“Свідки довго не живуть!”

Розбійний напад
Кримінальна справа  № 0532062733 порушена за фактом розбійного нападу (ст. 187, ч. 3 ККУ).
Обвинувачуваних у справі двоє – громадянин К., повнолітній, українець; та громадянин Г. – неповнолітній, представник   ромської народності. Хлопці  звинувачуються в тому, що в ніч на 9 грудня 2005 року проникли до залу ігрових автоматів “Копійка” (адміністративний р-н Крюків), нанесли тілесні ушкодження адміністратору залу Валентині Нетребі, та викрали з каси гроші у сумі 403 гривні. Для  нападу злочинці використали дерев’яну биту та пістолет-запальничку – саме ними завдавали удари потерпілій. Після нападу вона тривалий час перебувала у нейрохірургії 3-ї міської лікарні.
Нападників затримали тієї ж ночі (9 грудня)  в одному з крюківських провулків. При затриманні в них вилучили биту, пістолет-запальничку, шапочки з прорізями для очей та гроші.  Слідство з’ясувало, що всі вказані предмети (окрім грошей) нападники отримали у свого давнього приятеля П. – у справі  він проходить свідком.

Досвідчені адвокати
У судовому процесі  інтереси  обвинувачуваних представляють досвідчені адвокати. Обвинувачуваного Г. захищає колишній начальник Автозаводського райвідділу міліції, а нині адвокат, пан Свириденко. Інтереси обвинувачуваного К. представляє колишній слідчий прокуратури, нині також адвокат, пан Скиба. Лінія захисту адвоката Свириденка, як нам здається, будується на тому, що обвинувачуваний Г. – неповнолітній, гарний хлопчик, у нього чудові характеристики зі школи, а биту він узяв у руки випадково. Схема захисту обвинувачуваного К. поки що залишається незрозумілою.

Нападників звільняють під підписку про невиїзд
Одразу після затримання, підозрюваних  закрили на 10 діб. Далі суд (суддя Демиденко) виніс ухвалу про звільнення обвинувачуваних  з-під варти  під підписку про невиїзд. Як пересічних громадян, нас здивувало таке рішення суду. У своїх роздумах ми керувалися стандартною логікою – за злочин, у скоєнні якого звинувачують хлопців (ст. 187, ч.3 – розбій з проникненням у житло та інше приміщення), світить позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.  То чи залишаться вони чекати вироку? Чи не втечуть? Чи не давитимуть на свідків?
За  роз’ясненнями “ТелеграфЪ”   звернувся  до міської прокуратури. Нас цікавило, який запобіжний захід найчастіше  призначають обвинувачуваним у скоєнні  розбійного нападу? Прокурор Рябих пояснив, що розбійний напад  кваліфікується, як тяжкий злочин. Зазвичай, тих, хто його скоїв, до суду утримують під вартою.  При цьому пан прокурор зазначив, що у даному випадку суддя, виносячи рішення, міг керуватися пом’якшуючими обставинами – такими, як  наявність позитивних характеристик з місця роботи та інше.
Ми так і  зрозуміли – суддя врахував невідомі нам пом’якшуючі обставини.

Дивні помилки пані прокурора
Втім, прокуратура все одно опротестувала ухвалу суду про звільнення обвинувачуваних під підписку про невиїзд. Прокурор міліцейської групи пані Рябенко подала  відповідні апеляції щодо обох обвинувачуваних. Але якось так дивно вийшло, що обидві апеляції пані прокурор подала запізно, і суд повернув їх без розгляду – адже закон встановлює чіткі терміни апеляції.
Тут ми вже здивувалися серйозно – як це прокурор, пропрацювавши стільки років, не знає термінів подання апеляційних скарг?  За коментарем “ТелеграфЪ” звернувся безпосередньо до прокурора Рябенко. Пані прокурор відповіла  так: “Я категорично відмовляюсь спілкуватися з вами на цю тему!”
Тепер маємо самі гадати, чому пані прокурор невчасно подала апеляційні скарги? Це була випадкова помилка? Типова помилка? Чи це комусь було потрібно?

