Червінці-душогубці

Історії про скарби часто супроводжуються містикою (згадаймо гробниці Тутанхамона). Можливо, недарма кажуть, що скарби ходять по світу, і якщо їх використовувати собі на зиск, приносять нещастя. Про це ми почули і під час розкопок одного з курганів від директора музею гірничо-збагачувального комбінату у Комсомольську Миколи Стасіва, який завів мову про скарби. Він вважає, що немає скарбу без крові. Навіть походження слова “золото” пов’язують із негативом (злато – зло - то). Розповів пан Стасів і легенду про червінці-душогубці.
Колись у давнину два куми зустріли на шляху хлопчину, який ногою буцав глечик, з котрого вилітали золоті червінці, і приказував: “Геть, червінці-душогубці!” Дядьки напали на нього: “Збожеволів, чи що, навіщо грошима розкидаєшся?!” Та він їм відповів, що то скарб, який приносить нещастя. Не повірили куми, забрали глечик і пішли до шинка відзначити таку знахідку. Поки один ходив по горілку, інший тихенько взяв собі кілька монет. А перший, як виявив такий обман, розлютився і побив до смерті кума. А коли прийшов до тями, зрозумів, що хлопець казав правду, і відмовився від скарбу. Так і ходять відтоді по світу червінці-душогубці, приносячи горе людям...