” одна із постраждалих Тетяна Рубіна.
“У 2001 році ми  заключили договори з МЖК “Житлобудкомплект” на дольову участь у будівництві, тобто перепрофілюванні житла. Особисто я заплатила за свою майбутню квартиру 16,5 тис. гривень, - розповідає Ірина Кубушка, -  до того ж, цей договір передбачає, що після того, як я отримаю нову квартиру, свою кімнату у гуртожитку, де я зараз живу, я віддам у ЖЕД”. “А я взагалі тепер на вулиці опинилася, по родичах поневіряюся, - жаліється Тетяна Рубіна, - свою кімнату у гуртожитку по вул. Гвардійській, 8 я ще у 2001 році здала. Тепер ні нової квартири, ні старої кімнаточки!”
“Найжахливіше те, що через безглузді, безвідповідальні дії нашої міської влади зараз у підвішеному стані знаходимося і ми, ті, хто здавав гроші на реконструкцію цього гуртожитку, і “нові” власники наших квартир – ті, кому їх продали”, - підсумував ситуацію ще один постраждалий Михайло Троцький.
Безвідповідальним несостоявшиеся власники квартир називають рішення виконкому про передачу функції замовника на реконструкцію гуртожитку по провулку Олега Кошового,9  від ТОВ “Молодіжний житловий комплекс “Житлобудкомлект” до Полтавського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному будівництву. В процесі передачі функцій замовника права пайовиків, які заключили договори з МЖК, просто... загубилися.

Ще у 2000 році виконавчий комітет міської ради  дозволив МЖК “Житлобудклмплект” реконструювати комунальну власність – гуртожитки  по провулку Кошового, 7, 9 та вул. Гвардійській, 8, 10 – під жилі будинки. У 2003 році виконком видав ще одне рішення про визначення замовником на час реконструкції гуртожитку по провулку Кошового, 9 це ж саме підприємство. На виконання робіт виконком дав два роки.
В жодному з цих рішень немає ні рядка про те, за які кошти МЖК має проводити реконструкцію будинків? Чи має право визначений виконкомом замовник залучати гроші пайовиків і укладати з ними відповідні договори? За якими розрахунками має визначатися вартість квадратного метра реконструйованого житла? Чи уповноважений МЖК по закінченні реконструкції передавати комунальне майно у приватну власність пайовикам??? Міська влада дозволила собі залишити поза увагою чимало важливих правових питань. Не врегульованими залишися і правові наслідки, які настають у разі зміни замовника.
“Можливо правова база нашої діяльності була недостатньо визначеною, але у нас було бажання працювати”, - згадує Людмила Крикунова, директор МЖК “Житлобудкомплект”.
Після перепрофілювання блоку-А гуртожитку по провулку Кошового, 9,  мали з’явитися сорок оновлених квартир. Реконструкцію двадцятитрьох із них про інвестував Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, перерахувавши на рахунок МЖК ще у 2002 році півмільйона гривень.
На решту квартир МЖК “Житлобудкомлект” заключив договори дольової участі у реконструкції з людьми, які хотіли отримати квартири. За словами Людмили Крикунової, більшість із цих людей стояли у черзі на житло при міському квартирному управлінні. У перших договорах, укладених у 2001 році, вартість одного квадратно метра реконструйованого житла була визначена у сумі 144 гривень. До речі, ці договори містили пункт “Розрахунок є остаточним і перегляду не підлягає”. Однак у 2004 році МЖК “Житлобудкомлект” заключає зі своїми пайовиками нові договори, де вартість квадратного метра вже дорівнює 450 гривням. Ні в першому, ні в другому варіанті договору не вказані строки закінчення будівництва. В цілому з чотирнадцяти приватних осіб та трьох юридичних МЖК “Житлобудкомлект”, за словами директора Людмили Крикунової, зібрав 230 тисяч гривень.