Загадковий свідок
Але  загадки пані прокурора не йдуть ні в яке порівняння з загадкою майже  головного свідка П. П. – той самий хлопець, у якого обвинувачувані попросили ( і отримали) біту, пістолет-запальничку, дві шапочки для маски-шоу,  дві курточки, штани та чоботи. Вони розповіли йому, що хочуть пограбувати “Копійку” і запропонували  приєднатися. Але П. обурено відмовився!  Хоча й дозволив узяти біту та все інше (все це П. розповів у судовому засіданні).
Ну, ми сиділи-сиділи, слухали-слухали П., і раптом зрозуміли, що нам він видається не свідком, а організатором злочину. За нашою примітивною логікою, саме він забезпечив обвинувачуваних  робочими інструментами – битою та пістолетом-запальничкою.  І, до речі, саме у нього хлопці їх попросили. Люди, в принципі, не дурні. Вони не просять те, що їм не дадуть. І не розповідають про те, за що їх здадуть. А коли вже розповідають, значить переконані, що співрозмовник – своя людина. За роз’ясненнями  ми знову кинулись до юристів.
І  вони  роз’яснили, що ми нічогісінько не розуміємо в кримінальних справах! Адже є таке поняття, як добровільна відмова від скоєння злочину. Гарний хлопчик П. добровільно відмовився брати участь у пограбуванні, і тому він у нас чесний  свідок, а не підступний організатор. А те, що він дав нападникам биту, нехай нас не збиває з пантелику. Виявляється, вони самі її взяли. Він просто не заперечував.
Слухайте, чогось ми, дійсно, не розуміємо. Одна втіха – прокурор, схоже, не розуміє  разом  з нами. Бо в судовому засіданні прокурор Рябих (підтримує обвинувачення) запитав-таки свідка П.: “А це часом не ви організували злочин?”  Ой, свідок так  образився!
Поки ми гадали, яку ж роль відіграв цей дивний свідок П., суддя оголосив перерву у розгляді справи - другу за тиждень. Виявляється, суд досі не отримав результатів перевірок, які прокуратура та  Крюківський райвідділ міліції мали провести за скаргами свідків – ті скаржились, що їх життю погрожують. Слухайте, яка легковажність!  Адже погрози у такій справі – це досить серйозно. Хто погрожував, та що то були за погрози, “ТелеграфЪ” запитав у потерпілих.

У справі, порушеній за фактом розбійного нападу на Валентину Нетребу, фігурують дві заяви про погрози, які надходили свідкам.
Першу  заяву подав чоловік  потерпілої Нетреби. Він стверджує, що батьки обвинувачуваного Г. у телефонній розмові  погрожували йому спалити будинок. Крім того, тричі йому телефонували невідомі, погрожуючи фізичною розправою, якщо не припинить “бігати по прокуратурах та  вимагати справедливості”. Всі дзвінки надійшли на мобільний телефон заявника. У скарзі до прокуратури він вказав телефонні номери, з яких  телефонували. 
Заяву про погрози чоловік  подав до Крюківського райвідділу міліції та до міської прокуратури 15 травня  2006 року. Згідно зі статтею 97 КПКУ (Кримінально-процесуального кодексу України), органам дізнання  дається 10 діб на перевірку заяви, та на порушення кримінальної справи - або ж на відмову у порушенні. Але пройшло три місяці, а правоохоронці так і не спромоглися провести перевірку та надіслати письмову відповідь заявнику.
В судовому засіданні, що відбулося 7 серпня, заявник  знову нагадав суду про погрози, які надходили від батьків обвинувачуваного Г., точніше, від його матері (спалити хату та ін.).  У відповідь адвокат обвинувачуваного Г.  порадив чоловіку простіше ставитись до погроз та зрозуміти, що мати Г. – просто емоційна жінка, і насправді в її словах немає реальної погрози.
Пан адвокат у нас оптиміст. Але  кременчужани – особливо мешканці Крюкова, Занасипа та Лашків – не звикли легковажно ставитись до погроз осіб ромської  народності.

