Народи третього – врятуй Батьківщину!

Нас уже навіть не 47 мільйонів. За останніми статистичними даними, за останній місяць населення України скоротилось на 30 тисяч і на кілька тисяч не дотягує до цифри 47. За роки незалежності кількість немовлят у Кременчуці зменшилась десь на 20-25%. Якщо в пік народжуваності –  у 1988 році, народжувалося близько трьох тисяч дітей, то у 2000-му році – вдвічі менше. У 90-х на початку 2000-го років утворилась демографічна яма. Тепер вона починає нагадувати про себе, створюючи проблеми для шкіл, вузів, системи пенсійного забезпечення та подальшого відтворення українців…

Щоб розібратись у причинах демографічної кризи та дізнатись про тенденції народжуваності, “ТелеграфЪ» звернувся до головного лікара міського пологового будинку Ярослава Прокопчука.
– Ярославе Дмитровичу, які причини виникнення демографічної кризи?
– Насамперед, це жебрацьке існування після розпаду СРСР. За радянських часів у людей ще була якась надія на державу. Але після розпаду виявилось, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Економічні кризи, спади, інфляції – все це відбилось на народжуваності. Людина не могла дозволити собі виховати дві-три дитини. У цей час населення рятувалось, як могло, тому людям було не до відтворення потомства.
– Які наслідки демографічної кризи?
– За шість-сім років після її виникнення, школи почали не дораховуватись щорічно 1200-1500 учнів. Це призвело до проблем у системі освіти, до старіння населення. І, звичайно ж, це відіб’ється на трудових ресурсах.
– Яка зараз тенденція народжуваності дітей в Україні?
– Зараз народжуваність збільшується і кількісно, і якісно – на світ з'являється більше здорових малюків. Кількість новонароджених поступово почала збільшуватись з 2002 року. Тепер вона щорічно зростає десь на 100-120 немовлят. До того ж, порівняно із 2000-роком у 2,5 рази зменшилась кількість абортів. І якщо минулі роки у нас було 30-40 відмовних дітей, то зараз це одиниці. Велику роль, на мою думку, зіграла допомога при народженні дитини у 8,5 тисяч. Ми одразу побачили, що у жіночих консультаціях з’явилось десь на 500 вагітних жінок більше.
– Проблема низької народжуванності може незабаром повернутись?
– Так. Я думаю, що демографічну яму тих років ми будемо вирівнювати років тридцять. Бо діти, народжені у 90-х роках, незабаром стануть батьками. А їх чисельність невелика, тому народжуваність може знову піти на спад. Для нормального розвитку суспільства потрібно, щоб кожна родина виховувала як мінімум три дитини.
– Чи вирішує збільшення народжуванності демографічну проблему?
– Ні, бо смертність все одно залишається високою. Нам потрібно вирівняти обидва показники. Середній рік смертності для чоловіків в країні складає 59 років, а для жінок – 62. Це на десять років менше, ніж у європейських країнах. Серед всіх померлих десь 34% населення – люди працездатного віку. Я думаю, якщо ми не зменшимо показник смертності, нас не врятує навіть „три дитини в кожну родину».

Діти, народжені у “демографічній ямі”, підросли та пішли до школи. І... потягнули із собою в “яму” вчителів та систему освіти. Адже, якщо школи не набирають класи, у вчителів зменшується навантаження. Тож доводиться прилаштовуватись, аби втримати рівень заробітної плати. Ситуація в районах схожа: через три роки виникнуть проблеми із набором десятикласників. Ще декілька проблемних хвиль років через десять принесуть із собою учні початкових класів. Ось що думають з цього приводу у районних відділах освіти.

Головний  спеціаліст відділу освіти Автозаводського району Валентина Шендрик
– Чи існує тенденція до зменшення кількості учнів?
– Так, щорічно зменшується кількість першокласників. Цього навчального року їх у нас майже на двісті чоловік менше. Через це деяким вчителям ми пропонуємо звільнятись. Минулого року були такі випадки. Яка картина буде в новому навчальному році ми побачимо десь наприкінці літа. Зараз ми намагаємось набрати 41 перший клас, але чи вдасться нам це зробити, поки що не знаю.
– А як щодо старшокласників?
– Ми бачимо, що кількість десятих класів поступово зменшується. Поки що великого зменшення немає, але до цього йде. А якщо ми набираємо менше десятих класів – “летять” ставки вчителів. Проблеми виникнуть через три роки, коли нинішні „шестиклашки” перейдуть у десятий клас. Їх набрали чоловік на триста менше. А приблизно через десять років піде друга хвиля – позначиться недобір „першоклашок”. Але хоча б по одному десятому класу ми плануємо відкрити у всіх школах району.