У березні 2004 року виконком передає функції замовника Полтавському регіональному відділенню Державного фонду молодіжного житлового будівництва.
“Керівництво Полтавського регіонального відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва звернулося у виконком з проханням і документами про те, що на будівництво житла по вул. Кошового, 9 було перераховано більше 500 тисяч гривень  ще у 2002 році та звинуватило свого підрядника (МЖК “Житлодукомплект”) у нецільовому використанні коштів та безвідповідальності під час проведення усіх фінансових розрахунків між ними. Фонд заявив, що він має бажання бути замовником та інвестором в одному обличчі, оскільки це державні кошти, велика кількість людей і велика відповідальність, - пояснює “Телеграфу” Сергій Бутко, заступник мера міста з питань будівництва. - Я знав, що на ті квартири претендують інші люди, але прийняв рішення про зміну замовника, тому що державна організація сказала: “Гроші державні пропали”. Фраза, хто платить гроші, той замовляє музику, існувала ще з часів Древнього Риму. До того ж, на протокольному зібранні ми отримали згоду і МЖК “Житлобудкомплект,” і фонду про добровільну передачу і прийняття функцій замовника”.
За словами пана Бутка, пайовики  у такому випадку мають право на  квартири за умови підтвердження фактичних затрати попереднього замовника, а МЖК “Житлобудкомплект” витратив безпосередньо на будівельні роботи з реконструкції гуртожитку по провулку Кошового, 9 лише сто з гаком тисяч гривень із 730 тисяч залучених коштів.
“Камєнєв (директор Регіонального відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва) не несе відповідальності за те, що Крикунова (директор ТОВ “МЖК”Житлобудкомплект” ) брала з людей гроші, - каже Сергій бутко. – Вони віддали кровні Крикуновій, а тепер вимагають квартири з Камєнєва.  Ми почали розбиратися з цими сімнадцятьма пайовиками. Було запропоновано Камєнєву і Крикуновій з кожним із них провести індивідуальну бесіду. Думка керівництва міста була такою: ці люди мають право на житло, але виходячи із нинішньої цінової політики”.

Людей пропозиція влади не влаштовувала, і вони почали захищатися усіма можливими способами: звернулися за допомогою у прокуратору, у облдержадміністрацію, до Кабінету міністрів, до Генеральної прокуратури, до суду. Із чотирнадцяти пайовиків-приватних осіб у бій за втрачені квартири вступили шестеро. Вони подали два позови до Автозаводського районного суду на виконавчий комітет Кременчуцької міської ради - про визнання незаконним рішення про передачу функцій замовника -  та на Полтавське відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва –  про визнання права власності.
Суд 5 жовтня 2005 року наклав арешт на блок-А будинку № 9 по провулку Олега Кошового і заборонив фонду передавати квартири у власність або в користування, а виконкому порадив утриматись від прийняття в експлуатацію будинку до вирішення справи по суті. Однак через місяць суд зняв  арешт. Приводом для скасування запобіжного заходу стала заява  одного з відповідачів по справі, а саме Полтавського відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва про те, що заходи забезпечення позову були винесені передчасно.
Хоча справа по суті судом ще не розглянута, Молодіжний фонд вже продав усі квартири у реконструйованому гуртожитку по провулку Кошового, 9. Про це “Телеграфу” повідомив Олександр Камєнєв, директор Полтавського відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва. “Нові” господарі придбали квартири, отримавши  кредит від держави. За словами Олександра Камєнєва, його високе керівництво в курсі подій.

30жовтня 2005 року Прокуратурою міста порушено кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ “МЖК “Житлобудкомплект” та Полтавського відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва.
Перших прокуратура звинувачує у тому, що вони після передачі функцій замовника продовжували брати гроші з людей, які заключили договори на дольову участь у реконструкції гуртожитку по провулку Олега Кошового, 9.
Других – в тому, що квартири вже продані третім особам.
“Зараз ми збираємо документи, встановлюємо, на що були витрачені кошти, які пайовики перераховували на рахунок МЖК “Житлобудкомплект”, - розповідає “Телеграфу” слідчий прокуратури. – Ми звернулися в МБТІ, щоб встановити, хто і на яких підставах являється господарем цих квартир. Під час досудового слідства з’ясовується законність дій посадових осіб органів місцевого самоврядування”.

