Що чути у місті?

І про політику, і про комунальні послуги, а хтось про ремонт, бо коштів на нього не вистачає. Та найболючіша проблема – заробітна плата, бо кажуть одне, а платять зовсім інше. На підприємствах обіцяють великі гроші, а потім посилаються на якісь укази, і зарплата виходить набагато меншою.

Зараз багато хто обговорює те, що відбувається в банках з кредитами та картками по вкладах. Про це можуть розповісти самі вкладники. Десь діваються відсотки, відповідно – виникає проблема їх повернути. Не виключаю, що це пов’язано із загальними змінами в державі.

Всіх турбує подорожчання. Це почалося одразу, як стали говорити про підвищення зарплат. На ринку та й у магазинах ціни на продукти стрімко зросли і продовжують зростати. Поштовхом до цього стало саме повідомлення про підвищення зарплат бюджетникам.

Фінансовий бік найбільше хвилює людей. Всі чекають на збільшення зарплат та пенсій. А ось між сусідами обговорюються умови в нашому гуртожитку, який належить до фонду відселення. Міська влада не займається питанням поліпшення житла. Після пожежі ніхто не робить ремонту, немає гарячої води. Кажуть, що надбудовуватимуть над останнім поверхом мансарду. Та, думаю, вона не поліпшить житлових умов моєї сім’ї, в якій троє дітей.

У своєму селі часто чую про малу зарплату. Я теж особисто вважаю, що 300 грн. – це мало. А рештою люди нібито задоволені. Є що поїсти, є де жити. Щоправда, ціни надто високі, це спонукає до підвищення вартості продуктів. Адже, якщо збалансувати ціни на промислові товари, то і сільськогосподарська продукція коштуватиме менше.