Повість про справжнього пасажира, або Історія одного памперса

Останнім часом вітчизняні інформагенції з лякаючою частотою повідомляють про випадки ДТП з маршрутними таксі. За два зимових місяці на дорогах тільки нашого міста зафіксовано 25 таких пригод. У них постраждало шестеро чоловік. Зі свого боку, наші sms-експерти з номера у номер настійливо радять нам влаштувати «показові виступи» – проїхатися будь-яким маршрутом і описати ці гонки «на виживання» на шпальтах газети. «ТелеграфЪ» так і зробив. Ми зафіксували усі вихиляси одного з міських «шумахерів», а потім звернулися до ДАІ, аби нам розповіли, що б тому водію було, якби на нашому місці сиділа людина у формі і «клепала» протоколи.
Маршрут і мікроавтобус вибирали методом «тику». З водієм проїхали від однієї кінцевої зупинки до іншої. Вижили, і розповіли про порушення «ДАІшникам». Вони докладно нам пояснили, який штраф «виписали» б нашому «шумахеру», якби він «попався».

Оптом вигідніше. Водію
На годиннику – 17:20. Час обрали навмисне – в годину-пік, у погоні за гривнею, зазвичай, такі поняття, як безпека, комфорт і правила дорожнього руху втрачають свій первинний зміст. Сідаємо у «літню» газель на місце поруч з водієм на зупинці біля річкового вокзалу і починаємо рух по маршруту № 15 у бік Молодіжного.
Перша зупинка – біля третього корпусу КДПУ. У салоні з 12 сидячих місць вільним залишається одне. На наступній зупинці, біля першого корпусу того ж КДПУ, єдине вільне місце швидко займають, і ще троє пасажирів, згорбившись, влаштовуються зручніше. Заходьте, люди добрі! Атракціон «скажена табуретка» починається! Всього за одну гривню!
Інспектор профілактичної роботи другого МВ ДАІ, капітан Володимир Окунь:
– Згідно із сертифікатами на такі види автомобілів як ГАЗ-322132 з ручним відкриванням дверей, перевозити стоячих пасажирів заборонено взагалі. Штраф за це порушення складає 160 гривень згідно із ст.121 ч.4 Кодексу КП АП України. Щодо модернізованих пасажирських авто типу Рута та БАЗ (з автоматичним відкриванням дверей), то за договором з місцевою владою дозволяється перевозити не більше чотирьох стоячих пасажирів.

Юлій Цезарь відпочиває
Водій мовчки їде далі. Демонструючи вправність, якій позаздрить будь-який фокусник, він тримає кермо однією рукою, а другою розраховується із пасажирами і перемикає важіль швидкостей.
Володимир Окунь:
– Розрахунок пасажирів має здійснюватися лише на зупинках, але ніяк не під час руху. До речі, розмовляти по мобільному телефону водіям чинне законодавство також суворо забороняє. За ці порушення передбачено штраф у розмірі семи гривень. 

Зупинка «Пішохідний перехід»
Біля центрального ринку – каша з людей і маршруток. Пасажири сідають у мікроавтобуси мало не на перехресті, тому і наш  водій паркується не там, де треба, а де доводиться. Сідають, тобто стають, ще двоє. У дзеркалі заднього виду змішалися руки, дружні обличчя, головні убори, спини… У такій інтимній атмосфері маршрутка минає чотири зупинки. Під’їжджаємо до «Водоканалу». Водій цікавиться, чи є хто на вихід. Відповідь негативна. Та наш «шумахер» все одно зупиняється. На пішохідному переході. Моя справа, як-то кажуть, запропонувати.
Володимир Окунь:
– Згідно із ст.122 ч. 3 КП АП України зупинка на пішоходному переході заборонена. Штраф – 30 гривень.

