Щорічний рейтинг домінантів «Телеграфа»: «Вшановані на стовпі». 2006 рік

Містично-екзотичне  звання  віщунки  Кассандри отримує віце-мер з питань житлово-комунального господарства (ЖКГ) пан Порицький.
Якщо пам’ятаєте, віща Кассандра – це така набридлива тітка, яка весь час пророкувала мешканцям Трої  страшні негаразди.  Отак  вставала зранку, і починала каркати: «Я ясно вижу Трою, павшей в прах!»  Те  саме  робить і пан  Порицький.  Як пан  почав  влітку пророчити, що житлово-комунальне господарство Кременчука розвалиться к бісу, якщо не підняти комунальні тарифи, так і до цього часу не зупиняється.  Вже й тарифи підняли, і Кременчук начебто стоїть, так  у грудні пан віце-мер  знову  напророчив, що десь з 15 січня  тепло і вода  для  населення  подорожчають  на 30 %  – а інакше розвалиться  і Кременчук, і його ЖКГ!
Слухаєш такі страшні пророцтва, і думаєш: може б і не треба було наврочувати такі жахи?  Адже кассандри  теж  ризикують.  Як засвідчив у своїй відомій пісні Володимир Семенович Висоцький, після  падінні  Трої   віщій Кассандрі теж  перепало –  з нею некоректно повівся якийсь «простой и ненасытный победитель». 

Ефектне звання  Карабаса  Барабаса отримує депутат міської ради, відомий бізнесмен пан Сень.
Всесильний  Карабас  Барабас  був  найвідомішим у світі власником  лялькового театру.  У його великій скрині лежало чимало слухняних  ляльок.  Тому  звання  Карабаса  Барабаса  вже стало традиційним для  рейтингу «Телеграфа».  Щороку ми присуджуємо його черговому власнику  найбільшого кременчуцького лялькового театру. Минулого року це звання отримав відомий бізнесмен і меценат  пан Матицин.  Напередодні виборів він зібрав найбільший в місті ляльковий театр. Але за результатами 2006 року звання директора лялькового театру перейшло від пана Матицина до пана Сеня. І це логічно. Якщо у пана Матицина в ляльках бігали майори та підполковники, то у пана Сеня лялькою працює навіть  дехто з віце-мерів. Next level.

Титул маркіза Карабаса -  найвпливовішого землевласника Кременчука -  також отримує депутат міськради, відомий бізнесмен пан Сень.
Тут все до болю зрозуміло. Як у казці про Кота у чоботях?  Їде там король по королівству, і питає: а чиї ж це луки? А косарі йому відповідають: луки маркіза Карабаса!  Знову питає король: а чиї ж це ліси? Мисливці йому відповідають: ліси маркіза Карабаса!  І зрештою виявляється, що вся центральна престижна частина королівства належить маркізу Карабасу.
У нас те саме. Захотів свого часу пан Сень та кероване ним  підприємство  «Меркатор-АЗС»  побудувати  заправку на козирному місці – біля в’їзду на міст – і побудував. Задля  його заправки  даїшники  навіть  слухняно перенесли пост ДАІ, який там стояв.  Захотів цього року пан Сень побудувати торгівельно-розважальний центр «Енеїда» - знову-таки, на козирному місці біля залізничного вокзалу – і побудував. Міська влада, навіть не пискнувши, дозволила пану Сеню на паях з «Амстор-М»  вирубати під «Енеїду» весь міський парк МЮДа.  
А нині мова йде про те, щоб надати в оренду родині Сень  знову-таки козирне приміщення в самісінькому центрі міста – на перехресті вулиць пролетарської та Леніна. Отже, на нашу думку, лише єдиний пан в Кременчуці досяг рівня маркіза Карабаса. З чим ми його і вітаємо.

Це суперечливе звання отримує відомий міський мільйонер, меценат і політик пан Матицин.
Десять років тому з бразильських серіалів ми дізналися, що багаті теж плачуть. Цього року – з декларації про доходи пана Матицина – ми дізналися, що багаті теж бувають бідними! Балотуючись на посаду міського голови, пан Матицин  подав до виборчої комісії декларацію про доходи.  І вказав  сукупний  доход за рік  у сумі  12 709 гривень. Слухайте, що діється? Якщо вже у нас  визнані мільйонери (а пан Матицин свого часу  визнав, що є мільйонером)  такі бідні, то в цій країні дійсно щось негаразд!