Завідувач відділу освіти Крюківського району Валерій Лобода
– Коли на вашу думку виникнуть найбільші проблеми?
– Думаю, у 2010 році. У новому навчальному році у нас буде близько 600 семикласників. Це на 350 учнів менше, ніж навчається у восьмих та дев’ятих класах. Коли ці семикласники перейдуть у десятий клас, ми не доберемо класів десять. Тому не виключено, що за три-чотири роки у деяких школах району не буде десятих-одинадцятих класів. Через це виникнуть проблеми із навантаженням для вчителів.
– Чому дефіцит учнів найгостріше відчувається у старших класах?
– В десятих-одинадцятих класах більше навантаження на вчителів, ніж в інших класах.
– Що ви робите, якщо зменшується навантаження?
– Намагаємось «довантажити» людей. За законом, ми зобов’язані дати вчителю ставку – 18 годин на тиждень. Якщо вчитель «недобирає» ставку, ми пропонуємо йому читати інші предмети. Окрім того, існують факультативи. Часто вчителі працюють за сумісництвом у кількох школах одразу. Пенсіонерам ми даємо менше годин, з урахуванням того, що вони отримують пенсію. Для вчителів намагаємось створити такі умови, щоб вони працювали в одну зміну, і могли ще десь підробити. Середнє навантаженя по району зараз 17-17,5 годин на тиждень.
– Але ж якщо вчитель не фахівець у тій галузі, яку він викладає, він не може дати учням якісні знання…
– Так, я згоден. Але головне для нас – зберегти людей.

Демографічний “паровозик” зачепить згодом і вищі навчальні заклади.  Якщо раніше студенти шукали вуз, то за 3-4 роки все буде навпаки. Може погіршитись і фінансове становище комерційних вузів, вважає проректор з науково-педагогічної роботи та економіки Кременчуцького державного політехнічного університету Володимир Усатюк.
– Чи очікуєте ви, що кількість абітурієнтів зменшиться?
– Так, бо зменшується кількість випусників шкіл. Ця проблема загальна для вузів по всій Україні. Але поки що конкретних цифр, за цей рік навести не можна, бо приймальна кампанія триває лише місяць.
– Чи несе демографічна яма загрозу для існування вузів?
– Студенти завжди підуть навчатись за рахунок бюджету. Тому у державних вузів навряд чи виникнуть проблеми із вступниками. Але вони можуть виникнути у комерційних навчальних закладів, бо їм буде важче конкурувати на ринку. Думаю, що вузам доведеться боротись за своїх студентів.
– Чи вплине зменшення кількості студентів на фінансове становище вузів?
– Фінансування може зменшитись, бо за навчання бюджетників держава дає кошти лише заробітну плату викладачів, на стипендію і частково на комунальні послуги. Всі інші витрати – за рахунок 'платників'. Якщо їх стане менше, зменшиться і бюджетний фонд вузу.
– Чи знизяться вимоги до абітурієнтів?
– Ні, адже буде змінено саму систему вступу до вузу. Випускник школи проходить  зовнішнє тестування, отримує оцінки і подає їх до вузу. А у вищому навчальному закладі просто проводиться конкурс на зарахування, відповідно до цих оцінок.
– Чи може дефіцит студентів призвести до скорочення викладачів?
– Я не думаю, що будуть скорочення. У лютому цього року прийняті зміни до Закону України «Про вищу освіту», які, зокрема, передбачають зменшення обсягу навантаження на працівників в одній ставці. Але все одно воно залишається одним з найбільших у світі.

В основі системи пенсійного забезпечення лежить принцип утримання старшого покоління молодим. Ярослав Прокопчук каже, що якщо раніше один працююючий годував одного пенсіонера, то нині годує чотирьох. А все через те, що кількість працездатного населення зменшилась. Минулого року в інтерв’ю “Телеграфу” (№25, 2005 рік) цього питання торкався кандидат економічних наук харків’янин Борис Юровський. «Раніше кількість працюючих набагато перевищувала кількість пенсіонерів. Після Другої світової війни народжуваність “злетіла”, виник демографічний вибух, чи, як кажуть в США, бебі-бум. Бебі-бумери почали трудову діяльність в 60-70-х роках. Малочисельне покоління пенсіонерів 60-80-х років утримувати було не важко. Проблеми почали з’являтись в 90-х, коли приріст працездатного населення почав знижуватись. Сьогодні ситуація як ніколи серйозна. Але основні проблеми почнуться з 2010 року, коли пенсійного віку досягнуть жінки 1948-1952 років народження і виходити на пенсію почнуть чоловіки', – каже Борис Юровський.