Скарби з бульвару Пушкіна

“Шукачі скарбів не зізнаються, де вони їх знаходять, але знаю, що їм щастить. Адже такі люди не обов’язково женуться за дорогоцінностями. Це поставлено на бізнесову основу. Наприклад, знайшов древній кельт і маєш $100. Скарб зараз ніхто не понесе здавати державі. Знайдене розпродається в п’ять разів дорожче, ніж за законом. Шукачі скарбів користуються найсучаснішою технікою, металошукачами, армійськими міношукачами, які розрізняють навіть метал. Копають кургани (а зазвичай – технічні насипи), бо кожен думає, якщо Мозолевський знайшов у Товстій Могилі (Криворіжжя) золоту пектораль, то і мені пощастить. А зазвичай на скарби натрапляють бульдозеристи, які зносять старий житловий фонд. Пошуки скарбів завжди були, є і будуть по всій території України, поки місцеві органи влади не наведуть у цьому лад. Сільська рада повинна брати за шкірку такого шукача скарбів і притягувати його до відповідальності.
Я знаю лише про один скарб, знайдений у Кременчуці. Це було у 80-х роках на проїжджій частині бульвару Пушкіна. Там до війни стояли будинки. Риючи траншею, ківш бульдозера зачепив камінь підвальної стіни, а за ним і срібний піднос, за яким посипалися дорогоцінні речі. Я їх всі перещупав власними руками. Уявіть собі: два великих паперових мішка золота, срібла, коштовного каміння. Серед них срібне відерце для льоду під шампанське, ложки, виделки, ножі,
Цікаво, що з цих речей не можна було скомплектувати жодного набору. На речах стояли різні монограми. Жодна сережка чи запонка не мала пари. Два срібні кубки з рельєфним зображенням Наполеона у Кремлі та пожежі Москви у 1812 році, певне, були частиною серії, присвяченої війні з французами. Були дивні речі невідомого призначення, наприклад, величезний з жовтим відтінком камінь у срібній позолоченій оправі без слідів кріплення. Музейних працівників вразив масивний золотий ланцюг (Леонід Федорович показує руками довжину сантиметрів 70) або ж золотий браслет, ширший ніж металевий браслет від чоловічого годинника, а товщиною – міліметри три. Два чи три портсигари. На одному з них був напис “Доктору Соколову в День ангела”.
Скарб датується за роком випуску найновішої знайденої монети. У тому випадку це були російські срібні монети 1916 року. Була і мексиканська монета, китайська і навіть римський динарій. На мою думку, це речі, награбовані під час революції 1917 року, можливо, двома злодіями і розділені навпіл. Знайдене і було однією із цих половин.
Хлопці-бульдозеристи отримали по чотири тисячі радянських рублів (тобто 25% від вартості скарбу). Скарб можна було показувати кременчужанам і музей клопотав перед владою про таку експозицію і навіть про залишення скарбу в Кременчуці. Але його необхідно було чистити і, звичайно, охороняти. Місто не знайшло восьми тисяч на це. Міськфінвідділ став буквально на диби, так само поставилась до цієї ідеї й міліція. Таким чином кременчуцький скарб пішов у Державне хранилище цінностей у Москві...
Якось у Семенівському районі біля села Горошине ми встигли на залишки розграбованого монетного скарбу, заритого у верхній терасі річки. Це були гроші, залишені поляками за часів їх панування у 17 столітті. Нам дісталися декілька “трояків” та “шостаків” (1/3 та 1/6 злотого) з низькопробного срібла. Крупні розійшлись по руках”.