Спроба самогубства на стальзаводі

Події, що відбувалися того дня на підприємстві – наслідок зміни влади. Два озброєні захоплення, про які «ТелеграфЪ» писав раніше, не пройшли безслідно. Працівники кажуть, що нинішнє керівництво, яке відвоювало свої крісла, влаштувало їм справжні репресії через те, що  незважаючи на заборону виходити на роботу, вони все ж працювали.
Серед них була і начальник Бюро праці та заробітної плати Поліна Іващенко. Вона розповіла, що наважилась на свій вчинок у вівторок увечері, але нікому про це не сказала. Останньою краплею була друга догана заступнику начальника цеху Івану Голованю. Колеги вважають, що безпідставні догани – один із методів тиску. Крім того люди скаржаться на ігнорування їх інтересів, на те, що їх змушують писати заяви на звільнення. Дехто не витримує. Кілька чоловік таки звільнилося. Кількох понизили на посаді. У кількох погіршилось здоров’я, хтось потрапив навіть у хірургію через загострення. Про це розповів «Телеграфу» заступник голови заводської профспілки машинобудівників Олександр Алексюк. Він також зазначив, що й директор підприємства Олександр Холошин, і головний інженер Микола Калітін свого часу назвали тих, хто виходив на роботу з 28 серпня по 1 вересня – зрадниками.

Втім, пані Поліна запевняє, що відкрито її не чіпали. Надто добре виконує свою роботу. Причому вже більше 20 років. Та й вона сама не має ніяких претензій до свого начальства. Але каже, що за три тижні до інциденту, не витримуючи того, що людям заважають працювати, заявила начальнику цеху Івану Цебренку, що обіллє себе гасом та підпалить. До того ж і їй особисто телефонували вночі незнайомці та погрожували звільненням.
Гасу було мало. Вона вилила його з пляшки на свій одяг і запалила сірник. Люди в кабінеті підхопилися і відібрали в жінки сірники. Коли її запитали, навіщо вона це зробила, пані Поліна відповіла, що хотіла звернути увагу громадськості на те, що відбувається на заводі. Вона пішла на робоче місце. А за пару годин Поліну Іващенко викликали в медпункт, аби поміряти артеріальний тиск та зробити кардіограму. А далі приїхала швидка з психіатричною бригадою: лікар, фельдшер та санітарка. Поліна Михайлівна злякалася, що її закриють у «психушці», і відмовилась їхати. А їй доводили, що вона не має права відмовлятися. На захист співробітниці стало кілька десятків робітників, які зібралися біля медпункту. Серед них був чоловік пані Поліни – Олександр, який теж не погоджувався на її госпіталізацію. Начальства не було. Про те, що відбулося за дверима медпункту, знають лише медики та сама Поліна. Вона каже, що кремезний фельдшер повалив її на кушетку і хапав за руки та шию, намагаючись скрутити, а жінка виривалася. Згодом судмедекспертиза дійсно зафіксувала тілесні ушкодження – синці на руках, шиї та плечах у потерпілої.

Головний лікар станції швидкої допомоги Ігор Дубницький кваліфікує дії фельдшера як професійні. Він каже, що конфлікт спровокувала сама потерпіла, штовхнувши санітарку рукою. До речі, важить Поліна Іващенко… 42 кг.
Пан Дубницький викликав міліцію та керівництво психдиспансеру. Поліну Іващенко залишили в спокої під кінець дня. У лікарню не повезли. Вона написала відмову. А наступного дня разом з колегами та журналістами сама прийшла до диспансеру, пройшла тести та огляд і отримала висновок лікарів про те, що вона не психічно хвора і може працювати на своїй посаді.
Керівники стальзаводу не стали коментувати події «Телеграфу». Натомість директор передав телефонограму через свого прес-секретаря про те, що «правоохоронці проводять перевірку щодо інциденту 20 вересня та вирішується питання про притягнення до відповідальності працівниці заводу за фактом порушення громадського порядку».
Прокурор Кременчука Віктор Павлійчук підтвердив, що зі стальзаводу справді принесли заяву від керівництва підприємства. Однак, за його словами, ще раніше прокуратура почала розглядати цей резонансний випадок. Справу можуть кваліфікувати як доведення до самогубства. Стаття Кримінального кодексу України з однойменною назвою обіцяє винним від трьох до п’яти років позбавлення волі.