Магічне перевтілення у болід
Казка «Рукавичка». На зупинці «Водоканал» до салону утрамбовується ще один пасажир. Буквою «зю» там стоять уже шестеро. Та водію все мало. Зупиняємося біля Палацу КрАЗ, знову ж таки на пішоходному переході. Водій розчарований – бажаючих їхати зігнувшись, не знайшлося. Ну що ж, саме час розпочати традиційні гонки з собі подібними. Стартуємо. Дивимось на спідометр – 70 км/год.
І ось ми мухою на «Аптеці». Нарешті, двоє виходять. Набираємо швидкість знову, на спідометрі все ті ж 70 км/год, промчалися на жовто-червоний сигнал світлофора. Як каже Михайло Задорнов: «Тільки в нашій країні червоний разом з жовтим означають зелений!». На Московській виходить ще троє. Тепер у салоні єдиному пасажиру, що залишився стояти, – справжнє роздолля. На колі «Пивзаводу» повертаємо на такій швидкості, що про спідометр годі й думати – тут аби лишень за щось учепитись. Співчуваємо пасажиру, що стоїть.
На шляху між «Пивзаводом» і «Радянською армією» у всіх водіях прокидається глибоко прихований талант автогонщика. Водії виходять на фінішну пряму. А наш що – гірший? Розганяє свою «старушку» до 80 км/год. І навіщо ми сіли спереду? Їхали б собі у салоні, горя не знали…
 Володимир Окунь
– Максимальна швидкість для пасажирських авто в межах міста складає 60 км/год. Але за ст.121 ч.1 КП АП України, порушенням правил вважається перевищення цієї швидкості на 20 км/год. Тобто, рух зі швидкістю 70 км/год не є правопорушенням. А от за 80 км/год, нехай і з маленьким гаком, уже доведеться сплатити від 17 до 34 гривень штрафу.

«Не такий уже він був і червоний!»
Перед мостом через річку Сухий Кагамлик причаївся «огидний» світлофор – він не дає погасати водіям, як слід. Але нам «пощастило». Перед нами немає машин і, дещо збавивши швидкість, ми проїжджаємо на червоний. Наш водій, чи то роздумуючи вголос, чи то спеціально, щоб нас повеселити, каже: «Не такий уже він був і червоний!»!!! Після цієї фрази уже якось і не звертаєш уваги на те, що водій не чує криків пасажирів про зупинку і проїжджає на добрі сто метрів далі та ще двічі зупиняється на пішоходних переходах. Головне, що ми живі й здорові дісталися кінцевої зупинки. Ура.
Володимир Окунь
– Ст.121 ч.1 КП АП України забороняє проїзд на червоний сигнал світлофора. Штрафні санкції – від 17 до 34 гривень.

За 2006 рік у місті зафіксовано більше 200 фактів порушень правил перевезення пасажирів. Два з них – перевезення пасажирів водієм у стані алкогольного сп’яніння.

У 2006 році, дві організації, які займались автоперевезенням пасажирів, були позбавлені ліцензій. За січень 2007 року на позбавлення ліцензії подано приписів уже на чотири підприємства.

