Микола Глухов подарував на щастя родині Г.Кондрик ікону Миколи Чудотворця

„ Мы рождены, чтоб сказку сделать былью' - цей крилатий вислів став метою життя кременчужанки Ганни Леонідівни Кондрик, яка взялася за нелегку справу - виховання обділених долею дітей. Влада Кременчука пішла їй на зустріч, і у травні минулого року виконкомом Кременчуцької міської ради було прийнято рішення про створення дитячого будинку сімейного типу Кондрик Г.Л., а також придбано п'ятикімнатну квартиру. Керівництво міста, особливо міський голова М.Глухов доклали усіх зусиль, щоб діткам, яких Г. Кондрик взяла на виховання, жилося затишно і комфортно у новому помешканні. Спільними зусиллями вдалося зробити ремонт, придбати необхідні речі, вирішити ряд юридичних, матеріальних, побутових та навіть моральних проблем. Пройшло півроку і, здавалося б , найскладніше уже позаду, хоча невирішених питань ще досить багато. Але ніякі проблеми не зможуть затьмарити вогники в очах та радісні посмішки на обличчях чотирьох маленьких вихованців цього дитячого будинку. Саме такими зустріли малята на порозі свого дому міського голову М.В.Глухова, який напередодні Нового 2007 Року за старим стилем разом із своїм заступником В.Хоменком та завідуючою відділом сім'ї та молоді Т.Одерій завітав до них у гості. І як справжній Дід Мороз вручив подарунки : необхідну для родини побутову техніку, цукерки, іграшки та срібну ікону Миколи - Чудотворця. Роль Снігуроньки взяла на себе член виконавчого комітету міської ради, голова профспілкового комітету ВАТ 'Кременчуцький колісний завод' С. Усенко, яка теж завітала цього дня до малюків з купою іграшкових та солодких подарунків. Гості були приємно вражені тими змінами, які відбулися у родині, особливо порадували успіхи діток - найменшенькі почали твердо стояти на ногах та розмовляти, навіть віршики розповідали, семирічна Вірочка дивувала всіх власноручно зшитим одягом для ляльок. Найстаршенького Ігоря вдома не було - він відпочивав у дитячому оздоровчому центрі „Артек', але в його зошитах і щоденниках усі побачили лише найвищі відмітки. „Сьогодні я твердо можу сказати, що я - найщасливіша у світі людина, і хто б там, що не говорив, але сенс свого подальшого життя я бачу лише у вихованні цих діточок.'- щиро сказала Г.Кондрик. І на цьому вона не збирається зупинятися, з Божої милості родина може поповнитися ще на нових братиків і сестричок у недалекому майбутньому. „Приклад дитячого будинку сімейного типу Кондрик Г.Л. довів, що така форма виховання дітей досить дієва і потрібна, бо діти справді відчувають сімейне тепло і опіку, от тільки б держава не відмовилася від своїх програм - зазначив міський голова. - А я ,як міський голова , докладу усіх зусиль, щоб ця родина справді відчувала себе захищеною і не одинокою у колі численних проблем.' Хотілося б, щоб і керівники підприємств, і ті, хто вважає себе меценатами теж не були осторонь і по можливості допомогли родині Кондрик у вирішенні проблем, які ще залишилися. Адже в цьому не має ніякої політики, нічиїх особистих інтересів, окрім інтересів самих малюків, що хочуть і мають право бути щасливими. Прес-служба міськвиконкому Кременчука