Іншу заяву про погрози подала  свідок обвинувачення Наталя Ш. Саме вона бачила, як вночі 9 грудня  з приміщення ігрових автоматів “Копійка” вибігли двоє  нападників. Жінка дала свідчення. Через деякий час, коли кримінальну  справу передали до суду, її дочку  зустрів обвинувачуваний К.  і запропонував передати матері, що “свідки довго не живуть”. Перелякавшись за життя дочки та всієї родини, пані  Наталя подала  заяву до міської прокуратури та до Крюківського районного суду.  Результатів перевірки вона не отримала до цього часу.
Зате 7 серпня, в судовому засіданні, обвинувачуваний К. заявив, що нічиїм дочкам він не погрожував, і не просив передати, що свідки довго не живуть. Оскільки правоохоронці не знайшли часу з’ясувати, що там було, а чого не було, “ТелеграфЪ” сам розшукав свідків. Ось що вони нам розповіли:
Оля Ш., неповнолітня. Розмова велась у присутності та за згодою її бабусі, Алли Петрівни.
- Олю, ти знаєш обвинувачуваного К.?
- Так. У школі разом вчились.
- Коли він востаннє з тобою розмовляв?
- Ну, десь місяць тому. Ми гуляли на зупинці, всією компанією. А  цей  К. був у магазині – такий дивний, або нетверезий, або обкурений. Він підійшов до нас, нахилився, запитує: о, а хто тут? І так до кожного. Потім – до мене. І каже: а я тебе знаю, ти – дочка свідка. І каже типу: свідки довго не живуть! Мамі своїй передай!
- Як ти сприйняла його слова?
- Злякалася. Я бачила, що він п’яний, у нього на язиці те, що в голові. Звідки я знаю, що він зробить? Якщо він тьотю Валю так жорстоко побив, що він з нами зробить – з мамою, зі мною? Ми заяву написали до міліції.
- Міліціонери з тобою розмовляли?
- Ні, ніхто не приходив.

Після розмови з Олею, “ТелеграфЪ” розшукав  дівчину, яка разом з нею  гуляла на автобусній зупинці  в той день, коли обвинувачуваний передавав “привіти” Олиній мамі. Ось що розповіла  Марина:
Марина, неповнолітня, розмова велась за згодою батьків.
- Марино, ти знаєш обвинувачуваного К.?
- Знаю, ми по школі знайомі, та й на вулиці гуляємо.
- Коли ти з ним розмовляла востаннє?
- Він не зі мною розмовляв. Він до Олі підійшов – коли ми гуляли на зупинці. Я чула, як він сказав їй, що “свідки довго не живуть”.
- Марино, тебе опитували про цей випадок міліціонери?
- Та начебто ні. А треба було?
А дійсно, чи треба було? Ми впевнені, що треба. Безпека життя – справа серйозна. Переляк дівчат зрозумілий – адже про коротке життя свідків їм розповів хлопець, якого звинувачують у розбійному нападі та жорстокому побитті жінки.  Втім,  не журналісти мають визначати, загрожує чи не загрожує небезпека свідкам. Це обов’язок  правоохоронців. То чому вони його не виконали?
Нам також цікаво буде порівняти те, що розповіли  дівчата, з результатами перевірки, яку колись – можливо – проведуть правоохоронні органи. Адже ситуація слизька. Якщо погрози з боку К. дійсно були, за фактом погроз доведеться порушувати кримінальну справу – тобто брати на себе зайвий клопіт. З іншого боку, можна провести перевірку так, що факт погроз не підтвердиться – тоді не буде ні нової кримінальної справи, ні зайвого клопоту. Що ж, дочекаємось результатів.

Ми розповіли вам про хід реального судового процесу. Надалі плануємо розповісти про його фінал та про вирок. Але станеться це нескоро – судове засідання перенесене аж на 25 вересня.