Точка зору
«І господарю треба план дати та ще і в сім’ю щось принести»
У кожного, як то кажуть, своя правда. «ТелеграфЪ» вирішив поглянути на ситуацію з іншого боку, і звернувся за коментарем до одного із знайомих маршрутників.
– Навіщо похапцем розраховуватись із пасажирами під час руху? Невже важко витратити 15-20 секунд на зупинці?
– Не всі пасажири платять відразу при посадці. Та й не всі можуть передати без здачі, щоб я мав змогу швидше рушити. А у мене ж є загальний час проїзду від початкової зупинки до кінцевої. Якщо я буду розраховуватись з усіма лише під час стоянки, то їхатиму, як тролейбус. Заплатити гривню за проїзд, а часу витратити, як на тролейбусі – думаю, пасажири мало цьому зрадіють. Тому й приходиться розраховувати під час руху.
Від редакції: Шановні пасажири! Не полінуйтесь приготувати гроші перед посадкою і віддайте їх водію при вході. До речі, ми помітили, що 70% пасажирів уже розраховуються саме так.
– А як щодо пішоходних переходів? Невже зупинок не вистачає?
– З цим явищем боротися важко. Як водій намагаєшся зупинитися там, де стоять люди. А стоять вони чомусь біля пішоходних переходів. Зупинишся далі – ніхто не сяде.
– Проїзд стоячих пасажирів – це бажання водія більше заробити чи бажання пасажира їхати?
– Особисто я намагаюся більше двох стоячих пасажирів не брати, хоча це й заборонено. Людей я розумію – не дуже хочеться їхати, коли в тебе перед обличчям чиясь, вибачте, дупа. Та якщо люди будуть сідати, водій набиратиме їх стільки, скільки заходитимуть. Ще є таке поняття, як «свій пасажир». Як правило, вони є на таких не дуже популярних маршрутах, як по Занасипу, Ревівці або Кохнівці. Навіть коли сидячих місць немає, а людина просить зупинитися, то це вже її бажання так їхати. Вона не хоче чекати ще хвилин 10-15 іншої маршрутки, та й не відомо, чи будуть там вільні місця.
– А як щодо «перегонів» між водіями маршрутних таксі у години-пік?
– Не хочу, щоб це виглядало як виправдовування, але зрозумійте: коли необхідно дати господарю план та ще і в сім’ю щось принести, а ти їдеш в годину-пік з двома пасажирами… Починаєш прискорюватись. Бачиш попереду іншу маршрутку, яка не залишає тобі людей. Що тут зробиш, не їхати ж до кінця маршруту за ним. Доводиться обганяти. Якщо я їду з повним салоном пасажирів, мені байдуже, хто їде попереду – буду їхати спокійно. До розряду камікадзе, що гасають з повною маршруткою людей, я не належу.

Ціна питання
Під час нашого «рейду» ми нарахували, як мінімум, п’ять порушень правил дорожнього руху з боку нашого водія. Якби замість «Телеграфа» у салоні сидів «інспектор Петренко», нашого «шумахера» оштрафували б приблизно на 240 гривень. Це теж, як мінімум. Пасажири б на це сказали: «Так йому і треба, може, чомусь навчиться». У маршрутників своя точка зору з цього приводу. Наш знайомий маршрутник розповів, що задля того, щоб заробити 50 гривень «чистими», водію звичайної маршрутки необхідно відпрацювати близько 14 годин поспіль. На дорогах міста маршруток багато, тож клієнтів доводиться буквально «уривати» у конкурентів з-під носа. Але… Чи стане це виправданням, коли під колесами авто загине людина?

А нам слабо?
За луганськими маршрутниками слідкують перевдягнуті даішники
На луганських маршрутників, точнісінько як і на наших, ніякі штрафи і «профілактичні бесіди» не впливають. Вони продовжують їздити, як їм заманеться. І дарма. Луганські даішники таки вийшли «на стежку війни». Вони почали слідкувати за поведінкою водіїв з пасажирських сидінь. Переодягаючись у цивільне, вони сідають у маршрутки і по ходу письмово фіксують усі порушення. Більше того, за мікроавтобусом у службовому авто їде оператор і фіксує все на камеру. Тому коли на кінцевій зупинці водію пред’являють увесь список його гріхів, відкараскатись від відповідальності неможливо.
Результат цієї операції перевершив усі сподівання. Тільки за один день співробітники ДАІ Луганська зафіксували більш ніж 300 грубих порушень правили дорожнього руху і виявили 56 випадків технічної несправності мікроавтобусів. У середньому кожний водій з тих, за яким слідкували, допустив три порушення на лінії.
Луганські водії від операції ДАІ не у захваті. Кажуть, машин на маршруті багато, а графік – насичений. Тому і доводиться порушувати. Натомість нововвдення підтримують пасажири. Вони вважають, що такі заходи нарешті допоможуть приструнити «лихачів».

Василь КРИВОРУЧКО