Горде звання комуніста року виборов молодий, забезпечений і дуже перспективний бізнесмен та депутат міськради пан Порчирян. 
За п’ятнадцять  років незалежності ми  добре  вивчили, що таке нові українці. Цього року – завдяки пану Порчиряну – ми дізналися, що таке нові українські комуністи!  Вони суттєво відрізняються від класичного зразку.  Відмінності носять суто матеріальний характер. Якщо класичному комуністу було нічого втрачати, окрім своїх кайданів, то новому комуністу – тип якого і представляє пан Порчирян – нічого втрачати, окрім своїх кайданів, свого бізнесу, своєї фірми «Мега-трейд»  та розкішного торговельного центру «Мега», що стоїть на вулиці Леніна.   Нагадаємо лише, що кременчуцькі комуністи свідомо поповнили свої ряди новими комуністами. Саме старі комуністи товариш Коцарь та товариш  Гайтота добровільно  поступилися своїми мандатами у міськраді, аби дати дорогу молодому товаришу.  На яких умовах це відбулося, товариші не розголошують. Але благородну мету такої рокіровки не приховують – все зроблене задля того, аби молодий комуніст Порчирян ефективно і невпинно захищав інтереси робітників та селян!

Двозначне звання Санти для своїх цього року виборов міський голова пан Глухов.
Призначення Санти – робити подарунки.  У цьому ж ми бачимо нинішнє  призначення міського голови. Пан Глухов керує містом третій термін. Два перші терміни, на нашу думку, пан відпрацював коректно. Третій термін відчутно відрізняється від двох попередніх.  Протягом 2006 року ми спостерігаємо, як при сприянні або мовчазній згоді міського голови певні фінансові групи безперешкодно  отримують пільги. Ми бачимо, як знищується міський парк, як на місці дитячого майданчика, впритул до житлових будинків,  зводиться  дев’ятиповерхівка, а  найліпші земельні ділянки у центрі міста відходять  знову-таки певним фінансовим групам.  Але за весь рік  ми не побачили жодного такого ж масштабного проекту, спрямованого на поліпшення  життєдіяльності міста. Тому у рейтингу «Телеграфа» пан міський голова отримує звання Санта Клауса для своїх. Любих друзів.

Найартистичніше звання мага і чарівника Коперфілда отримує колишній депутат міськради, а нині керівник апарату міської ради пан Стасюк! Валентин Стасюк років десять був відомий у Кременчуці, як найбідніший, найнепідкупніший та  найговіркіший  депутат  міськради. Але  у 2006 році він дещо зруйнував свій традиційний імідж – узяв і купив раптом автомобіль Mitsubishi Out Lander 2004 року випуску. В салонах таке авто коштує від 27 900 до 30 000 доларів США.  Відповідно, виникло питання, де бідний депутат узяв такі кошти? Пан Стасюк повідомив пресі, що придбав авто на заощадження своїх батьків.  Ви тільки вдумайтесь: адже всі ми – діти радянських батьків, а гроші радянських батьків здиміли на вкладах Ощадбанку. То, виходить, депутату Стасюку під силу вчинити диво – матеріалізувати знецінені гроші, перевести їх у тверду валюту, і придбати  на неї  цілком  реальний  автомобіль!!!
Диво! Такі дива під силу лише двом людям на планеті. Девід Коперфілд  вмів перетворити розкішний автомобіль на сцені на ніщо.   А Валентин Коперфілдович Стасюк, навпаки, вміє матеріалізувати з нічого цілком розкішний автомобіль. Чародій і все.  Наші йому аплодисменти.   

Це номінація колективна. Її отримують міліціонери Кременчуцького районного відділу міліції, дві собаки, їхній власник, шестеро покусаних  та двоє переляканих  громадян, а також  відома бізнес-леді  Кременчука.
Глюк вийшов складний і дуже нахабний.  В  районі дачного кооперативу  «Енергетик»  з’явились дві собаки-вбивці. Спеціалізуються на пенсіонерах.  Переважно знімають скальпи та заганяють бідолах у холодну воду. Від цих людожерів постраждало  восьмеро кременчужан. Особливі прикмети собак відомі, особливі прикмети їхнього власника також відомі – потерпілі навіть називають його прізвисько.  Відомий також  номер та колір  автомобіля, на якому втік після нападу  на двох пенсіонерів (листопад 2006 року) собачий власник. Більше того, цей номер дивним чином співпадає з номером авто відомої кременчуцької бізнес-леді.
Здавалося б, відомо так багато.  Але міліціонери Кременчуцького райвідділу уперто не знаходять ані собак, ані їхнього власника, ані загадкового автомобіля з відомим номером. Глючать міліціонери. І справа безнадійно зависає.  Ось тільки завдяки кому?