Олександру Камєнєву, директору Полтавського відділення Державного фонду молодіжного житлового будівництва

- Чому ви не дочекалися рішення районного суду стосовно права власності пайовиків МЖК на частину квартир і продали їх третім особам?
- Я, як посадовець, не отримав жодної звістки до 27 грудня 2005 року про те, що ці квартири комусь належать. Вони пусті. Попередній замовник зобов’язаний мені був передати пайовиків. Повторюю, цього не було зроблено до 27 грудня. Стосовно судів. Вони дійсно відбуваються. МЖК намагається довести, що гроші вони витрачали не лише на об’єкт, а й на відселення мешканців – 700 тисяч. У мене є документальне підтвердження що на момент передачі там ніхто не проживав. Комунальні борги не перевищують 700 гривень. І цей міф про витрачання грошей на відселення може бути не міфом, але це потрібно підтвердити документами.
- Блок “А”  будинку ви вже здали в експлуатацію?
- Ні.
- Коли ми виїздили на об’єкт, ми бачили, що деякі квартири вже заселені. Як ви це поясните?
- Це вже не в моїй компетенції. Це правові органи. Це як в мою оселю хтось увірвався і розбив вазу...
- Тобто ті люди там живуть незаконно. Ви проти того, щоб вони там мешкали?
- Так.
- Чому ж тоді ви не звертаєтеся до міліції?
- Це людські стосунки. І коли людина говорить мені, що їй ніде жити...
- Тобто ці  люди живуть там з вашої людяної згоди?
- Так. Хоча я категорично проти.

Людмилі Крикуновій, директору ТОВ “МЖК “Житлобудкомплект”

- Фонд претендував на добудову об’єкту, ми не заперечували. Єдине, в чому вийшла конфліктна ситуація: з нашими пайовиками Молодіжний фонд не захотів укладати угоди.
- Фонд аргументує свою відмову укладати угоди саме тим, що ви не підтвердили суму, яку витратили на будівництво.
- Вони на свої 500 тисяч забрали свої 23 квартири. Наші затрати складають 786 тисяч. Окрім цього, ми погоджувалися на зменшення, розуміючи, що ймовірно фонду не вистачало грошей на закінчення робіт, враховуючи те, що 0,5 млн. були вкладені не лише в будівництво. Я все прекрасно розумію. Ми готові були скорегувати наші затрати, сівши за стіл переговорів. Ніхто не наполягав на вищезгаданій сумі. В ході переговорів це все можна було вирішити. І якщо ті півмільйона, киї вклав фонд, на думку пана Камєнєва, неправильно вкладені у будівництво, ми не заперечували. Ми в кті і листі своєму показували, що ми готові борг, який залишиться, зарахувати за собою і повертати  іншим шляхом.
- Яка на сьогодні доля цих пайовиків?
- 3-4 чоловік перейшли на Гвардійську, 8, троє вирішили розірвати угоду, ми їм частково повернули гроші. Частково, тому що у нас не закінчилася суперечка по Кошового, 9, і ми маємо можливість повертати винятково зі своїх прибутків. Все одно їм гроші будуть повертатися, незалежно від того, як вирішиться ситуація. З юридичними особами питання до кінця не вирішене.
- Прокуратура звинувачує вас у тому, що ви продовжували брати з пайовиків гроші, коли вже було рішення про зімну замовника. Як ви це поясните?
- Заперечую. Тому що на той момент функції замовника були і у мене, і у Камєнєва. Рішення виконкому про зміну замовника відмінило найперше своє рішення, яким нам цю функцію було надано. Однак було ще й проміжне рішення у 2003 році № 357. Його виконком не відмінив, чим нас і заплутав. До того ж, дуже багато залежало і від людей. У них, як ви самі розумієте, не таке вже і добре матеріальне становище, тому ми пішли їм на зустріч, щоб вони мали можливість вносити гроші тоді, коли вони мали таку можливість. До того ж, мій співробітник, який укладав ці угоди, був досить нерадивий, однак це наші внутрішні проблеми.